Науково-організаційні проблеми ступеневої професійної підготовки педагогів в україні

                                                                                                                      М. ЄВТУХ,

                                                                                                                      дійсний член АПН України

 

 

Українській державі потрібна цілісна неперервна система освіти, яка відповідає національним інтересам і світовим тенденціям розвитку, забезпечує підготовку кадрів, конкурентноздатних на ринку праці; формує фахівців, спроможних навчатися впродовж життя.

Підготовка та професійне удосконалення педагогічних кадрів визначені «Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті» як умова модернізації усієї системи освіти, культуротворча відповідь держави на соціо-культурні зміни та запити українського народу, як запорука його інтелектуального збагачення та невпинного прирощення духовного потенціалу. Виходячи з цього, Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук України здійснили та реалізують низку науково-організаційних заходів щодо реформування педагогічної освіти та забезпечення наукового супроводу модернізації професійної підготовки працівників освіти, зокрема запровадження ступеневої професійної підготовки педагогів.

Актуальність вирішення науково-організаційних проблем ступеневої професійної підготовки педагогів обумовлена потребами практики, насамперед, соціальними проблемами підвищення статусу працівника освіти відповідно до здобутого ним рівня або ступеня здатності і готовності до виконання складних специфічних педагогічних функцій. Соціальний смисл полягає ще й в тому, щоб в процесі реалізації ідеї ступеневої професійної підготовки виявити той людський потенціал, який природно, генетичне забезпечує ефективність праці вихователя, вчителя, викладача, дослідника педагогічних проблем. Нарешті ступе-нева професійна підготовка педагогів обумовлена необхідністю підвищення конкурентноздатності та мобільності вчителя (педагога) на ринку праці в контексті внутрішніх (утвердження ринкових і демократичних відносин) та зовнішніх (глобалізація та становлення інформаційного суспільства) суспільних змін, що відбуваються в Україні і в світі. Щорічне подвоєння обсягу інформації та наукових знань, соціального та педагогічного досвіду, зміни форм культурної комунікації та духовно-психологічних умов життєдіяльності суспільства формують своєрідний виклик професійній кваліфікації педагога, потребують її модернізації.

Ступенева підготовка педагогічних кадрів в Україні є ефективною відповіддю на цей виклик, бо вона віддзеркалює особливості сучасного стану опрацювання важливих науково-педагогічних проблем, пов'язаних з навчальним процесом у вищій школі.

У вищих педагогічних навчальних закладах на сьогодні вже склалась ступенева система підготовки вчителів різного профілю. У відповідності до настанов Міністерства освіти і науки України та науково-методичних рекомендацій АПН України створено навчально-наукові комплекси за схемою «учень – студент – молодший спеціаліст – бакалавр – спеціаліст – магістр». Це обумовлює якісний добір майбутніх фахівців, істотне зменшення дублювання навчального матеріалу, розвантаження від надмірної довідково-описової інформації, раціональне використання часу для самопідготовки та саморозвитку студентів.

Досвід ступеневої підготовки фахівців вимагає ретельного вивчення та подальшого врахування. Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського одним з перших запровадив ступеневу підготовку фахівців ще у 1994 році. На базі університету створений Південноукраїнський навчальний комплекс «Педагог», до складу якого увійшли 20 навчальних закладів, серед яких – 2 дитячі дошкільні, 10 гімназій та шкіл, 5 педагогічних училищ, 1 професійно-технічне училище, дитячий центр «Молода гвардія». Створення центру дозволило якісно покращити набір абітурієнтів та вирішило питання бази педагогічної практики для студентів університету. Підготовка фахівців здійсню-ється за експериментальними планами, що дозволяє студенту обирати різні алгоритми набуття фаху відповідно до кваліфікаційних рівнів: «молодший спеціаліст – бакалавр – спеціаліст, – магістр». Так, на рівні бакалав-рату студент має змогу перейти до класичного університету, якщо під час навчання він змінює наміри щодо обрання професії вчителя; на рівні спеціаліста є можливість навчатися одночасно за двома спеціальностями; а на рівні магістратури можливим є отримання двох типів кваліфікації («Магістр педагогічної освіти» і «Магістр-дослідник») та розглядається перспектива за провадження 1, 5-2-річного терміну навчання у магістратурі з метою присвоєння кваліфікації викладача або вчителя з другої спеціальності.

У Південноукраїнському державному університеті ім. К. Д. Ушинського ведеться робота з оптимізації навчального процесу: зменшено кількість аудитор-них занять з метою заміни репродуктивних форм навчальної діяльності натворчий самостійний пошук студентами нових знань; навчальні плани розширені за рахунок введення спецкурсів та спецсемінарів, що створює умови для диференціації та індивідуалізації навчання; започатковані експериментальні авторські курси, які дозволяють удосконалювати й майстерність самих викладачів; з метою посилення теоретичної підготовки практикується проведення третього літнього семестру.

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова здійснив перехід на ступеневу систему підготовки педагогічних кадрів у 1999 році. На сьогодні в університеті завершено розробку освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки фахівців для трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів: «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». Запроваджені навчальні плани нового покоління та розроблені на їх основі навчальні програми дозволили оптимізувати навчальний процес та створити умови для якісної апробації державних стандартів вищої