Негативні фактори та їх вплив на людину

Нормативи є складовою частиною санітарного законодавства та основою попереджувального й поточного санітарного нагляду, а також служать критерієм ефективності оздоровчих заходів, що розробляються й здійснюються з метою створення безпечного середовища існування.

Питання для контролю

1.Негативні фактори системи людина — середовище її існування.

2.Фізичні небезпечні фактори.

3.Хімічні небезпечні фактори.

4.Біологічні небезпечні фактори.

5.Принципи нормування негативних факторів.

6.Визначення гранично допустимого рівня фактору.

 

 

Для організму людини різноманітність хімічних речовин має неоднозначне значення. Одні з них індиферентні, тобто не впливають на організм, другі — шкідливо діють на нього, треті мають виражену біологічну активність, наприклад, будівельні матеріали чи компоненти живого організму, або складова частина хімічних регуляторів фізіологічних функцій: ферменти, пігменти, вітаміни. Останні отримали назву біологічно активних, або біогенних елементів. Усі біогенні елементи залежно від їх відсоткового вмісту в організмі людини поділяються на три групи: 

-макроелементи — кисень, вуглець, водень, азот, хлор, сірка, фосфор, кальцій, натрій, магній, вміст яких в організмі людини становить 10-3 % і більше; 

-мікроелементи — йод, мідь, кобальт, цинк, платина, молібден, марганець та інші, вміст яких в організмі — 10-3—10-12 %;

-слідові елементи, які знаходяться в організмі людини в кількості, що не перевищує 10-12 %.

Якісний і кількісний вміст хімічних елементів визначається природою організму, при цьому внутрішнє й зовнішнє середовище є єдиною, цілісною системою, що перебуває в динамічній рівновазі з оточуючим середовищем.

Слід зазначити, що фізіологічні можливості процесів урівноважування внутрішнього середовища організму з постійно мінливим зовнішнім середовищем обмежені. Втрата рівноваги, що виявляється у порушенні процесів життєдіяльності чи розвитку хвороби, може наставати у разі впливу надзвичайного за величиною або характером фактора зовнішнього середовища. Такі ситуації можуть мати місце на певних територіях унаслідок природного нерівномірного розподілу хімічних елементів у біосфері: атмосфері, гідросфері та літосфері.

Тут надлишок або брак певних хімічних елементів спостерігається в місцевій флорі й фауні. Такі території отримали назву «біогеохімічні провінції», а специфічні захворювання населення, що спостерігаються там, назвали геохімічними. Наприклад, якщо виявляється, що в ґрунті недостатньо такого хімічного елемента, як йод, то зниження його вмісту спостерігається в рослинах, які ростуть на цих ґрунтах, а також в організмах тварин, що харчуються цими рослинами. У результаті у харчових продуктах як рослинного, так і тваринного походження бракує йоду.

Хімічний склад ґрунтових і підземних вод відбиває хімічний склад ґрунту. У разі недостатньої кількості йоду в ґрунті його бракує й у питній воді. Йод відрізняється високою леткістю. У разі зниженого його вмісту в ґрунті, його концентрація в атмосферному повітрі також знижена. Таким чином, у біогеохімічній провінції, бідній на йод, організм людини постійно недоотримує його з їжею, водою й повітрям. Наслідком цього є поширення серед населення геохімічного захворювання — ендемічного зоба.

У біогеохімічній провінції, що є бідною на фтор, за його вмісту у воді джерел водопостачання 0,4 мг/л і менше, спостерігається підвищена захворюваність на карієс зубів.

Існують й інші біогеохімічні провінції, наприклад ті, де бракує міді, кальцію, марганцю, кобальту, але є надлишок свинцю, урану, молібдену, марганцю та інших елементів.

Неоднорідна на різних територіях природна геохімічна обстановка, що визначає надходження в організм людини хімічних речовин з їжею, повітрям, водою за рахунок резорбції через шкіру, значною мірою може змінюватися в результаті діяльності людини. З'явилося таке поняття, як «антропогенні хімічні фактори середовища існування». Вони виникають як у результаті цілеспрямованої діяльності людини, так і внаслідок зростання народонаселення, концентрації його у великих містах, хімізації всіх галузей промисловості, сільського господарства, транспорту й побуту.

Безмежні можливості хімії зумовили застосування замість природних синтетичних і штучних матеріалів. У зв'язку з цим постійно зростає рівень забруднення довкілля:

-атмосфери — унаслідок промислових викидів, вихлопних газів автотранспорту, продуктів спалювання палива й пального;

-повітря робочої зони — через недостатню герметизацію, вентиляцію, механізацію та автоматизацію виробничих процесів;

-повітря житлових приміщень — унаслідок деструкції полімерів, лаків, фарб, мастик та інших засобів;

-питної води — у результаті скидання стічних вод і вимивання опадами шкідливих домішок з атмосфери;

-продуктів харчування — через нераціональне застосування гербіцидів, пестицидів і добрив у результаті використання нових видів упаковки й тари, неправильної годівлі худоби новими видами синтетичних кормів;

-одягу — у зв'язку з виготовленням його із синтетичних волокон;

-іграшок, побутових предметів — у зв'язку з їх виготовленням з використанням синтетичних матеріалів і фарб.

Усе це призводить до виникнення неадекватної процесам життєдіяльності хімічної обстановки, шкідливої для здоров'я, а іноді й життя людей. За таких умов проблема охорони довкілля й захист населення від небезпечного впливу шкідливих хімічних факторів стає вкрай актуальною.

Важко протистояти надходженню різноманітних хімічних речовин до навколишнього середовища й організму людини. Але його можна кількісно обмежити дозами, за яких шкідливі речовини стають індиферентними як для організму людини, так і біосфери в цілому.

Широкий розвиток хімізації зумовив застосування в промисловості й сільському господарстві величезної кількості хімічних речовин у вигляді сировини, допоміжних, проміжних, побічних продуктів і відходів виробництва. Ті хімічні речовини, що, проникаючи