Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Музикотерапія як засіб регуляції тривожності та агресивної поведінки підлітків

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ті чи інші дії були розглянуті як агресія, вони повинні включати в себе наміри образи а не просто приводити до таких наслідків.  У наш час приймається наступне визначення:

Агресія-будь-яка форма поведінки яка націлена на те щоб нанести фізичні чи психологічні ушкодження.
В. П. Зінченко запропонував таке визначення: агресія – мотивована деструктивна поведінка, яка не відповідає нормам і правилам спільного існування людей в соціумі, наносить шкоду об’єктам нападу (живим та неживим), приносить фізичний збиток людям або викликає у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруження, страху, подавлення).
Е. Фромм під агресією приймав будь які дії, які спричиняють, або мають намір вчинити збиток іншій людині, групі людей або тварині, а також спричинення збитку взагалі всякому неживому об’єкту. [2]
Розділяють два основні типи агресивних проявів:
Інструментальна агресія;
Цільова агресія
Інструментальна агресія здійснюється як засіб досягнення результату який сам по собі не являється агресивним актом
Цільова агресія виступає як прояв агресії в якості заздалегідь спланованого акту ціль якого нанесення шкоди або збитку об’єкту
Тривожність вивчали такі зарубіжні дослідники, як З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, С. Саллівен, Е. Фромм та такі вітчизняні вчені, як А. С. Співаковська, Л. М. Костіна, А. М. Прихожан, О. А. Коробанова, Р. С. Немов, Л. А. Китаєв-Смик та інші.
Розуміння тривожності було внесено в психологію психоаналітиками і психіатрами. Багато представників психоаналізу розглядали тривожність як уроджена властивість особистості, як споконвічно властивій людині стан.
Слово тривожний наголошується в словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміна. Автор однієї з них вважає, що слово тривога означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника.
У психологічному словнику дано таке визначення тривожності: це індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, у тому числі і в таких, які до цього не привертають.
Поняття тривоги і тривожності мають різний зміст.
Якщо тривога – це епізодичні прояви неспокою, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом.
Термін тривожність використовується для позначення відносно стійких індивідуальних відмінностей у схильності індивіда відчувати цей стан.  Ця особливість безпосередньо не проявляється в поведінці, але її рівень можна визначити виходячи з того, як часто і як інтенсивно у людини спостерігається стан тривоги. Особистість з вираженою тривожністю схильна сприймати навколишній світ який включає в собі небезпеку і загрозу в значно більшому ступені, ніж особистість з низьким рівнем тривожності.
Тривожність не пов'язана з якою-небудь певною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якому виді діяльності.
Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкнутого простору.
Страх може розвиватися у людини в будь-якому віці: у дітей від одного року до трьох років нерідкі нічні страхи, на 2-му році життя, на думку А. І. Захарова, найбільш часто проявляється страх несподіваних звуків, страх самотності, страх болю (і пов'язаний з цим страх медичних працівників).
У 3-5 років для дітей характерні страхи самотності, темряви і замкнутого простору.
У 5-7 років провідним стає страх смерті.
Від 7 до 11 років діти найбільше бояться бути не тим, про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють (А. І. Захаров).
У вітчизняній психології тривожність також традиційно розглядалася як прояв неблагополуччя, викликане нервово-психічними і важкими соматичними захворюваннями, або представляє собою наслідок перенесеної психічної травми.
У цей час відношення до явища тривожності в сучасній психології істотно змінилося, і думки щодо цієї особистісної особливості стають менш однозначними і категоричними. Сучасний підхід до феномену тривожності ґрунтується на тому, що останню не слід розглядати як спочатку негативну рису особистості; вона являє собою сигнал неадекватності структури діяльності суб'єкта по відношенню до ситуації.
Для кожної людини характерний свій оптимальний рівень тривожності, так звана корисна тривожність, яка є необхідною умовою розвитку особистості.
До теперішнього часу тривожність вивчається як один з основних параметрів індивідуальних відмінностей. При цьому її приналежність до того чи іншого рівня психічної організації людини досі залишається спірним питанням; її можна трактувати і як індивідуальну, так і особистісну властивість людини.
 
1.2. Музикотерапія як вид арт-терапії
 
З англійської мови поняття «арт-терапія» можна перекласти як «лікування, яке засноване на заняттях художньою творчістю».
Хоча лікувальні завдання, поза сумнівом, їй властиві, існує багато прикладів застосування арт-терапії скоріше як засобу психічної гармонізації і розвитку людини, як шляху до вирішення соціальних конфліктів або з іншою метою.
Сучасне розуміння арт-терапії припускає, по-перше, використання мови образотворчої експресії, а по-друге, безпосередню участь людини в образотворчій діяльності. У багатьох випадках в арт-терапевтичній роботі можуть використовуватися музика, драматичне мистецтво, рух, танок та інші форми творчої активності людини [ 2, c. 4].
Музикотерапія (музична терапія) – це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу – фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну – з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта.
За допомогою таких музичних практик, як
Фото Капча