Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Молитва як конфесійний та художній текст

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Святому Духові. Ти, Господи, що від сну підняв мене, просвіти розум та серце і уста мої відкрий, щоб піснею прославляти Тебе: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас. І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Несподівано Суддя прийде, і вчинки кожного виявляться; тому зі страхом взиваймо опівночі: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас. Господи, помилуй (12 разів)  (Тропарі Троїчні). Троїнні тропарі передбачають три структурні частини, кожна з яких у своєму складі містить повторюваний елемент (Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас) і засвідчує відповідну градацію ситуацій (пісню співаємо Тобі, Всемогутній → просвіти розум та серце і уста мої відкрий, щоб піснею прославляти Тебе → зі страхом взиваймо опівночі).

Характерною особливістю усіх конфесійних текстів є їхня формальна односпрямованість. Зазвичай вважають, що спілкування з Богом (іншими святими) не передбачає зворотного зв’язку. Це інтенція душі на єднання з Господом. Для молитви характерні план адресата – Бога, особистість адресанта, його готовність та бажання звертатися до вищих сил. Адресант апелює до верховної сутності (Бога), наділеної вищим розумом, абсолютною досконалістю, усемогутністю, що створила світ та керує ним. Молитва, у широкому витлумаченні цього поняття, – це своєрідна реакція людини на Слово Боже, яке асоціюється з Одкровенням. А відтак, будучи монологічним текстом за формою, вона набуває функціональної діалогічності (ініціатива розпочати «діалог» належить Богові → Бог «чекає» відповіді від кожного з нас → продовження «діалогу» маніфестується нашими молитовними текстами). Конфесійна молитва репрезентує людську поведінку, спрямовану на сферу священного, і пов’язану з відповідним релігійним актом. Такий текст отримує особливу референцію. Віряни користуються нею як засобом інтерперсонального спілкування як у міжлюдському вимірі, так і в контакті з nummosum (зі сферою сакруму).
Будь-яка християнська молитва, незалежно від змісту та форми, вирізняється тим, що апелює до загальнолюдських цінностей і до Божої благодаті, любові та милості, протиставляється так званим «язичницьким» заклинанням, зорієнтованим на отримання відповідних благ. У релігійному житті християнських спільнот зберігається опозиції літургійно-публічної та індивідуальної, зовнішньої та внутрішньої, формально-ритуальної та емоційно-насиченої молитов. В історії релігії боротьба за ту чи ту форму молитви нерідко була пов’язана з суперечностями всередині церкви.
Різні молитовні форми сприяли виокремленню молитви як художнього тексту, розвиткові насамперед релігійної поезії (наприклад, псалмів), згодом – духовної лірики і поетичної молитви.
Вихідною позицією будь-якого творчого акту є репрезентація особистісних смислів у конвенційних одиницях мови. Задля цього авторська інтенція здійснює вибір жанру, що може адекватно реалізувати задум, відтворити ту чи ту образну модель світу. На відміну від релігійної, яка належить до конфесійних (сакральних, культових і т. ін.) текстів і представлена зазвичай установленими (загальними) зразками, засвідченими в молитовниках, поетична молитва ілюструє власне індивідуальне (особистісне) спілкування з Усевишнім, репрезентує діалог авторського «Я» з надлюдським, надземним, надприродним. Наприклад: Благослови мене, о Боже, Злетіть до хмар й не втратить суть! Збери, як плісняву ворожу, Оте бажання першим буть. Гординю розтрощи на друзки І вперту зверхність відверни. Очисти душу, мов галузку, Од скверни і від сатани. Благослови мене, о Боже, На те прозріння, що втіша. І чорним вороном ворожим Хай не спокуситься душа. Я не посмію більш просити Любові у лихих людей. Навчи прощати і любити Із дня у день. Із дня у день (Н. Герман) ; Просвіти мене, Боже, любов’ю до ближнього, Материнською ласкою до чужої дитини, До дитячого ранку, довірливо-ніжного, До чорнобильської матері-України. Просвіти мене, Боже, до козацького світу, Що розкинувся вічний над Дніпром, над Дністром, над Дунаєм, Щоб я душу проніс через хвилю несамовиту, Що ненавистю Пам’ять мого народу стинає. Просвіти мене, Боже, і рід мій, родину, дитину, Осіяння й сіяння відродженій Україні, Щоб пізнав Благословення до земного загину У столітті, в годині і у летючій хвилині (В. Гетьман). Безпосереднє молитовне звертання до Бога (благослови мене, о Боже; просвіти мене, Боже) засвідчує всеблагальний (молитви-прохання) дух авторських «Я». В обидвох ситуаціях йдеться про гріховну людську сутність (бажання влади – «злетіть до хмар»; «першим буть»; гординя, зверхність, скверна, спокуса («відверни від сатани») тощо) і велике Господнє милосердя, усепрощення та любов («навчи прощати і любити», «просвіти любов’ю до ближнього»). Причому ця «любов до ближнього» набуває персоніфікованого вигляду, скеровується на природне буття і «виливається» в любов «до чорнобильської матері-України» (пор. : подекуди в поетичному тексті говориться від імені «всього народу, нації, держави»: Отче наш! Стаємо на коліна! Молиться до Тебе Україна. За невинні душі убієнні: За ті, що спалені, Потоплені, Розстріляні, Що під зіркою Полин Живцем зотліли, Що в жнива голодними у землю впали Й житнім колосом над світом проростали… Отче! Молиться до Тебе Україна. Ця земля, обкрадена і зраджена руїна… Дивиться благально Тобі в очі. Поможи їй вижити, наш Отче! (Г. Костів-Гуска).
Поетичні молитви маніфестують сконцентрований вияв мистецьких засобів мовлення. Вони вирізняється передусім ритмізованою, римованою мовою з певною мистецьки організованою мелодико-інтонаційною лінією, тональністю та музикальністю: Господь, прости зухвалість нашу, за божевілля не карай, Гірка наповнилася чаша, Не дай пролитись через край! Прости за ріки сліз і жовчі, За роки зречень і проклять, Прости нам, Боже, очі вовчі, Що позвикали до розп’ять. Прости за богохульство сите
Фото Капча