Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Негативні фактори та їх вплив на людину

Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
53
Мова: 
Українська
Оцінка: 

в організм навіть у невеликих кількостях, викликають у ньому порушення нормальної життєдіяльності, називають шкідливими. Шкідливі речовини, чи промислові отрути, у вигляді пари, газів, пилу є в багатьох галузях промисловості. Наприклад, у повітрі шахт є шкідливі гази (оксиди азоту та вуглецю), їх джерело — підривні роботи. У металургійній промисловості, крім здавна відомих оксиду вуглецю й сірчистого газу з'являються нові токсичні речовини — рідкісні метали, які застосовують у ливарному виробництві для одержання різних сплавів (вольфрам, молібден, хром, берилій, літій тощо). У металообробній промисловості поширені процеси травлення металів кислотами, гальванічне покриття, ціанування, кадміювання, азотування, покриття фарбами, за яких можливе виділення в повітря шкідливих газів і пари органічних розчинників. Значним джерелом шкідливих речовин у навколишньому середовищі є хімічна промисловість — основна хімія, коксохімія, промисловість, що призначена для виробництва синтетичних смол, фарб, пластмас, каучуку, синтетичних волокон. У сільському господарстві головним джерелом шкідливих речовин є застосування отрутохімікатів.

За ступенем небезпечного впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи: 1 — надзвичайно небезпечні; 2 — сильно небезпечні; 3 — помірно небезпечні; 4 — слабо небезпечні. Під час визначення класу небезпеки критеріями є ГДК, середня смертельна токсодоза, середня смертельна концентрація. Визначення здійснюються за показником, значення якого відповідає найвищому класу небезпеки.
Токсична дія отруйних речовин різноманітна, однак встановлено низку загальних закономірностей щодо шляхів надходження їх в організм, сорбції, розподілу й перетворення в організмі, виділення з нього, а також характеру дії згідно з їх хімічною структурою й фізичними властивостями.
Шкідливі речовини можуть надходити до організму чотирма шляхами: через легені під час дихання, через шлунково-кишковий тракт з їжею та водою, через неушкоджену шкіру шляхом резорбції, а також через ін'єкції та рани.
Надходження шкідливих речовин через органи дихання є основним і найнебезпечнішим. Поверхня легеневих альвеол за середнього їх розширення (тобто за спокійного, рівного дихання) становить 90—100 м2, товщина ж альвеолярної стінки коливається від 0,001 до 0,004 мм. Завдяки цьому у легенях створюються найсприятливіші умови для проникнення газів, пари, пилу безпосередньо у кров. Надходять хімічні речовини в кров шляхом дифузії унаслідок різниці парціального тиску газів або пари у повітрі та крові.
Розподіл і перетворення шкідливої речовини в організмі залежить від її хімічної активності. Розрізняють групу так званих нереагуючих газів, які через свою низьку хімічну активність в організмі не розподіляються на складові елементи або розподіляються дуже повільно, внаслідок чого вони досить швидко накопичуються у крові. До них належать пара всіх вуглеводнів ароматичного й жирного рядів та їх похідні.
Іншу групу становлять реагуючі речовини. Вони легко розчиняються в рідинах організму й беруть участь у хімічних процесах. До них належать, наприклад, аміак, сірчистий газ, оксиди азоту.
Спершу насичення крові шкідливими речовинами відбувається швидко унаслідок великої різниці парціального тиску, потім воно сповільнюється й за рівноваги парціального тиску газів або парів в альвеолярному повітрі й крові насичення припиняється. Після вивезення потерпілого із забрудненої зони починається десорбція газів і пари та видалення їх через легені. Десорбція відбувається на основі законів дифузії.
Небезпека отруєння пилоподібними речовинами не менша, ніж паро- та газоподібними. Ступінь отруєння при цьому залежить від розчинності твердої хімічної речовини. Якщо вона добре розчиняється у воді та жирах, то всмоктується вже в верхніх дихальних шляхах, наприклад, у порожнині носа (речовини наркотичної дії). Зі збільшенням обсягу легеневого подиху й швидкості кровообігу хімічні речовини сорбуються швидше. Таким чином, під час виконання фізичної роботи або перебування в умовах підвищеної температури повітря отруєння настає значно швидше.
Надходження шкідливих речовин через шлунково-кишковий тракт можливе з їжею та водою, а також через забруднені руки. Класичним прикладом інкорпорації в організм отрути може бути свинець. Це м'який метал, який легко стирається, забруднює руки, погано змивається водою й під час вживання їжі чи паління безперешкодно проникає в організм. Через шлунково-кишковий тракт хімічним речовинам потрапити в кров складніше, бо він має меншу, порівняно з легенями, поверхню, й тут виявляється особливість усмоктування: найкраще всмоктуються речовини, добре розчинні в жирах. Однак у шлунково-кишковому тракті токсичні речовини під впливом ферментів можуть перетворитися на ще більш несприятливі для організму форми. Наприклад, з'єднання свинцю, що погано розчиняються у воді, добре розчиняються в шлунковому соку й тому легко всмоктуються. Шкідливі речовини усмоктуються в шлунку і значною мірою в тонкому кишечнику. Переважна більшість хімічних речовин, що надійшли до організму через шлунково-кишковий тракт, потрапляє через систему ворітної вени в печінку, де затримується й певною мірою знешкоджується.
Через неушкоджену шкіру (епідерміс, потові й сальні залози, волосяні мішечки) можуть проникати шкідливі речовини, добре розчинні в жирах і ліпоїдах, наприклад, значна частина лікарських препаратів, речовини нафталінового ряду тощо. Ступінь проникнення хімічних речовин через шкіру залежить від їх розчинності у шарах, поверхні зіткнення зі шкірою, обсягу й швидкості кровотоку в ній. Наприклад, під час роботи в умовах підвищеної температури повітря, коли кровообіг у шкірі підсилюється, кількість отруєнь через шкіру збільшується. Велике значення при цьому мають консистенція та леткість речовини: рідкі леткі речовини швидко випаровуються з поверхні шкіри й не встигають усмоктуватися; найбільш небезпечні маслянисті мало леткі речовини. Вони тривалий час затримуються на шкірі, що зумовлює їх резорбцію.
Фото Капча