Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Найвищий розквіт Острозької Академії

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
23
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським, суфраганом Луцьким. У 1796 р. в костелі був похований його фундатор Канут Фелікс Малинський. Костел являв собою кам'яну двоповерхову, трьохнефну, з циліндричними склепіннями базиліку, увінчану високим двосхилим дахом з фронтоном. Перехід від верхнього, вужчого, ярусу до нижнього, ширшого, здійснювався за допомогою плавних вигинів волют. Фронтон костелу прикрашало вікно у вигляді чотирьохпелюсткової квітки. Фасад костелу декорований між'ярусним карнизом, іконою над центральним входом та вертикальними тягами, розміщеними відповідно внутрішньому розподілу костелу. З опису 1816 дізнаємося, що фасад храму прикрашали скульптури Св. Франциска Ассізького та Св. Антонія Падуанського. Дах був увінчаний хрестом. Скромні суворі фасади корпусу келій урізноманітнювали карнизи, тяги, наличники вікон. Внутрішнє планування корпусу коридорне, з двостороннім розташуванням приміщень. У костелі знаходилось 8 дерев'яних багато оздоблених вівтарів: Св. Трійці, розіп'ятого Ісуса, Св. Франциска, Св. Фіделікса, Св. Іозефа, Св. Антонія, Св. Фелікса, Св. Тадеуша. Перед костелом розміщувався цвинтар, викладений каменем, посередині якого стояла колона із фігурою Пресвятої Діви Марії. Після польського листопадового повстання 1830 року проти російського царату на Волині було скасовано ряд католицьких монастирів. У 1832 був закритий капуцинський монастир в Острозі, монахи переведені до Старокостянтинова, костельні речі розібрані по інших католицьких монастирях. Споруди та землі монастиря перейшли у власність уряду. Довгий час монастир стояв пусткою. Тимчасово тут були розміщені військові склади. Після появи в Острозі благодійно освітнього Кирило-Мефодіївського братства в 1865 його попечительниця графиня А. Д. Блудова виклопотала дозвіл на передачу йому занедбаної оселі колишнього монастиря. В 1865-1867 з ініціативи А. Д. Блудової та при допомозі уряду монастир був реставрований, а костел перебудований архітектором Глейзером на православну церкву у псевдоруському стилі [11].

В 1923 в будовах монастиря розмістилась польська учительська семінарія. Церква ще залишалась православною. 13 березня 1931 року церква була закрита. В 1937-38 вона знову була перебудована на костел. Псевдоросійське архітектурне декорування було знищено, але повністю відновити первісний вигляд храму не вдалося. Після возз'єднання Західної України з УРСР в костелі був влаштований спортивний зал, в корпусах – педагогічне училище. В перші тижні війни 1941 в монастирі розміщувався госпіталь: у вересні – жовтні 1941 тут функціонувала гімназія, незабаром закрита за розпорядженням німецьких властей; в кінці 1941-1942 – німецькі учительські курси; в 1943 – на початку 1944 – німецький табір, в якому відпочивали військові пілоти. Після закінчення війни в будовах монастиря розмістилось педагогічне училище, в 1956 – середня школа-інтернат. У 1956 було розпочато будівництво типового спального корпусу, в 1957-1958 збудований новий навчальний корпус на 12 класів, який з'єднувався утепленим переходом з корпусом, спорудженим в 1914. В 1986, після закриття середньої школи-інтернату, в її будовах розмістилась восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, в 1992 – середня школа № 4, в 1994 -Острозький Вищий колегіум, створений згідно з указом Президента України Л. Кравчука від 12 квіт. 1994, переіменований указом Президента України Л. Кучми від 5 черв. 1996 – в ОА.
  
