Умови підготовки дітей до школи в сім’ї і дошкільному закладі

 

 

 

1. Формування у старших дошкільників мотиваційної готовності до шкільного навчання. Ознайомлення дітей зі школою.
2. Формування навчального співробітництва з однолітками та дорослим.
3. Адаптація дитини 6 років до школи.

1. Безруких М. М., Ефимова С. П., Князева М. Г. Как подготовить ребенка к школе. – Тула, 1997. – 100 с.
2. Кашуба Л. І. Підготовка до школи дітей шестирічного віку: конспекти занять. – Тернопіль, 2004. – 127 с.
3. Назаренко А. А., Ольховська З. М., Толмачова І. М. Ми прийшли до школи. Розробки уроків до курсу «Введення у шкільне життя». – Харків, 2004. – 144 с.
4. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з шестирічними першокласниками. – К., 1999. – 290 с.
5. Савенков А. Маленький исследователь: коллективное творчество младших школьников. – Ярославль, 2004.

Ми більш детально зупинимося на мотиваційній готовності дитини до школи. Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити в школу, зайняти нову соціальну позицію школяра, сформоване ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особливими соціальними функціями, є бажання займатися з вчителем, розвинені необхідні форми спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні відносини), домінують мотиви навчання, є прагнення до набуття знань, інтерес до певних навчальних занять.

Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя – портфель, підручники, зошити), а можливістю одержувати нові знання, що припускає розвиток пізнавальних інтересів. Майбутньому школяреві необхідно довільно управляти своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим при сформованій ієрархічній системі мотивів.

Кажучи про мотиви навчання в структурі готовності до школи, маються на увазі ті чинники зовнішнього і внутрішнього характеру, які спонукають діяльність дитини, спрямовану на засвоєння нових знань на цьому етапі розвитку, і які можуть служити основою для формування власне навчальних мотивів. Власне навчальний мотив (усвідомлена потреба в набутті знань і розвиток своїх здібностей) формується в процесі шкільного навчання, а в мотиваційній структурі дошкільників і молодших школярів, як правило, відсутній.

Встановлено, що учбова діяльність дошкільників і молодших школярів спонукає не одним, а цілою системою різноманітних мотивів. В структурі мотивів виділяють шість груп мотивів:

• соціальні («Я хочу в школу, тому що всі діти повинні вчитися, це потрібно і важливо») ;
• навчально-пізнавальні (бажання навчитися чомусь новому) ;
• оцінні («Я хочу в школу, тому що там я одержуватиму тільки п'ятірки»);
• позиційні («Я хочу в школу, тому що там великі, а в дитячому саду маленькі, мені куплять зошити портфель і пенал») ;
• зовнішні по відношенню до школи і навчання («Я піду в школу, тому що мама так сказала») ;
• ігрові («Я піду в школу, тому що там можна грати з друзями»).

Оцінні і позиційні мотиви за своєю природою соціальні і разом з розумінням суспільної значущості і важливості навчання входять до групи широких соціальних мотивів. Зовнішній і ігровий мотиви безпосереднього стосунку до власне навчальної діяльності не мають, але можуть впливати на поведінку дітей, часом істотну, в ситуації шкільного навчання.

Кожний з перерахованих мотивів в тому або іншому ступені присутній в мотиваційній структурі дитини 6-7 років, кожний з них певним чином впливає на формування і характер її навчальної діяльності. Для кожної дитини ступінь вираженості і поєднання мотивів навчання індивідуальні.

Достатній розвиток навчально-пізнавальних і соціальних мотивів в поєднанні з оцінними мотивами здійснює позитивний вплив на шкільну успішність. Переважання ігрового мотиву негативно впливає на успішність засвоєння знань в школі. Вплив позиційних і зовнішніх мотивів на успішність неістотний.

Трудність оцінки мотивів у дітей дошкільного віку полягає в тому, що в бесіді, як правило, дитина дає соціально схвалювані відповіді, тобто відповідає так, як цього чекають від неї дорослі. Наприклад, на питання: «Ти хочеш вчитися в школі?» дитина, не замислюючись, відповідає ствердно. Є і інша причина: дошкільнику ще важко аналізувати свої бажання і переживання відносно незнайомої йому ситуації шкільного навчання і дати об'єктивну відповідь про те, чи хоче він вчитися і чому. В той же час, спостерігаючи за поведінкою дитини в звичних для неї ситуаціях (особливо під час занять в дитячому садку), ми достатньо легко можемо визначити мотиви бажання (небажання) вчитися в школі.

Формування мотивів навчання і позитивного ставлення до школи – одне з найважливіших завдань педагогічного колективу дошкільного закладу і сім'ї в підготовці дітей до школи.

Робота вихователя дошкільного закладу з формування у дітей мотивів навчання і позитивного ставлення до школи спрямована на розв’язання трьох основних завдань:

• формування у дітей правильних уявлень про школу і навчання;
• формування позитивного емоційного ставлення до школи;
• формування досвіду освітньої діяльності.

Для вирішення цих завдань в навчально-виховному процесі використовуються різні форми і методи роботи: екскурсії в школу, бесіди про школу, читання оповідань і розучування віршів шкільної тематики, розгляд картинок, що відображають шкільне життя, і бесіди за ними, малювання на тему школи (малюнок школи після екскурсії, малюнок школи майбутнього, малюнок «В якій школі я хочу вчитися»),