Напилки

Таровані напилки застосовують в усіх випадках, коли потрібно перевіряти твердість у малодоступних для алмазного наконечника приладу частинах виробу (бічний профіль зуба зубчастого колеса, різальні леза фрези тощо) і безпосередньо в цеху біля робочого місця терміста. Напилки таруються на певну твердість залежно від твердості виробу. Вони відрізняються від відповідних нормалізованих напилків підвищеною і стабільною якістю.

 

Рис. 3. Напилок для обробки виробів з легких сплавів і неметалевих матеріалів: загальний вигляд.

 

Алмазні напилки застосовують для обробки і доводки твердосплавних частин інструмента і штампів. Алмазний напилок – це металевий стержень з перерізом потрібного профілю та робочою поверхнею, на яку нанесено тонкий алмазний шар. Алмазне покриття на робочій частині виготовляють різної зернистості для попереднього та остаточного доведення.

Надфілі. Невеликі напилки, які називаються надфілями, застосовують для лекальних, граверних робіт, а також для зачмщання у важковадоступних (отворах, кутах, коротких дільницях профілях профілях тощо).

Надфілі мають таку саму форму, що й слюсарні напилки (рис. 4, а-і). Виготовляють надфілі зі сталі У13 або У13А (допускається У12 або У12А). Довжина надфілів дорівнює 80, 120 і 160 мм. На робочій частині надфіля на довжині 50, 60 і 80 мм наносять насічку зубців. Надфілі мають перехресну (подвійну) насічку (див. рис. 1) : основну – під кутом   = 25° і додаткову – під кутом   = 45°; вузька сторона надфіля має одинарну насічку (основну).

Залежно від кількості насічок, що припадають на кожні 10 мм довжини, надфілі поділяють на п'ять типів – № 1, 2, 3, 4 і 5. Залежно від типу надфілі мають від 20 до 112 насічок на 10 мм довжини. На рукоятці кожного надфіля нанесено номер насічки: № 1 -20... 40; № 2 – 28... 56; № 3, 4 і 5-40... 112 насічок на 10мм довжини. Елементи надфіля показано на рис. 4, ї.

Алмазні надфілі застосовують для обробки твердосплавних матеріалів, різних видів кераміки, скла, а також для доводки різального твердосплавного інструмента (рис. 140). Надфілі виготовляють з природних і синтетичних алмазних порошків різної зернистості з прямокутною, квадратною, круглою, напівкруглою, овальною, тригранною, ромбічною та іншою формою поперечного перерізу. При обробці надфілями поверхні мають шорсткість Ra 0, 32... 0, 16.

Рашпілі призначені для обробки м'яких металів (свинцю, олова, міді тощо) і неметалевих матеріалів (шкіри, гуми, деревини, пластичної маси), коли звичайні напилки непридатні через те, що насічка їх швидко забивається стружкою і вони перестають різати. Залежно від профілю рашпілі загального призначення (рис. 5) поділяють на плоскі (тупоносі й гостроносі), круглі й напівкруглі з насічкою № 1 і 2, завдовжки 250... 350 мм. Зубці рашпіля мають великі розміри і місткі канавки перед кожним зубцем.

 

Рис. 5. Машинні напилки

 

Рис. 6. Обертові напилки:

а – борнапилки; б, в-дискові та пристрої для їх кріплення.

 

Машинні напилки (рис. 5)  (стержньові – для обпилювальних, верстатів зі зворотно-поступальним рухом) малих розмірів закріплюють у спеціальних патронах, а напилки середніх розмірів мають з обох сторін хвостовики таких самих профілів для їх закріплення, що й слюсарні напилки, з такою самою насічкою, як і напилки загального призначення.

Обертові напилки (борнапилки, дискові та пластинчасті) застосовуються для обпилювання й зачищання поверхонь на спеціальних обпилювальних верстатах.

Борнапилки (рис. 6, а) – це фасонні головки з насічками або фрезерованими зубцями. Виготовляють їх суцільними (з хвостовиками) і насадними (накручують на оправку).

Борнапилки мають кутову, кулясту, циліндричну, фасонну та інші форми. Ними обробляють фасонні поверхні.

Дискові напилки (рис. 6, б) застосовують для зачищання відливків, поковок, зняття задирок на загострювальному верстаті. Диски виготовляють діаметром 150... 200 м, завтовшки 10... 20 мм. Зубці -фрезеровані або насічені.

Диски закріплюють за допомогою пристрою (рис. 6, в).

Прийоми обпилювання

Положення корпуса вважається правильним, якщо між плечовою і ліктьовою частинами зігнутої у лікті правої руки з напилком, встановленим на губки лещат (вихідне положення), утворюється кут 90° (рис. 7, а). При цьому корпус працюючого повинен бути прямим і розвернутим під кутом 45° до лінії осі лещат (рис. 7, б).

Положення ніг. На початку робочого ходу напилка маса тіла припадає на праву ногу, при натисканні центр ваги переходить на ліву ногу. Цьому відповідає така розстановка ніг: ліву виносять (відводять) вперед у напрямі руху напилка, праву ногу відставляють від лівої на 200... 300 мм так, щоб середина її ступні знаходилася навпроти п'яти лівої ноги (рис. 7, в).

При робочому ході напилка (від себе) основне навантаження припадає на ліву ногу, а при зворотному (холостому) ході – на праву, тому м'язи ніг поперемінне відпочивають.

При знятті товстих шарів металу натискують на напилок з великою силою, тому праву ногу відставляють від лівої назад на півкроку