Методика організації вправ при вивченні розділу "Проектування та виготовлення виробів з тонколистового металу і дроту" у 5 класі міської школи

Розрізняють два рівні творчих вправ. Перший характеризується тим, що їх виконання потребує певної перебудови відомого. Другий рівень відрізняється більшим степенем творчості при виконанні завдань з внесенням в них нових елементів дії.

Контрольні вправи – носять головним чином навчальний характер. Це комплексні вправи середньої складності, які складаються із типових ситуацій без ускладнення змісту і містять репродуктивні та творчі елементи.

Розрізняють письмові, графічні та практичні контрольні роботи. Наприклад, в майстерні після тренувальних вправ на виконання окремих операцій учням пропонується виготовити якийсь виріб. Вчитель спостерігає за роботою учнів, за тим, як вони виконують окремі прийоми, аналізує результати роботи і відповідним балом оцінює вміння та навички кожного учня окремо. []

До вправ як методу навчання ставлять такі дидактичні вимоги:

Вправи повинні ґрунтуватися на свідомій діяльності учнів. Провідну роль у процесі формування навичок відіграє свідомість. Практика трудового навчання показала, що механічний підхід до робітника, спроба “навчати м’язи” поза свідомістю (система ЦІП) не досягають успіху.

Фізіологія і психологія встановили певні закономірності утворення навичок. Безпосередньому формуванню вміння, навички передує утворення елементарного уявлення про них. Чим більш точним, конкретним буде уявлення учнів про виучувані рухи, тим швидше і точніше вони ними оволодіють. Звідси стає зрозумілою важливість роботи вчителя, яка передує вправам і в процесі якої перед учнями розкривається значення виучуваних операцій, обґрунтовуються правила виконання трудових прийомів.

Вправи і їх елементи мають поступово ускладнюватись. У різних трудових операціях зустрічаються однакові елементи (прийоми, рухи). Якщо проаналізувати операції з цієї точки зору, то можна встановити, яка з них більш, а яка менш складна. Наприклад, операція рубання металів зубилом полягає в тому, що учень, тримаючи в лівій руці зубило, а в правій – молоток, завдає ударів по головці зубила так, щоб його вістря знімало з поверхні заготовки, закріпленій у лещатах, тонкий шар металу. Робота молотком пов’язана з деякими труднощами: учень повинен заздалегідь вивчити конструкцію руху молотка, оволодіти точністю і силою удару, правильністю і чистотою обробки. Тільки оволодівши всіма цими елементами, учень зможе засвоїти операцію рубання металу. Тому перед цією операцією треба вивчати інші, простіші. Так, вправи у випрямленні металу сприятимуть виробленню конструкцій і сили удару молотком, вправи у клепанні поступово розвиватимуть влучність. Спрямовуючі зазначені операції на розв’язання певних технологічних завдань, можна одночасно підготувати грунт для оволодіння учнями майстерності рубання металів.

У процесі вправ повинен відбуватися самоконтроль учнів за своїми трудовими діями. У трудовому навчанні велике значення має правильна початкова підготовка. Відомо, що нестійкі навички або неправильні прийоми роботи стають гальмом у дальшому навчанні. Значно легше навчити спочатку, ніж викорінити неправильні прийоми. Саме тому вчитель зобов’язаний з самого початку стежити за тим, щоб трудові прийоми, рухи, операції учні виконували правильно. Цього можна добитися, якщо до контролю залучати самих учнів, щоб вони здійснювали самоконтроль. Тому, пояснюючи правила виконання трудових прийомів, вчитель одночасно пояснює учням критерії, на основі яких вони роблять висновки про правильність своїх дій. Включення самоконтролю не повинно накладати на учнів будь-яких додаткових обов’язків, які відвертали б їхню увагу від основного завдання – оволодіння трудовими вміннями.

Розглянемо можливості самоконтролю при вивченні такої поширеної слюсарної операції, як обпилювання. Відомо, що процес балансування напилка є одним з найскладніших елементів цієї операції. Складність оволодіння цим елементом пояснюється тим, що коливання напилка, відхилення його від горизонтальної площини під час робочого руху не сприймаються оком. Тому потрібна будь-яка інша зовнішня ознака, яка була б критерієм для самокоригування дій учнів.

Існує спеціальний прилад, призначений для цього. Торець напилка шліфують і на його поверхню спрямовують промінь світла, який, відбиваючись, потрапляє на екран, установлений на верстаті, у вигляді зайчика. Поперек екрана проведено горизонтальну лінію. Коливання напилка повторюється у збільшеному масштабі на екрані. Зайчик не повинен відхилятися від горизонтальної лінії на екрані. Експерименти показують, що використання приладу значно скорочує час на навчання учнів балансування напилка [10].

Розкривши сутність методу вправ в даному розділі, я встановив їх сутність, види, особливості організації та проведення, вимоги які висуваються до вправ, як методу навчання, фізіологічні особливості створення вправ для дітей молодшого та старшого шкільного віку.

 

 

Теоретичне навчання спрямоване на засвоєння учнями знань про будову обладнання, пристосувань та інструментів, що застосовуються при виконанні слюсарних робіт, в даному випадку при обробці тонколистового металу та дроту.

У процесі практичного навчання під час виконання нескладних робіт і замовлень, особлива увага звертається на формування у учнів загальних умінь і навичок з металообробки. Першочергове значення надається вивченню вимог щодо організації робочого місця.

Інструктажі (вступний, поточний, заключний) мають бути спрямовані на осмислення учнями об'єктів, засобів праці та правильних прийомів роботи (хватка