Методика проведення занять ознайомлення з українським одягом у старшій групі дошкільного навчального закладу

 

 

Вивчення праць В. Сухомлинського, С. Русової, К. Ушинського показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім’ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Предметом методики ознайомлення дітей з українським народознавством у дошкільному закладі є засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з українськими народними традиціями, культурою, звичаями, оберегами, символами та прилучення їх до національного духовного надбання українського народу. [2, с. 7] Під час викладання дисципліни вихователь має послуговуватись насамперед загально-дидактичними принципами, але методика ознайомлення дітей з українським народознавством має і свої специфічні принципи виховання, такі як:

• Принцип народності – передбачає побудову виховання на народних традиціях. Цей принцип був висунутий і обгрунтований такими видатними педагогами як К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, М. Г. Стельмахович, С. Ф. Русова, ідеї якої знайшли втілення у проекті сучасної концепції національного дошкільного закладу в Україні.

• Принцип взаємозв’язку і взаємозумовленості народознавчої науки з життям, з практикою виховання і навчання молоді

• Принцип історизму

• Краєзнавчий принцип.

Методика ознайомлення дітей з народознавством грунтується на краєзнавчому принципі, який свого часу відстоював К. Д. Ушинський, що передбачає комплексність, всебічність, доцільність вивчення рідного краю, своєї Вітчизни. [2, с. 18-19] Втілення принципу краєзнавства в життя в роботі з дошкільниками тісно пов’язане з принципом регіонального підходу в ознайомленні з народознавчим матеріалом. Ще К. Д. Ушинський застерігав, що курс вітчизнознавства має бути пристосований до «горизонту кожної місцевості, оскільки дітям властивий, інстинкт місцевості, любов до краю, де вони народилися і зросли». [15, с. 10]

Крім того, вікові особливості дітей дошкільного віку не дають їм змогу обійняти весь зміст духовної культури українців, яка має свою специфіку відповідно до кожного етнічного району нашої держави. Тільки у назвах верхнього жіночого та чоловічого одягу спостерігається розмаїття: кожух (свита, опанча, манта, сіряк, сірманя), плащ (корзно, килія), штани (порти, гачі, шаровари), сердак (жупан, свитка, кунтуш), фартух (попередниця, хвартух, плахта), спідниця (димка, мальованка, юпка), безрукавка (керсетка, катанка, андарак, киптарик, лейбик, бунда). Відповідно до принципу регіональності дітей потрібно ознайомити з одягом певної місцевості та його назвами, прийнятими у цьому регіоні. [2, с. 20]

Заняття з ознайомлення дошкільників з національним одягом мають не стільки пізнавальний характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховати у дитини почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури. Для цього доцільно обладнати у дошкільному закладі українську світлицю. Вже саме перебування дітей в атмосфері народних звичаїв налаштує їх на мажорний лад, викликає позитивні почуття, бажання дізнатись про цікаві речі у бабусиній оселі. Доречним буде й зовнішній вигляд вихователя та дітей, які з нагоди подорожі до бабусиної світлиці надягли своє святкове українське національне вбрання – вишиванки, віночки, стрічки, намисто тощо. [2, с. 21] Саме про це зазначала у своїх працях С. Ф. Русова: «виховання має бути позначене народним мистецтвом, естетичними сприйманнями і емоціями. Мусять бути хати чепурно, чисто вбрані, діти охайно одягнені, їх увага звернута на красу оточення, але спостереження їх мають бути вільними, незалежними» [11, с. 7]

Знайомство дітей з предметами домашнього вжитку, хатнім інтер'єром, посудом, національним одягом повинно носити регіональний характер.

Кожний регіон України має свою історію, різні назви предметів домашнього вжитку, різноманітні забарвлення, форму, свій національний одяг. Для цього педагогам дошкільних закладів потрібно познайомитися з довідковим Історичним матеріалом свого рідного краю, зібрати, описати його; розглянути й обговорити на педраді, обладнати відповідно «Музей українського села». Знайомлячи дітей з архітектурою українського села, посудом, речами домашнього вжитку, слід виготовити відповідні макети, дібрати потрібні речі, слайди, ілюстрації, скласти тематичний тлумачний словничок. Добре, якщо в цій місцевості є краєзнавчий музей, його потрібно відвідати з дітьми кілька разів.

Зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з українськими національними традиціями викладено у тематичній програмі «Народознавство». Програма побудована за регіональним принципом ознайомлення дітей з рідним краєм. Окремих занять з народознавства програмою не передбачається. Тематика занять, що пропонується для вихователів є рухомою та орієнтовною. Вихователь має право доповнювати їх та варіювати теми в межах вікових груп залежно від рівня розумового та мовленнєвого розвитку дітей, місцевих та регіональних умов, мовного режиму групи чи дошкільного закладу. [1, с. 4-5]

Окремі теми містять як загальнотрадиційний матеріал, так і регіональний. Тема «Побут України» в якій розкривається зміст ознайомлення дітей з національним одягом має такий зміст:

Ознайомити з чоловічим та жіночим одягом:

• Жіночий: сорочка-вишиванка, спідниця, плахта, запаска, жилетка, корсетка, сап’янці (чоботи), фартух, свитка, кожух (вінець), хустка, очіпок, кокошник, личаки, сукня, серпанок, коралі, намисто.

• Чоловічий: штани, шаровари, сорочка-вишиванка, корзно (плащ), шорти (штани), гачі (штани), жупан, сердак, постоли, чоботи, бриль, люлька, капелюх, свита, жилет, кожух, личаки, ходаки, черес (пояс), кучма (шапка).

Ознайомити з регіональними назвами та специфікою національного одягу. Наведемо приклад змісту програми з ознайомлення з національним одягом щодо нашого регіону:

«Степова частина