Найвищий розквіт Острозької Академії

Того часу, в 1677 році впливовий і настирний єзуїт Петро Скарга випустив свою книгу польською мовою “про єдність Божої Церкви”, і в якій в’їдливо висміяв православних, що вони не мають шкіл. Більше того, єзуїт твердив, що слов’янською мовою не можна проводити навчання взагалі. Голосно кричав, що українцям зостається одне: єднатися з Римом в унію, а мову приймати польську. І взагалі найкращий вихід – ставати поляками. І як на сміх усій Україні, Петро скарга присвятив свою розкладову книгу... князю Костянтинові, як найбільшому оборонцеві українського народу та його Православної віри.

Це був публічний виклик і князеві Острозькому, і всій Україні. Князь Костянтин цей виклик прийняв, і негайно приступив до заснування української школи в м. Острозі. Час на те був дуже відповідний.

Князь Острозький поспішив зі школою. Поспішив, бо ще перед тим задумав надрукувати повну Біблію, яка вийшла в світ двадцятого серпня тисяча п’ятсот вісімнадцятого року. На підготовлення біблійного тексту, на заснування нової друкарні, на сам склад величезної книги потрібний був довгий час і князь Костянтин спочатку заснував друкарню, а вже пізніше заснував і школу.

Закладати школу князь Костянтин почав в тисяча п’ятсот сімдесят сьомому році, для чого побудував окремий будинок у місті Острозі, у своєму замку.

В історії Острозької Академії можна окреслити три періоди. Час її становлення 1576-1586 рр. Характеризується великим інтенсивним спалахом. Острозький культурно-освітній цент, який окрім Острозької Академії включав ще літературно публіцистичний гурток та видавництво, залучав до співпраці діячів різних конфесій, ідеологічних та політичних орієнтацій попри перевагу православного спрямування діяльності осередку. Першим ректором Академії був письменник-полеміст і поет Герасим Смотрицький, родом із Поділля. Як свідчать учасники і акти костела фарного в Острозі, учні (спудеї навчались “при Академії Руській під керівництвом руського ректора”). Герасим Смотрицький був безперечно одним з найвидатніших культурних і освітніх діячів, просвітителів шістнадцятого століття в Україні.

 

 

Наступний період, діяльності – Острозької Академії – 1587 – поч. 1620-х – час її найвищого розквіту. Вона зав'язала тісні міжнародні стосунки з різними освітніми та науковими центрами Європи, зокрема, з Грецією, Балканськими країнами, а також з Австрією, Литвою, залучила до праці багатьох видатних особистостей того часу – українців та чужоземців, які з'їхались до «міста мудреців», їх набутий у відомих європейських університетах досвід був втілений у діяльність ОА. Про те, що викладання в Академії було на дуже високому рівні і саме тут, в Острозі, зосереджувались великі наукові сили, свідчить видатний діяч української культури, просвітитель і письменник, випускник Острозької Академії, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський у виданому в 1621р. у Києві монументальному трактаті «Палінодія». Він зазначав, що в Острозі, в Острозької Академії було багато ораторів рівня Демосфена, філософів і мудреців, докторів слов'янської, грецької і латинської мов, тут були «славні» математики, астрологи тощо. Серед професорів Академії найвидатнішими були: грек Никифор Кантакузин, славний своєю ерудицією, випускник Падуанської академії; його співвітчизник Кирило Лукаріс, також вихованець Падуанської академії, певний час ректор Острозької Академії згодом патріарх Александрійський та Константинопольський; астроном, математик, доктор медицини, випускник Краківського і Падуанського університетів Ян Лятош (Лятос). Певний внесок у поширення знань про Академію та її гуманітаризацію зробив Симон Пекалід (Пенкаля, Пенкальський), латино-мовний поет, випускник Краківської академії, а також блискучий полеміст Мартин Броневський, якого вважають справжнім автором полемічного трактату, що скрив своє прізвище під псевдонімом Христофор Філалет. Найбільшу славу Острогу принесли українці – визнані публіцисти Смотрицький Герасим і його син Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Василь Суразький (Малюшицький), Клірик Острозький, літератор Дем'ян Наливайко (брат Северина, ватажка козацько-седянського повстання 1593-1596), друкарі, книжники. Вихованці ОА працювали вчителями, перекладачами, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями в державних і приватних установах, ставали релігійними діячами. На жаль, не всі імена зберегла для нас історія. До випускників ОА зараховуються Єлисей Плетенецький, Іов Борецький, що заклали основи майбутньої Києво-Могилянської Академії; Мелетій Смотрицький, талановитий письменник, людина, яка залишила глибокий слід в історії української науки й культури як учений, мислитель, автор славнозвісної «Граматики славенської», значення якої було надзвичайно великим, оскільки правила правопису, викладені М. Смотрицьким, стали нормою або моделлю для інших слов'янських мов. Ця книга склала основу для створення російської граматики: на неї спирався М. В. Ломоносов і називав її «Братами ученості». Про вплив «Граматики» М. Смотрицького на «московську» орфографію та літературу писав відомий російський професор О. Архангельський, зазначивши, що «Смотрицькому... значною мірою належить наша граматична термінологія, котра частково залишилася, не дивлячись на спроби Ломоносова змінити її. Дем'ян Наливайко заснував друкарню в с. Дермані, був одним із зачинателів української літературної мови задовго до І. Котляревського. Захарія Копистенський – відомий церковний культурний діяч, письменник, перекладач, викладач, редактор, видавець «Часослова», автор «Книги о вере единой», знаменитої «Палінодії». Вона оцінювалась як фундаментальний церковно-історичний трактат, як наукова праця, котра відзначалась своєю аргументованістю, багатством зібраних і використаних автором джерельних матеріалів і фактично була першим історіографічним твором в Україні. Випускником ОА