Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Музичне виховання, як дійовий засіб формування ціннісних установок

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 

простору.

Ця закономірність зумовлюється тим, що із сивої давнини і до сьогодення музичний досвід, установки й орієнтири молодої людини формувались начебто у двох аспектах: з боку державних інститутів (виховними і громадськими закладами, зокрема селянською громадою, церквою, школою та ін.) й у приватному житті людини – в сім'ї, колі близьких друзів, на грунті особистісних переваг. Ці дві сфери, котрі зумовлювали аксіологічні орієнтири людини, як звичайно, не стикалися. Але так було лише до появи ЗМК. У минулому значення державних інституцій було набагато більшим, адже вони надавали можливість сприймати музику в її «живому» концертному звучанні (виконання музики у церкві або концертному майданчику, залі тощо). У наш час зросло значення приватного життя особи, де тиражування музичних записів (платівки, касети, плівки, ТБ тощо) забезпечують формування й розвиток музичних орієнтацій юнаків та дівчат і до сьомого-восьмого класу загальноосвітньої школи, не говорячи вже про студентство, сучасна молодь має чітко сформовані музичні орієнтири, смакові установки, інтереси й ідеали, які для сучасної педагогіки є серйозною проблемою. Як зазначалося, саме ця обставина недооцінюється і майже не враховується складачами програм з музично-естетичного навчання і виховання молоді, зокрема студентстської. Винятком є «Національна державна комплексна програма естетичного виховання», підготовлена в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, де чітко визначається: «Формуючи художню культуру молоді, систему її музичних потреб, необхідно враховувати інтерес до сучасних музичних форм, допомагаючи підростаючому поколінню відрізняти істинне від спотвореного».
Кожен педагог-наставник має бути готовим у навчальній і музично-просвітницькій діяльності виходити із об'єктивних обставин, що склалися, і переконувати вихованців в існуванні духовних, художніх і музичних цінностей, які часто виходять за межі їх повсякденного досвіду спілкування. Зрозуміло й те, що вихованці мають право і не довірятися наставнику, котрий не завжди переконливо доводить їм, «що таке добре, а що погано» у музичній культурі. Це відбувається не тому, що у сучасного юнацтва відсутні музичні орієнтації, а навпаки, музичний досвід і аксіологічні орієнтири воно має, але в своїй переважній більшості студентська молодь ще не має чіткої зорієнтованості, не пристосована до творчої переробки іншої музичної інформації, аніж композицій, на яких уже сформувались їх музичні інтереси і смакові установки. А оскільки сила емоційного впливу будь-якої аудиальної інформації досить велика, то явища молодіжної музики, які вже були засвоєні студентами немузичних спеціалізацій раніше, завжди абстрактно будуть володіти значно більшою яскравістю почуттів, доступнішим змістом і життєвішою правдою у порівнянні з творами традиційної музичної культури. І навпаки, студенти музичних і музично-педагогічних факультетів, які навчаються і виховуються здебільшого на академічному матеріалі музичного мистецтва, мають засвоїти основи сприймання, оцінки й аналізу не тільки програмних творів, але й усього розмаїття музичної культури, що оточує сучасну молодь, їх майбутніх вихованців. Головне, щоб твори музичної культури (народної, академічної, молодіжної музики) були зразками справжнього мистецтва, а їх представники – автори і виконавці -провісниками передових художніх і духовних ідей.
Посилення соціальної ролі особистості, актуальність тенденцій гуманізації та демократизації суспільства зумовлюють необхідність формування творчої особистості, її вмінь і навичок, що є нагальною проблемою сучасної педагогічної науки та практики. Вища педагогічна школа покликана виховати особистість, здатну активно перетворювати навколишній світ, максимально реалізовувати власні творчі можливості.
Розвиток сучасної музичної педагогіки характеризується залученням до продуктивно-творчих видів діяльності у процесі інструментально-виконавської підготовки, що вимагає обізнаності у стилях і напрямках популярної та джазової музики у майбутнього вчителя.
Мотиваційно-ціннісний критерій сформованості мотивації до музично-творчої діяльності, сприяє усвідомленню майбутнім учителем музики значущості власної обізнаності у сучасних стилях популярної та джазової музики для подальшої музично-педагогічної діяльності. Показниками даного критерію є готовність до джазового і естрадного музикування, установка до навчання імпровізації, потреба у самовдосконаленні за допомогою виконавського мистецтва.
Когнітивно-пізнавальний критерій спрямований на з'ясування рівня музично-мистецької ерудиції з джазового та поп-мистецтва та імпровізації в них. Цей критерій умінь містить такі показники: розширення мистецького тезаурусу; знання історичних аспектів становлення джазу і поп-музики; знання щодо позицій джазової імпровізації в основних стилях та жанрах джазу; знання типології популярної музики; поінформованість про категорії та структуру поп- та джаз-стилів; знання з мелодичного, гармонічного, ритмічного варіювання, типової акордики.