Висновки
 
Аналізуючи і узагальнюючи історичний матеріал, навчились порівнювати, оцінювати, історичні факти на основі здобутих знань, також розглянули суспільні явища в розвитку і конкретно – історичних умовах. В ході роботи ознайомилась з науковою термінологією, використавши різні джерела знань (документи, літературу, пресу).
Можна сказати що дійсно найбільшим досягненням князя Василя Острозького безперечно, була Академія. На зламі 16-17 ст. в Острозі панувала особлива духовна атмосфера. Зустрічались, поєднувались і взаємо-впливали різні національно-культурні традиції. Острог швидко зробився відкритим до сприйняття всіляких новітніх, культурних, мистецьких та релігійних віянь. Досить сказати, що протягом останньої чверті шістнадцятого століття докорінно змінився зовнішній вплив Острога (за участю італійських архітекторів). Отже, князевий вибір Острога для влаштування тут культурно-освітнього центру не був в випадковим. Після ознайомлення з роботою розуміємо унікальність та оригінальність Острозької Академії виявилось й у тому, що тут уперше в українському шкільництві була запроваджене викладання грецькою та латинськими мовами, а навчання церковнослов’янською було поставлене на науково-методичний рівень.
Усі ми, в Україні сущі, відповідальні як за її минуле так за її майбутнє. Відповідальні перед тими, хто творив підвалини нашої державності.
І цілком зрозуміло, що розробка і визначення шляхів подальшого розвитку України великою мірою ґрунтується на історичному досвіді народу, на теорії та практиці визвольного руху, засадних постанов громадських і політичних діячів, видатних представників вітчизняної науки та культури. Можна додати, що гортаючи сторінки роботи мене захоплює відвага людей, які боролися за Україну, відтворювали її освіту, культуру, наш народ заслуговує на повагу, про становлення нашої державності і вселяє в душі віру та надію у майбуття. Гордімося нашою історією!
Від усіх нас залежить, чи вдасться Україні створити суспільство, яке поєднує свободу та громадську злагоду, розвиток та стабільність що історія, її осмислення допоможуть нам знайти шляхи, які приведуть нашу країну до побудови демократичної та правової держави.
М. Грушевський писав, що українці повинні шукати ідеали не в минулому, а в майбутньому. Те, що так каже історик, видається парадоксом тільки на перший погляд. Минуле для нього не було ідеалом, а духовним грунтом, на якому має зростати сучасне європейське дерево України.
Так перегорнемо сторінки багатовікової історії українського народу та відчуємо себе часткою попередніх та прийдешніх поколінь...
 
Використана література:
 
1. Грушевський М. «Начерки історії українського народу». – К., 1991 р.
2. Дорошенко Д. І. «Нарис істерії України». – Львів, 1991 р.
3. Коропецький І. С. «Дещо про минуле та сучасне української економіки». – К. : Либідь, 1995 р.
4. Афанасьєва В. Г., Смирнова Г. Л. «Урок дає історія». М. : Політіздат, 1989р.
5. Кульчицький С. В., Курносов Ю. О., Коваль М. В. «Історія України». – К. : Освіта, 1995 р.
6. Кульчицький С. В., Котляр М. «Довідник з історії України» видав. «Україна»; К., 1996 р.
7. Кульчицький В. «Історія держави і права України». Львов, 1996р.
8. Субтельний Орест «Україна. Історія». – К. : Либідь, 1994р.
9. Субтельний О. «Історія України», Київ, 1993 р. Ю. Субтельний О. «Україна; історія». – К. : Либідь, 1991 р.
11. Курс лекцій: «Історія України»: У 2 т. – К. : Либідь, 1992 р.
12. «Історія батьківщини XX сторіччя». – М. : Дрохва, 1995 р.
13. Кирилін Й. А. «Історія міжнародних відношень і зовнішньої політики СРСР». М. : Міжнар. відношення, 1986 р.
14. Н. Трухановский В. Г. (ред.) «Історія міжнародних відношень і зовнішньої політики СРСР» М. : Междунар. відношення, 1967р.
15. Нежинский Л. Н. (ред.) «Радянська зовнішня політика 1917-1945 р. « М. : Міжнар. відношення Л 992 р.
16. Севастьянов Г. Н. (ред.) «Нова і Новітня історія». – М. : Наука, 1990 р. 17. Король В. Ю. «Історія України», видавничий центр «Академія», 1999 р.
18. Полонська-Василенко Н. «Історія України». Мюнхен, 1972 р.
19. О. В. Гісем “Історія України”.
20. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. Нарис історії від утворення стародавньої держави до кінця XVI ст. – К. 1996.
Фото Капча