Національна система фізичного виховання

Ідея благородності та роботи над собою, прагнення до перемоги або “продумане виховання рефлексів”, – спорт довгий час належав виключно еліті. Сьогодні це одне з найбільш природних та популярних занять.

Спорт передбачає наявність трьох факторів, – або одночасно, або окремо: свіже повітря, пари та застосування тих чи інших можливостей тіла. Ежен Шапю, який написав статтю про спорт в енциклопедії Ларус 1860 року, зробив дуже багато для того, щоб слово “спорт” стало відоме у Франції, а також для знайомства з його дисциплінами, спортивними видовищами та змаганнями, які їх винахідники пропонували тоді любителям.

Французи, англійці та спорт... Нові види спорту надходили з Англії. Саме слово теж, хоч і Французьке за походженням, повернулося в іноземному обличчі та оточене славою.

З відкриттям перших видів спорту французи вперше почули слово “теніс”. У англійців воно означало гру у м’яча, відому в обох країнах, починаючи з пізнього середньовіччя. Перенесена на прекрасний зелений газон, ця гра отримала правила та словник 100% made in England.

“Концепція” спорту – британського походження, та, якими б не були зовнішні привнесення, французькі та інші, та в ньому завжди буде щось англійське... Було невдячним не визнати, що спорт, спортсмени та уболівальники, в боргу перед Англією 19 століття. Навіть найбільш завзяті в своїй національній гордості француз із цим погодиться.

Через сто років словник Робер дає найбільш докладне пояснення.

Описуючи сорт як “фізичні вправи, виконувані у грі, в боротьбі та у здійсненні зусиль, заняття якими передбачають постійні тренування, дотримання певних правил та дисципліни”.

У Франції спори про характер суспільних спортивних організацій та про їх роль у прилучанні бідних шарів населення часто попереджали будівництво спортивних будівель. А значить, той факт, що про спорт писали та говорили найбільші розуми країни, не дивний.

На сьогодні намагаються завжди бути у формі троє з чотирьох у віці від 12 до 74 років, та середній час, який приділяється заняттям спортом, постійно збільшується. Останні опубліковані статистичні опитування, показують, що французи присвячують спорту одну годину на тиждень, а не 20 хвилин. Франція про яку завжди говорили, що практичному вона віддає перевагу видовищу, стає нацією спортсменів.

Як і в більшості західних країн, спорт притягує все більшою кількістю переваг (здоров’я, добробут, пригоди) які додаються до достоїнств, основаних на дусі змагань. Сотні тисяч французів бігають по неділях, не маючи чи найменшого наміру зробити олімпійську кар’єру. Вони знають, щоб біг продовжує життя. Та в бігу вони виграють за усіма показниками – та в тривалості життя і в її якості.

 

 

Спорт у французькій школі немале значення приділяється дитячому фізичному вихованню. Як і в більшості країн, у Франції діти починають займатися у фізкультурою з 4 років, в дитячому садку (6 годин на тиждень). Вони вчаться пригати, лазити, кидати простий спортивний снаряд, триматися у воді, на льоді або на снігу. Спорт, яким вони займаються, може бути індивідуальним або командним з використанням перешкод та спортивного інвентарю. В початковій школі викладання фізкультури та спорту проводиться в більш поглибленій формі. Особливу увагу приділяють дисциплінам, які пов’язано з бігом та плаванням. Ці два види спорту, в яких найлегше помітити прогрес учня, більше інших підходять для навчання поняттям швидкості, ритму, прискорення, траєкторії. Командні види спорту дозволяють дітям організувати гру та ознайомитися з її правилами.

В середній школі заняттям фізкультурою приділяється 3-4 години на тиждень. Залік з фізкультури обов’язковий для отримання звання бакалавра (він включає в себе іспит з плавання). Постійно проводяться змагання між класами, коледжами та ін. Державний комітет зі шкільного спорту організує 250 000 змагань на рік.

 

 

Спорт іде в ногу з часом та із суспільством. Його струшують політичні, економічні пристрасті, від віддається на волю телебачення, а отже і рекламі, він розвивається та поновлюється стає професійніше та цікавіше...

Спорт, у спрощеному трактуванні, це не що інше як впорядковане, неантагоністичне порівняння умінь і якостей окремих індивідуумів, або груп людей. Він має своє підґрунтя ще в глибині тисячоліть, бо ж людині, щоб бути сильною, швидкою та влучною потрібно було постійно вправлятися і проявлятися ці якості в порівнянні з іншими особами.

Фізичні вправи у всі епохи були пов’язані з трудовими операціями, культовими обрядами, вихованням, мистецтвом.

Момент відновлення Олімпійських ігор, чи правильніше початку проведення Олімпійських ігор сучасності не був випадковим. На той час (кінець ХІХ ст..) визріли відповідні економіко-політичні та культурологічні передумови для надання їм світового звучання й сприйняття. Важливою була та обставина, що до того часу організаційно оформилися міжнародні федерації з багатьох видів спорту. Так, у 1881 р. було утворено міжнародну федерацію гімнастики, у 1982 р. – веслування і ковзанярського спорту, 1900 р. – велоспорту й т. д. Створення єдиних міжнародних правил змагань з видів спорту також заграло вирішальну роль для консолідації міжнародного спортивного руху.

 

 

1. Коробков А. В., Головин В. А., Масляков В. А. Физическое воспитание. -М. : Высш. школа, 1983.
2. Коц Я. М., Спортивная физиология. -М. : Физкультура и спорт, 1986.
3. История физической культуры: Учебное пособие для институтов физической культуры. – М. : ФиС, 1964.
4. Матвеев Л. Введение в теорию физической культуры. Учебное пособие. – М. : ФиС, 1983.
5. Платонов В., Гуськов С. Олімпійський спорт. – К. : Олімпійська література, 1993.
6. Пономарев Н. Возникновение и первоначальное развитие физического воспитания. – М. : ФиС, 1970.
7. Столбов В. История физической культуры. Учебник. – М. : ФиС, 1983.
8. Романов А. О. Международное спортивное движение. – Москва: Физкультура и спорт, 1973.
9. Кукушкин В. В. Все о спорте т. 3, Москва, 1978, стр. 107 – 113
10. Максаковский В. П. Западная Европа, изд – во Мысль, стр. 138 – 139
11. Павлов С. П. Олимпийская энциклопедия, Москва, 1980 г.
12. Энциклопедический словарь юного спортсмена, Москва, 1979г. стр. 275, 284.