Аналітично-прогностичний критерій визначається здатністю здійснювати слуховий аналіз популярного та джазового музичного матеріалу з послідуючим виконанням на інструменті; здійснювати музично-теоретичний аналіз джазового стандарту, твору, імпровізації; сформованістю вмінь виконувати секвенції на джазовій основі, вмінь планувати майбутню імпровізацію. Показниками даного критерію визначаємо: здатність визначати на слух популярну і джазову гармонічну послідовність, мелодичну лінію, ритмічний рисунок та можливість відтворити почуте на музичному інструменті з мінімальною витратою часу; здатність транспонувати запропонований матеріал із зміною структури та з її збереженням; уміння здійснити аналіз гармонічного плану джазового стандарту на основі буквено-цифрових позначень; здатність проаналізувати та узагальнити основні позиції побудови поп-джазової імпровізації; спроможність планувати імпровізацію; оперування музично-слуховими, слухо-руховими, зоро-слуховими уявленнями; сформованість слухо-зоро-рухового взаємозв'язку; здатність продукувати музичні ідеї; розвиненість музичного мислення.
Творчо-продуктивний критерій визначається здатністю створювати імпровізації у процесі творчого музикування на основі джазової та популярної музики. Показниками даного критерію слугують:
уміння видозмінювати тему стандарту та створювати імпровізаційну мелодичну лінію;
вміння оперувати ритмічним, мотивним варіюванням;
уміння збагачувати та видозмінювати гармонічну схему джазового або естрадного стандарту;
вміння оперувати різного типу акомпанементом;
уміння імпровізувати у формі блюзу, естради;
вміння імпровізувати у типових джазових і популярних формах: простій двочастинній та тричастинній формі, формі ААВА;
розвиток творчої уяви, фантазії та здатність яскраво, емоційно передати художній образ у процесі творчого музикування.
На основі досліджень окремих педагогів можна констатувати загальну поінформованість (32, 4%) респондентів про джазове мистецтво, його виникнення, основні стилі та жанри, представників даного виду музичного мистецтва, джазові твори, відмінності джазової та популярної музики, проте у більшості опитаних (68, 9%) немає вичерпних знань щодо позицій імпровізації в основних стилях та жанрах джазу, її специфіки, типології.
Майбутні викладачі дисциплін інструментально-виконавського циклу позитивно відносяться до популярного і джазового мистецтва, навчання імпровізації майбутнього вчителя музики та формуванню у них відповідних умінь. Вони вбачають у навчанні цієї музики сприятливі умови до музично-творчого зростання студента, розширення граней майбутньої музично-педагогічної діяльності, розкриття творчого потенціалу особистості, розвитку музичних здібностей, мислення, застосування теоретичних знань на практиці тощо.
Більшість студентів виявляють слабке оперування музично-слуховими, слухо-руховими, зоро-слуховими уявленнями, нестабільним слухо-зоро-слуховим взаємозв'язком, неглибокими знаннями щодо позначень джазових акордів за буквено-цифровою системою, здійснювати повноцінний аналіз структурної будови імпровізаційної джазової лінії та гармонічного акомпанементу із визначенням ключових позицій щодо будови, невмінням прогнозувати майбутню імпровізацію, що виявляється у створенні поетапного плану. Натомість з популярною музикою студенти обізнані значно краще.
У значної більшості студентів спостерігається низький рівень сформова-ності умінь джазової та популярної імпровізації, який характеризується:
1. Пасивним відношенням до музично-творчої діяльності; інертною позицією щодо значущості набуття вмінь імпровізації до майбутньої мистецько-педагогічної та музично-виконавської діяльності; нерозумінням важливості впливу джазового і популярного мистецтва на особистісний творчий розвиток та розширення мистецького тезаурусу.
2. Відсутністю знань про історичні аспекти становлення джазової музики; поверхові знання характерних особливостей імпровізації в основних стилях та жанрах джазового мистецтва; номінальні знання з гармонічного, мелодичного, мотивного, ритмічного варіювання у популярній музиці, джазовій акордиці, принципів з'єднань, ознак формоутворення блюзу та типової форми; нерозуміння студентом вагомості оволодіння даним комплексом знань для розширення власного мистецького тезаурусу.
3. Середнім рівнем уміння визначати на слух прості мелодії джазового стандарту, гармонічної послідовності, мелодичної лінії популярної музики з гармонічною основою; невмінням виконувати діатонічні та хроматичні секвенції; несформованістю вмінь декодувати акорди за буквено-цифровим позначенням, поганою здатністю здійснювати аналіз будови гармонічної лінії джазового стандарту; невмінням аналізувати джазову імпровізацію у нотному записі з виділенням головних структурних особливостей будови; нерозвиненою здатністю створювати план майбутньої імпровізації; несформованістю вмінь оперувати музично-слуховими, слухо-руховими, зоро-слуховими уявленнями; відсутністю слухо-зоро-рухового взаємозв'язку; відсутністю здатності до продукування музичних ідей; нерозвинутою творчою фантазією, уявою та музичним мисленням.
4. Несформованим умінням застосовувати різного типу звуки для варіювання запропонованої теми популярного чи джазового стандарту; невмінням застосувати прийоми ритмічної видозміни в процесі виконання теми стандарту; невмінням створювати мелодичну імпровізаційну горизонталь за допомогою фактурно-фігураційних формул, прийомів мелодичного, ритмічного варіювання та організовувати музичний матеріал ритмічно; невмінням збагачувати гармонічну сітку джазового стандарту; нездатністю створити акомпанемент до теми популярного стандарту на основі гармонічної послідовності позначеної буквено-цифровим принципом; несформованим умінням імпровізувати у формі блюзу; несформованою здатністю імпровізувати у типовій джазовій або популярній формі.
Результати спостережень і досліджень свідчать про недостатній рівень теоретичної обізнаності, інформованості про популярне та джазове мистецтво, імпровізації у них, обізнаності сучасних стилях популярної та джазової музики майбутнього вчителя музики, але у більшості респондентів виявлено стійкий інтерес до популярного музичного мистецтва та наявність мотивації щодо набуття вмінь джазової імпровізації у процесі інструментально-виконавської підготовки.
 
