Молитва як конфесійний та художній текст

Загальновідомо, що з-поміж усього розмаїття культових знаків важливу роль відводять вербалізованим (слову, висловлюванню, тексту). Якщо культ організований, то в його царині функціонують готові (тобто «чужі») молитовні тексти, що відтворюються учасниками обрядів, до яких вони ставляться як до власних, надаючи їм особливо важливого значення. І це цілком закономірно, адже через них віряни «пропускають» свої переживання та переконання, закріплюють у своїй свідомості відповідні церковні доктрини.

Молитва для справжнього християнина має неабияке значення: вона вселяє віру, дає надію, утверджує любов. У зв’язку з цим, вважають, що існує три основні позиції конкретного адресанта: релігійне сподівання (надія), релігійне розуміння (віра), релігійна відданість (любов). У тексті Нового Заповіту постійно наголошується на рятівній силі молитви: Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей [Марка 13: 33]; Пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобилися уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським [Луки 21: 36].

З лінгвістичних позицій молитви можна диференціювати на: 1) невербальні, виконувані без слів та інших зовнішніх знаків – лише розумом і серцем (так звана внутрішня, духовна, сердечна молитва) ; 2) вербальні, словесно оформлені та супроводжувані різними знаками благоговіння (так звана зовнішня молитва). Прикладом зовнішньої молитви, засвідченої в Євангелії, є молитва митаря, яку подано у притчі про грішника, що кається: Боже, будь милостивий до мене, грішного [Луки 18: 13]. Вона маніфестує не лише відповідну культову ситуацію, але й те, що людина говорить до Бога і з Богом, звертається до Господа й водночас визнає свою (гріховну) сутність.

Зразком для всіх вербальних молитов (найдосконалішою християнською молитвою) є, безумовно, «Молитва Господня», відома ще й під назвою «Отче наш»: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь [Матвія 6: 10-13]. Стиль цього молитовного тексту близький до художнього та ораторського, характеризується книжною риторичністю, діалогічністю (вербальна участь адресанта / невербальна участь адресата), наявністю позамовних засобів вираження (хресне знамення) і т. ін. Він вирізняється спеціальною конфесійною лексикою, зокрема й церковнослов’янського походження, граматичними (морфологічними та синтаксичними) засобами, наявністю вокативних й імперативних форм, характеризується емоційністю, пафосом і, так би мовити, гімністю.

За змістом християнські молитви поділяються на 1) молитви-славослів’я (Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь (Мале славослів’я) ; 2) молитви-прохання (Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Амінь (Молитва до Святого Духа) ; 3) молитви-подяки (Уставши після сну, подяку приношу Тобі, Пресвята Тройце, Боже наш, що Ти з великої милості Твоєї і довготерпіння не прогнівався на мене лінивого та грішного і не дав мені загинути з моїми гріхами, але, з властивим Тобі людинолюбством, підняв мене від сну, щоб зранку прославляти державу Твою. І нині просвіти мої очі мисленні, відкрий мої уста, щоб навчатися слова Твого, і розуміти заповіді твої, і чинити волю твою, і вихваляти тебе в сердечному прославленні, і в піснях славити всесвяте ім’я Твоє – Отця, і Сина, і Святого Духа – нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь (Молитва св. Макарія до Пресвятої Тройці). Доволі часто молитва як конфесійний текст поєднує в собі елементи прохання та славослів’я, елементи подяки та славослів’я і т. ін. Наприклад: Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наше; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради. Господи помилуй (тричі). Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь (Молитва до Пресвятої Тройці). Такі конфесійні тексти мають не лише диференційні (скажімо, молитви-подяки репрезентують висловлене почуття вдячності адресанта за допомогу; молитви-прохання – увічливе звертання до надприродних сил задля того, аби домогтися чогось), але й інтегральні ознаки. Більшість молитов, незалежно від змісту, містять чітко окреслені три структурні компоненти: 1) зачин (звернення до адресата) ; 2) основна частина; 3) висновок. У зачині у формі Кличного відмінка (у формі звертання) називається здебільшого особа Бога – єдиного в трьох лицях, Пресвятої Богородиці, рідше особи ангелів-охоронців чи тих або тих святих. На увагу заслуговує передусім те, що зачин може мати не лише однокомпонентну, але й кількакомпонентну (поширену) форму, яка подекуди увиразнюється ще й конструкціями прикладкового характеру: Господи Вседержителю, Боже Небесних Сил і всякої плоті, що на небі живеш і нас, смиренних, доглядаєш, серця й думки випробовуєш і те, що є таємне в людині, добре бачиш; Безпочаткове і Вічне Світло, у якому немає ані тіні зміни або перетворення, Сам