Умови підготовки дітей до школи в сім’ї і дошкільному закладі

Оповідання і вірші про школу необхідно підібрати так, щоб показати дітям різні сторони шкільного життя: радість дітей, що йдуть в школу; важливість і значущість шкільних знань; зміст шкільного навчання; шкільна дружба і необхідність допомагати шкільним товаришам; правила поведінки на уроці і в школі. При цьому важливо показати дітям образ «хорошого учня» і «поганого учня»; будувати бесіду з дітьми на порівнянні зразків правильної і неправильної поведінки. Діти старшого дошкільного віку з цікавістю сприймають і краще запам'ятовують тексти з гумористичним змістом.

При організації гри в школу можна використовувати сюжети різного змісту: гра в школу після екскурсії на урок в 1 класі (закріплення одержаних знань і уявлень), моделювання школи майбутнього (формування емоційного ставлення до школи, розвиток творчої уяви і свободи мислення). В сюжет гри можна ввести роль Незнайка – учня, який не хоче вчитися, всім заважає, порушує встановлені правила.

У формуванні у дошкільників мотивів навчання і власне навчальних мотивів вирішальну роль грає сім'я, оскільки основні людські потреби, перш за все соціальні і пізнавальні, закладаються і розвиваються вже в ранні періоди дитинства. Інтерес до нових знань, елементарні навички пошуку інформації, що цікавить (в книгах, журналах, довідниках), усвідомлення суспільної значущості шкільного навчання, уміння підпорядковувати своє «хочу» слову «треба», бажання трудитися і доводити почату справу до кінця, уміння порівнювати результати своєї роботи із зразком і бачити свої помилки, прагнення до успіху і адекватна самооцінка – все це є мотиваційною основою шкільного навчання і формується головним чином в умовах сімейного виховання.

Якщо сімейне виховання побудоване неправильно (або відсутнє зовсім), позитивних результатів силами одного лише дошкільного закладу досягти не вдається. Тому при плануванні роботи дитячого садка з підготовки дітей до школи особливу увагу слід уділити роботі з батьками.

Як підкреслюють К. Поливанова та Г. Цукерман, важливе завдання роботи з дітьми старшого дошкільного віку – це формування у них навичок навчального співробітництва, оскільки без співробітництва з педагогом неможливо сформувати навчальну діяльність у дітей 6-7 років. Вона обов'язково передбачає здатність компенсувати власну невмілість, некомпетентність не з допомогою книг, а з допомогою інших людей: дорослих, однолітків. Як відзначають дослідники, для дітей 6-7 років уміння вчитися – це, перш за все, уміння включитися та ініціювати специфічне навчальне співробітництво. Пізнавальна ініціатива передбачає наявність у дітей самостійності суджень, вмінь сперечатися, відстоювати свою точку зору, бути ініціативними в отриманні нових знань. Дослідженнями О. Усової, Р. Буре доведено, що найбільш сприятливі умови для прояву вказаних якостей з'являються не у ході індивідуальної роботи під керівництвом дорослого, а у спільній навчальній діяльності в групі однолітків.

Цікаве дослідження щодо формування у дітей 6-7 років навчального співробітництва проведене Г. Цукерман. Вона доводить, що вже в роботі з першокласниками можливо, не знижуючи якості знань, підвищити соціальну і комунікативну компетентність школярів, це досягається за умови, якщо знання будуть добуватися дітьми в спільній навчальній роботі з однокласниками, якщо вчителеві удасться перетворити клас у навчальне співтовариство. При цьому під навчальним співтовариством дослідниця має на увазі групу дітей, що здатна співорганізуватися для спільної навчальної праці, непосильної для кожного окремого учасника загальної роботи. Г. Цукерман підкреслює, що це має бути саме об'єднання дітей, а дорослий включається в роботу групи тільки в тому випадку, якщо діти самі запрошують його до співробітництва. Одиницею навчального співтовариства є організована дорослим, але діюча без його безпосереднього керівництва група однолітків або різновікова група.

В дошкільній педагогіці проблема формування у дітей навичок колективної діяльності досліджувалася переважно у контексті ігрової та трудової діяльності. При цьому доведено, що до кінця старшого дошкільного віку група дітей-однолітків набуває деяких важливих ознак колективу, які виявляються у колективних іграх (В. Воронова) та праці (Р. С. Буре). Це дозволяє припустити, що набуті в ігровій чи продуктивній діяльності вміння співдіяти з однолітками можуть скласти основу для формування у старших дошкільнят навчального співробітництва, тобто вмінь об'єднувати свої практичні та розумові зусилля для розв’язання поставленого вихователем у процесі навчання пізнавального завдання. Особливо важлива при цьому роль ігрової діяльності. Отож, навчання буде доступне і цікаве дитині, якщо воно організовується у формі гри. Найпоширенішим варіантом ігрової форми навчання дошкільнят виступає дидактична гра. Важлива особливість дидактичних ігор полягає в тому, що у багатьох з них передбачається залучення дітей до індивідуально-групових, а то і колективно-групових форм діяльності (діти діють з одним ігровим матеріалом, відшуковують свою пару, змагаються командами тощо). Тому саме використання спеціально дібраних дидактичних ігор може стати засобом формування у старших дошкільнят навичок навчального ділового співробітництва.

Поставити дитину в активну позицію в процесі пізнання допомагає використання індивідуально-групових, колективних та колективно-групових форм роботи. Саме воші передбачають ситуації навчального співробітництва дітей, які розв'язують спільне пізнавальне завдання у підгрупі. Дітям доводиться відстоювати свою думку, аргументувати її, оцінювати відповіді своїх товаришів, пояснювати тощо. Організовувати цю роботу можна вже у середній групі. Окремі заняття із ознайомлення дітей з природою та навколишнім світом, математики, образотворчого мистецтва тощо вже в цьому віці можуть включати індивідуально-групову взаємодію дітей. Від фронтальної організації такі заняття відрізняються тим, що пізнавальне завдання, яке поставлене перед дітьми, розділяється на частини, які розв'язуються дітьми не одночасно. При цьому група