Список використаних джерел
 
Березан В. Підготовка майбутнього педагога до естетичного виховання школярів засобами сучасної музики масових жанрів / В. Березан; АПН Ук-раїни; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К., 2000.
Буторін П. А. Теоретико-методичні основи джазу як феномену музичного мистецтва. – Полтава, 2009. – 119 с.
Дряпіка В. І. Розвиваюче навчання і поліфункціональна підготовка педагога-музиканта засобами джазового виконавства / В. І. Дряпіка // Наукові записки НДПУім. М. Гоголя. – 2002. – № 1.
Карп’як В. Молодіжні субкультури // Спілка української молоді. – 2000.
Кевішас І. Становлення музичної культури школяра. – Кіровоград, 2008.
Олексюк О. М. Музично-педагогічний процес увищій школі /О. М. Олексюк, М. М. Ткач. – К. : Знання України, 2009.
Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін) / Г. М. Падалка. – К. : Освіта України, 2008.
Попович Н. Естрадно-музичне мистецтво – виховний вплив та поліфункціональність / Н. Попович // Проблеми гуманізму і освіти. – Вінниця. – 2002. – Т. 1.
Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: [навчальний посібник] / О. П. Рудницька. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2005.
Рудницька О. П. Мистецтво у розвитку культури майбутніх фахівців / О. П. Рудницька // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: зб. наук. праць / [за ред. І. А. Зазюна, Н. Г. Ничкало]. – К., 2003.
Сапожнік О. В. Сучасна популярна естрадна музика / Сапожнік О. В. – К. : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2000. – 64 с.
Швед М. Процеси акультурації та інкультурації у міжнародних фестивалях сучасної музики в Україні (Спроба соціокультурного аналізу) / М. Швед // Вісник Львівського університету. Серія «Мистецтво». – Львів, 2004. – Вип. 4.
Фото Капча