Нагромадження капіталу, його фактори та джерела

 

Нагромадження капіталу – це збільшення грошових і матеріальних засобів, які витрачаються на розширене відтворення. Такого роду додатковий капітал можна назвати «вкладенням у майбутнє», оскільки він іде на поліпшення життя нинішнього й майбутнього поколінь людей. Цілком очевидно, що нагромадження капіталу не можна ототожнювати з нагромадженням скарбів, із заощадженням коштів, які перебувають у спокої.

Нагромадження капіталу вимагає, відповідно, джерел. На нормально працюючій фірмі найперше джерело – прибуток.

При розширеному відтворенні прибуток розподіляється на дві частини:

а) нагромадження;

б) доход, який йде на особисте споживання й інші цілі.

Встановити співвідношення між цими частками прибутку – непроста проблема для його власників.

Як правило, власного прибутку фірмам не вистачає для нагромадження. Тому вони використовують інше його джерело – банківські й інші види кредиту. У багатьох розвинених країнах позикові засоби становлять понад половину загальної суми нагромадження.

Нагромадження на підприємстві (Нк) має наступну основну структуру:

а) виробниче (Нп) ;

б) невиробниче нагромадження (Нн) ;

в) нагромадження, що йде на залучення додаткових працівників і підвищення кваліфікації всіх зайнятих (Нр) ;

Нк = Нп + Нн + Нр

Виробниче нагромадження витрачається:

а) на збільшення кількості засобів виробництва (розширення виробничих площ і будівництво нових споруд, придбання устаткування й т. д.) ;

б) приріст матеріальних запасів (резервів і страхових фондів).

Невиробниче нагромадження йде:

а) на приріст невиробничих фондів (житлового фонду підприємства, медичних установ, установ культурно-побутового обслуговування) ;

б) додаткові витрати на навчання й підвищення кваліфікації працівників (збільшення витрат на навчання робочим професіям, ріст кваліфікації й перекваліфікацію зайнятих, що веде до підвищення продуктивності їх праці).

У масштабах держави для розширеного відтворення необхідне державне нагромадження – використання частини національного доходу на збільшення основних і оборотних фондів, а також страхових запасів.

Розширене та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва являє собою виробниче нагромадження. Розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, навчальних закладів, об'єктів культури, спорту, науки – це невиробниче нагромадження.

В умовах ринкової економіки об'єктивна потреба нагромадження випливає з необхідності зростання життєвого рівня населення. Але досягнення цього наштовхується на кожному етапі розвитку суспільства на недостатній обсяг і якість національного багатства. Існування цієї суперечності пов'язане з постійним зростанням потреб населення, необхідністю забезпечення раціональних норм споживання, новими вимогами підвищення рівня життя, що випливають із науково-технічного прогресу.

Засобом розв'язання цієї суперечності виступає нагромадження, яке забезпечує зростання і необхідний обсяг національного багатства у вигляді виробничих і невиробничих фондів, життєвих засобів. Отже, підвищення життєвого рівня населення об'єктивно обумовлює зростання обсягу та якості національного багатства на основі нагромадження.

Цей причинно-наслідковий зв'язок має постійний характер і являє собою економічний закон нагромадження. Формами його прояву є взаємозв'язок величини виробничого нагромадження і розмірів споживання населенням, безперервне зростання й удосконалення функціонуючих виробничих фондів, збільшення кількості зайнятих працівників і вдосконалення структури сукупного робітника, примноження національного багатства, підвищення життєвого рівня населення.

Методами використання закону нагромадження є регулювання капітальних вкладень; забезпечення їх ефективності; використання всіх факторів, що визначають розміри нагромадження.

Одним з важливих показників нагромадження є його ефективність.

Соціально-економічна ефективність нагромадження (ЕФН) визначається співвідношенням між зростанням фонду нагромадження (ФН) і зростанням реальних доходів населення (РД) і може бути представлена такою формулою:

 .

По суті ця формула показує кількісний вираз закону нагромадження. Крім цього, ефективність нагромадження можна вимірювати за допомогою формули ефективності капітальних вкладень:

 ,

де ЕКВ – ефективність капітальних вкладень;

НД- приріст національного доходу;

КВ – капітальні вкладення.

Підвищення ефективності капітальних вкладень означає збільшення випуску потрібної для суспільства і прогресивної продукції при найменшій сумі вкладень або зменшенні питомих капітальних вкладень на одиницю продукції.

Існують різноманітні шляхи підвищення ефективності нагромадження. Серед них першочергове значення мають такі:

поліпшення технологічної структури капітальних вкладень (технологічна структура капітальних вкладень відображає склад капітальних вкладень залежно від виду робіт і затрат для створення й удосконалення основних фондів. У ньому виділяються капітальні вкладення на будівельно-монтажні роботи, на придбання устаткування, інструменту, інвентаря та ін.) ;

удосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень (підвищення питомої ваги капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств при зниженні частки нового будівництва);

значне скорочення тривалості будівництва за рахунок концентрації всіх ресурсів, виключення випадків перевищення нормативних строків спорудження об'єктів і зменшення обсягу незавершеного будівництва;

здійснення необхідної реконструкції виробничої бази будівельного комплексу для нарощування обсягів будівництва житла й інших об'єктів соціальної сфери.

 

 

Ціна являє собою економічну категорію, яка означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товарів складає його вартість, звідси ціна – грошова вартість товару. Коли одиниця певного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.

Таким чином, ціна – це складна економічна категорія, в якій фокусуються практично всі основні економічні відношення в суспільстві. Перед усім це відноситься до виробництва та реалізації продукції, формування її