Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Музичне виховання, як дійовий засіб формування ціннісних установок

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Необхідність розв'язання глобальних проблем, що постають перед людством на порозі третього тисячоліття, вимагають високого рівня освіти, зростання інтелектуальних і духовних ресурсів суспільства. Тому нині набуття знань, формування культурного потенціалу, опанування молоддю соціально-значущих надбань вітчизняного і світового мистецтва має не лише особисте, а й загальнолюдське значення.
Докорінні реформи в сучасному суспільстві спричинили суттєві зміни в людському світосприйнятті. При цьому подібні зміни швидше відбуваються не стільки у свідомості поодиноких осіб, скільки у світорозумінні окремих поколінь. У сучасних умовах це зумовлює відносне виділення молоді як у сфері художнього виробництва, так і споживання. Бурхливі ж зміни в галузі музичної культури також мають неоднозначні соціальні наслідки як позитивного, так і негативного характеру. Так, оновлюються і набувають нового змісту стосунки між основними учасниками художнього життя молоді та відповідними інститутами, адже демократизація суспільної сфери покінчила з повновладдям соціалістичного реалізму і породила художній плюралізм.
Тут пишним цвітом розквітли не тільки неформальні художні об'єднання аматорів і професіоналів, але й кооперативні комерційні спілки невибагливих «лицарів наживи» від культури. Тому по-новому постає не лише питання взаємозв'язку музичного мистецтва і реальності, але й практична проблема врегулювання тих запитів й орієнтирів майбутнього вчителя музики, які склалися на межі нової соціальної та художньої реальності, що знаходять своє відображення у новій соціокультурній ситуації.
На основі обізнаності педагога з популярними і джазовими напрямками сучасного музикування можна судити про рівень соціального, естетичного, художнього розвитку особистості, де художнє, зокрема музичне виховання, є дійовим засобом формування ціннісних установок, які завжди тісно пов'язані з певними напрямками мистецтва (жанровими, стильовими особливостями тощо).
У працях музикознавців, педагогів, соціологів (Р. І. Грубер, Л. Г. Коваль, В. П. Матоніс, Г. М. Падалка, Л. Б. Переверзєв, В. І. Петрушин, О. П. Рудницька, А. Н. Сохор та ін.) визначені три магістральні напрямки орієнтацій особистості у музичній сфері: «народна», «серйозна» і «легка» музика. Хоча ці терміни беруться у лапки, щоб не розуміти їх буквально, поділ усієї музичної сфери, який ними відображений, аж ніяк не умовний. Як свідчать сучасні експериментальні дослідження (Н. Б. Бакланова, Л. М. Березовчук, В. П. Матоніс, К. Б. Соколов, Н. О. Яранцева), більшість молодих людей зорієнтована на один із трьох перелічених вище напрямів; значно менша частина – одразу на два і зовсім небагато – на всі три. Між цими основними пластами пролягають глибокі, історично сформовані відмінності, але всі вони виступають невід'ємними компонентами музичної культури взагалі. Ту ж частину «легкої» популярної музики, що відрізняється найбільшою ритмічною збудженістю і підвищеною звучністю (із застосуванням електроінструментів й особливою активністю ударних), нерідко іменують «молодіжною». Досить довгий час у вітчизняній естетичній і музикознавчій літературі, художній критиці сутність молодіжних жанрів, а точніше, феномени рок, поп-музики і джазу висвітлювалась у дещо «перекрученому» вигляді. Це стосувалось їх світоглядної оцінки (як чогось хибного) і наукового розуміння специфіки, майже не враховувалась особливість їх соціального функціонування. А суспільні явища недалекого минулого сприяли поширенню недемократичних тенденцій і у виховній роботі, де багато самостійних форм культурної активності молоді безпідставно заборонялися, що призвело до неабиякої гіпертрофії їх виявів. У свою чергу така орієнтація сприяла уособленню деяких юнаків і дівчат від активної участі в житті суспільства, відходу в сферу суто особистих інтересів і прагматизму.
Водночас соціологічні опитування (Т. Л. Голубєва, О. Н. Дем'янчук, Л. М. Масол, А. К. Троїцький) свідчать, що переважна більшість молоді, з якою ведеться музично-виховна робота, в своїх художніх уподобаннях має схильність саме до розважальних жанрів молодіжної музики. У такій ситуації значно зростає роль майбутнього вихователя, наставника, вчителя, сьогоденного студента, від якого значною мірою залежить рівень музично-естетичного розвитку вихованців. Бо ж сукупність знань, переконань, потреб, інтересів й орієнтацій наставника, його культура мислення і дії, естетична свідомість і сформована система цінностей мають стати своєрідним «містком» між світом старшого і молодшого поколінь.
З іншого ж боку, в навчальних закладах майбутніх наставників, вихователів, учителів знайомлять лише з музикою минулого і першої половини XX століття, яка перебуває на досить відчутній відстані від нагальних художніх запитів і проблем сучасної молоді. Відірваність від реалій сьогоденного музичного життя, ігнорування інтересів молоді, певна консервативність та обмеженість музично-естетичних поглядів – ось що не дає змоги порозумітися вихователям і вихованцям.
За умов глибоких економічних, політичних, соціокультурних змін в усіх галузях життя сучасного суспільства з'явилась необхідність по-новому поглянути на проблему аксіологічного орієнтування студентської молоді у сфері музики. Із соціально-педагогічного погляду це зумовлено тим, що в недалекому минулому за школою, училищем, вищим навчальним закладом був офіційно закріплений статус основних інститутів соціалізації особистості, а інші інститути соціокультурної активності молоді виконували лише допоміжну роль. У вихованні були майже забуті сімейний етикет, народні звичаї, традиції, мода, неформальне спілкування молодих людей, майже не враховувався величезний вплив засобів масової комунікації. І при цьому культивувались ідеї безконфліктності зміни поколінь, створювалась ідеологічна ілюзія про несуперечливість входження молоді в життя суспільства. Але об'єктивний аналіз характеру суспільного прогресу засвідчує, що на заміну монопольним становищам школи і вищого навчального закладу в справі формування і розвитку правильних орієнтацій майбутніх наставників та вихователів підростаючого покоління на цінності явищ дійсності й мистецтва має прийти всебічна взаємодія всіх інститутів соціалізації, що діють у межах правового
Фото Капча