Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Міжнародно-правовий акт як джерело земельного права

Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Індивідуальна робота на тему:
 
«Міжнародно-правовий акт як джерело земельного права»
 
Вступ
 
Форми юридичного встановлення, закріплення та виразу приписів (правил, норм) називаються в науці про право джерелами права. Саме вони відображають рівень демократизму суспільства та принципів організації держави. Зміст права може закріплюватися в різних, але в той же час не в будь-яких юридичних формах. Правильний вибір однієї з них надзвичайно важливий.
У правознавстві та юридичній практиці термін «джерело права» розуміється, як правило, багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна «форма права». Але для юристів-практиків важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання для правильного використання в правозастосуванні саме форм права.
Юридичні джерела (форми) права – вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення.
Варто сказати, що у системі джерел земельного права України міжнародно-правові акти та міжнародно-правові договори займають важливе місце, оскільки відіграють суттєву роль у регулюванні земельних відносин.
Це пов’язано з тим, що міжнародні акти є необхідним елементом нового світового правопорядку, вони мають досить вагоме місце в галузі міжнародного публічного права, а саме центральне місце в цій системі посідають міжнародні договори, роль і значення яких неухильно зростає.
Так, укладені міжнародні договори можуть безпосередньо або опосередковано регулювати земельні відносини, наприклад такі як встановлення державних кордонів, розмежування виключних економічних зон, використання певних територій, тобто досить важливі в загальнодержавному значенні відносини.
 
Міжнародно-правовий акт як джерело земельного права
 
Під джерелами земельного права слід розуміти – прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Найпоширенішим джерелом права є нормативно-правові акти органів державної влади, якими встановлюються (санкціонуються) правові норми, розраховані на багаторазове застосування при регулюванні відповідних суспільних відносин. Під нормативно-правовими актами розуміють акти органів державної влади, якими встановлюються, вводяться в дію, змінюються чи скасовуються правила поведінки суб’єктів земельних правовідносин у суспільстві .
Джерела земельного права поділяються на закони й підзаконні акти. В основу такого розподілу покладена юридична сила нормативних актів. Маючи найвищу юридичну силу, закони посідають чільне місце в ієрархічній структурі законодавства, а всі інші нормативні акти видаються на основі, у розвиток і на виконання вимог законів і в зв’язку з цим називаються підзаконними актами.
Закони є основним джерелом земельного права України. Серед тих, що регулюють земельні відносини, особливе місце належить Конституції України. Так, у ст. 92 Основного Закону України передбачено, що найважливіші екологічні, у т. ч. й земельні, відносини, зокрема засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, а також відносини екологічної безпеки повинні регулюватися виключно законами. Зазначені конституційні норми є висхідними положеннями для прийняття відповідного земельного законодавства з конкретних питань. Також слід зазначити, що Конституція України визначає основи діяльності і компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 102 Конституції Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності країни, виконання вимог Конституції України щодо прав і свобод людини і громадянина, у т. ч. їх екологічних прав і свобод. Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів вирішує питання державного управління на основі Конституції, законів України, актів Президента України. На нього, зокрема, покладено забезпечення проведення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Наступним нормативним актом в ієрархії законів як джерел земельного права є Земельний кодекс України від 25. 10. 01. Так, у ст. 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Особливістю кодексів як джерел права є те, що вони покликані стати інтегруючою і цементуючою основою для розвитку відповідної галузі законодавства. За своєю структурою Земельний кодекс України є законодавчим актом, покликаним конкретизувати основні положення Конституції України.
Також належить зазначити, що важливим джерелом земельного права України є Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16. 06. 92, який визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів. Земельні відносини також регулюються такими законодавчими актами України: Лісовим кодексом України від 21. 01. 94, Водним кодексом України від 06. 06. 95, «Про оренду землі» від 06. 10. 98, «Про селянське (фермерське) господарство» від 20. 12. 91, «Про плату за землю» від 03. 07. 92 та ін .
Відповідно до ст. 91 Конституції України Верховна Рада приймає й такі нормативно-правові акти, як постанови. Постанови Верховної Ради України, що регулюють земельні відносини, також є джерелами земельного права. До них належать постанова «Про земельну реформу» від 18. 12. 90, постанова «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13. 03. 92, постанова «Про форми державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею» від 13. 03. 92.
До підзаконних нормативно-правових актів як джерел земельного права України належать Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та рішення органів місцевого
Фото Капча