Методика соціологічного дослідження

наукових проблем, основними виступають теоретичні завдання, а практичні завдання - неосновні; уприкладному дослідженні, навпаки, практичні завдання - основні, а теоретичні - неосновні. Основні завдання відповідають меті дослідження, а неосновні - висуваються для підготовки майбутнього дослідження, вирішення методичних питань перевірки робочих гіпотез, не пов'язаних з проблемою.

Сформулювавши проблему, визначивши мету і завдання дослідження, варто вибрати об’єкт дослідження - це явище або процес. Об'єктом соціологічного дослідження виступає сфера соціальної дійсності, реалії життя, діяльність людей і самі люди. Необхідно, щоб об'єкт мав проблему, тобто об'єкт виступає носієм суперечностей, проте це визначення потребує уточнень, які відображаються у вимогах до об'єкту соціологічних досліджень. Таких вимог три: об'єкт має характеризуватися, по-перше, чіткими, визначеними явищами за такими параметрами, як професійна (або галузева) належність, просторова обмеженість (регіон, місто, село), функціональна спрямованість (виробнича, політична та ін.), по-друге, визначеного часовою обмеженістю; по-третє, можливостями його кількісного вимірювання.

Предметом соціологічного дослідження є той бік об'єкту, який безпосередньо потрібно вивчити. Необхідно підкреслити, що, по-перше, одному і тому ж об'єкту соціологічного дослідження може відповідати кілька різних предметів, тобто предмет дослідження окреслює межі пізнання об'єкту. По-друге, об'єкт і предмет соціологічного дослідження можуть співпадати, коли соціолог ставить завдання пізнати всю сукупність емпіричних закономірностей функціонування і розвитку конкретного соціального об'єкту. По-третє, предмет соціологічного дослідження має складну структуру. Варто пам'ятати, що правильний вибір предмету конкретного соціологічного дослідження визначається чіткою постановкою проблеми, формуванням мети і завдань дослідження і системним аналізом об'єкту. 

Велике знання в соціологічних дослідженнях має розробка понять, тобто мови дослідження. Інтерпретація понять соціологічного дослідження - процедура тлумачення явищ, подій тощо, уточнення сенсу суті понять, які складають концептуальну схему дослідження. На основі інтерпретації понять підтримується науковий рівень досліджень, єдність суттєвого змісту елементів і процедур дослідження, досягається повніше інструментальне використання понять як теоретичних норм аналізу процесів. В соціологічному дослідженні є три основні види інтерпретації: теоретична, емпірична, операційна, з допомогою яких забезпечується зв'язок теоретичного і емпіричного аналізу процесів, зв'язок теорії з реальністю, дійсністю явищ і подій, з методами впливу, пошуку, реєстрації і аналізу емпіричних ознак тощо.

Визначивши проблему, соціолог насамперед намагається вирішити її на основі наявних знань попереднього досвіду. Точніше, він намагається пояснити старими знаннями і досвідом те, що ще повністю не пізнано. Але для повного вирішення проблеми ще недостатньо таких заходів і кроків. Тоді на основі наявних знань робляться певні припущення, які, на його думку, повністю охоплюють і пояснюють явища, тобто формують гіпотезу. Гіпотеза в соціологічному дослідженні - наукове передбачення структури соціальних об'єктів, характеру і суті зв'язків між соціальними явищами. Основна функція гіпотези полягає в одержані нових наукових висловлювань, які вдосконалюють або збагачують наявні знання. 

Роль гіпотези в соціології, як і в будь-якому науковому дослідженні, надзвичайно велика. Соціологи часто повторюють вислів Д. Менделєєва: краще триматися такої гіпотези, яка з часом виявиться хибною, невірною, аніж ніякої. Роль гіпотези полягає, по-перше, в тому, що досвід науки, суспільної практики, досвід дослідника (включаючи інтуїцію) служить своєрідним «пусковим механізмом» для переходу до важливих емпіричних процедур, покликаних остаточно дати нові знання про об'єкт. 

На етапі обгрунтування гіпотез здійснюється:

• класифікація висунутих передбачень, встановлення логічного зв'язку між окремими передбаченнями, виділення найбільш загальних прогнозів, які характеризують існування і значимі аспекти проблеми, способи реалізації основних завдань дослідження;
• виділення основної гіпотези - уточнення теоретичного змісту основної гіпотези засобами теоретичної інтерпретації; уточнення зв'язків основної гіпотези з іншими висунутими передбаченнями,
• виведення наслідків з основної гіпотези, які відображають аспекти основної гіпотези і піддаються емпіричній інтерпретації. Теоретичне обгрунтування гіпотез-наслідків. Висунення альтернативних передбачень щодо гіпотез-наслідків.
• встановлення критеріїв і показників емпіричної і теоретичної гіпотез. Етап перевірки гіпотез включає: одержання фактичних даних, розрахунок показників, які характеризують відображені в гіпотезі зв'язки, їх тлумачення, експериментальну перевірку гіпотез; прийняття або відхилення емпіричних гіпотез відповідно до встановлених критеріїв, аналіз побічних даних, фактів тощо.

Методи соціологічних досліджень

Важлива особливість емпіричного соціологічного дослідження полягає в тому, що в ньому використовуються специфічні методи збирання інформації, які дозволяють вести якісний аналіз соціальних проблем, включаючи такі складні питання, як становище суспільної думки, особливості суспільної, групової свідомості людей та ін.

Виділяється чотири основних методи емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів, спостереження, опитування і соціальний експеримент, які поділяються залежно від фактів свідомості, а також способи їх фіксації, шляхи і методи їх використання.

У соціології документом називається спеціально створений людиною предмет, що призначається для передачі або збереження інформації. За способом фіксації інформації розрізняють рукописні і друковані документи, записи на кіно- і фотоплівку тощо. За метою призначення виділяються матеріали, які підбираються самі дослідники. Такі документи називають цільовими, однак соціолог відбирає матеріали, які складені заради іншої мети, тобто наявні документи. У соціологічному дослідженні саме такі документи і називаються власною документальною інформацією.

Важливий метод емпіричного дослідження - спостереження. Люди використовують спостереження як одне з важливіших джерел соціальної інформації, яка безпосередньо сприймалась і прямо реєструвала всі факти про об'єкт і його значимість з точки зору мети. Характерні риси спостереження: систематичність, планомірність і цілеспрямованість.

Існують особливості спостереження.

Перша - зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження. У жодній іншій науці досліднику не доводиться займатися вивченням сукупності, до якої він сам належить, частиню якої він є. Соціолог спостерігає суспільство, соціальні процеси і ситуації, виступаючи одночасно частиною суспільства. Нерозривний зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження накладає відбиток і на його адекватне сприйняття соціальної дійсності, і на розуміння соціальних процесів, ситуацій, дій окремих індивідів.

Друга особливість спостереження в соціології випливає зі зв'язків спостерігача з об'єктом спостереження і полягає в тому, що він не може бути позбавлений чисто людської риси - емоціональності сприйняття. Якщо явища неживої природи можуть не викликати емоцій у спостерігача, то соціальні явища, їх сприйняття і інтерпретація завжди емоціональні. Ця особливість спостереження за будь-яких досліджень має враховуватися як одне з джерел можливого спотворення даних спостережень.

Третя особливість спостереження - складність повторного спостереження. Повторне спостереження, навіть повсякденного соціального факту, надзвичайно важче, тому що соціальні процеси піддаються впливу величезної кількості різних факторів і рідко бувають ідентичні, тому лише старанне і багаторазове спостереження певного соціального явища може дати достовірну інформацію і перейти до інтерпретації даних. Соціологу часто необхідна інформація про такі явища і процеси, що недоступні ніякому спостереженню і не знаходять досить повного відображення в різних документах, що аналізуються, відбираються для дослідження.

Метод опитування базується на грамотно спланованому виборі респондентів і питань. При цьому слід з'ясувати обстановку, стан соціуму і суспільну думку. Метод дуже економічним - опитування порівняно невеликих сукупностей дозволяє оцінювати стано і тенденції розвитку соціальних процесів. Проведення опитування із залученням достатньої кількості кваліфікованих дослідників і респондентів дозволяє в максимально короткі строки опитувати велику сукупність людей і одержувати інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень. 

В основі методу опитування лежить сукупність запитань, які пропонуються респонденту, і його відповіді і створюють необхідну інформацію. У будь-якому варіанті опитування - одна з найскладніших різновидностей соціально-психологічного спілкування. Зв'язок між головними його учасниками - дослідником і респондентом - забезпечується з допомогою різних проміжкових ланок, які впливають на якість одержаних даних. Необхідно мати на увазі, що важливе значення має візуальний контакт з опитуваними.

Є два основні методи опитування: інтерв'ю і анкетний.

Інтерв'ю - це проведена за певним планом бесіда, яка пропонує прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей на запитання ведеться інтерв'юером або на плівку. При взятті інтерв'ю важливо враховувати манеру слухати респондента. Формулюючи запитання і можливі відповіді, варто дотримуватись того, щоб, по-перше, запитання і відповіді формулювати по можливості коротко, без перекручування змісту; по-друге, уникати багатозначних фраз; по-третє, різні обставини не варто об'єднувати в запитанні; по-четверте, слід надавати перевагу простим формам викладу.

Анкетне опитування - один з видів соціологічного опитування, суттєва особливість якого - використання анкети, яка заповнюється респондентом (на відміну від інтерв'ю він сам читає анкети і сам фіксує відповіді). Відрізняють звичайне і заочне анкетування. Звичайне анкетування дає можливість інтерв'юеру роздавати анкети респондентам, а потім їх збирати, не будучи присутнім при заповненні анкет та ін. Формулювання запитань в анкеті здійснюється згідно потреб реалізації програми дослідження. Формулювання програмних запитань, які виражають наукову мету дослідження, і їх перетворення в індикатори - основна проблема всієї техніки опитування.

Практика ведення соціологічних досліджень показує, що найтиповіші помилки і труднощі це:

1) проблеми, які сформульовані в програмі, часто не відображають реальної ситуації. Поставлені уже раніше і реалізовані проблеми часто ігноруються або ж просто не враховуються;

2) мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована часто абстрактно, не відображає специфіку об'єкту. Часто завдання дослідження визначені нечітко або відірвані від реальних можливостей і засобів дослідження, у ході розробки програми не проводиться аналіз моделі об'єкту в системі факторів. На основі наявних даних важко встановити межі об'єкту, його кількісний склад, структуру та ін.;

3) не визначено предмет дослідження, дається досить вузька або широка інтерпретація предмету дослідження, в ході формування програми з'ясовувалось, дуже слабо теоретично розроблений предметний зміст дослідження, у процесі дослідження ігнорується значення теоретичної моделі дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гречихин В. Г. Лекции по методике и технике социологического исследования. - М.: Верстка, 1998.
2. Здравомыслов А. Г. Методология и процедура социологических исследований. - М.: Социология, 1999.
3. Как провести социологическое исследование? / под ред. М. К. Горшкова и Ф. Э. Шереги. - М.: Велиос, 1990.
4. Рабочая книга социолога. 2-е изд. / под. ред. Шапкина А. А. - М.: Социология, 1993.
5. Ядов В. А. Социологические исследования: методология, программа, методы. - М.: Знание, 1987.