Нервова і гуморальна системи

Нейрони, взаємодіючи один з одним, утворять первинну інформаційну систему тіла — нервову систему (мал. 2.5). Головний і спинний мозок утворять центральну нервову систему ЦНС. Периферична нервова система ПНС з'єднує центральну нервову систему із сенсорними рецепторами, м'язами й залозами тіла. Сенсорні й моторні аксони, що несуть цю інформацію, переплітаються подібно проводам електричного кабелю і утворять формацію, відому як нерви. В оптичному нерві, наприклад, переплетено біля мільйона аксонових волокон, які несуть інформацію, що посилається кожним оком мозку.

 

Інформація в нервовій системі передається трьома типами нейронів. Сенсорні нейрони посилають інформацію від м'язів тіла й сенсорних органів до спинного й головного мозку, які обробляють її. До цього процесу інформації приєднується й другий тип нейронів — нейрони центральної нервової системи, названі інтернейронами, які уможливлюють комунікацію в ЦНС. Потім центральна нервова система посилає інструкції до органів тіла й м'язам через моторні нейрони. Вся складність полягає в основному в системі інтернейронов. У нашої нервової системи є кілька мільйонів сенсорних нейронів, стільки ж моторних нейронів і більйони й більйони інтернейронов.

"Якщо перерізати нерви між головним мозком та іншими органами тіла, то сигнали цих органів перестають існувати для мозку. Око сліпне, вухо глухне, рука робиться нерухомою і нічого не відчуває"

У. Джеймс

"Принципи психології", 1983 р.

 

 

Автономна нервова система складається із двох саморегулюючих автономних підсистем. Її симпатичний компонент збуджує нас і наповнює енергією. Її парасимпатичний компонент заспокоює нас і зберігає енергію, уможливлюючи повсякденну діяльність. Наприклад, симпатична нервова система прискорює серцебиття, а парасимпатична - сповільнює його.

ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА

Периферична нервова система має два компоненти — скелетний і автономний. Скелетна нервова система контролює довільні рухи м'язів тіла. Коли ви дочитаєте сторінку до кінця, скелетна нервова система проінформує головний мозок про стан ваших м'язів і принесе інструкцію, що змушує вашу руку перевернути сторінку.

Автономна нервова система контролює залози й м'язи наших внутрішніх органів. Подібно автопілоту, вона може управлятися й свідомо, але звичайно функціонує сама по собі (автономно) і впливає на функціонування наших внутрішніх органів, включаючи серцебиття, травлення й діяльність залоз.

Автономна нервова система складається із двох підсистем (мал. 2.6). Симпатична нервова система виконує захисну функцію. Коли ми злимося або тривожимося, симпатична нервова система прискорює серцебиття, сповільнює засвоєння їжі, підвищує вміст цукру в крові, розширює артерії, прохолоджує через потовиділення, застерігає й готовить до дій. А коли напруга спадає, парасимпатична нервова система робить зворотний вплив. Вона заспокоює нас, послаблює серцебиття, знижує вміст цукру в крові й т.д. У звичайних життєвих ситуаціях симпатична й парасимпатична нервові системи діють спільно, підтримуючи стабільність внутрішнього стану.

 

 

Із простих нейронів, що „розмовляють" один з одним, складається складна структура центральної нервової системи, що робить можливими наші мислення, відчуття й діяльність. Десятки більйонів нейронів, кожний з яких взаємодіє з тисячами інших, створюють щось начебто постійно змінну комп'ютерну схему, у порівнянні з якою найбільш потужний комп'ютер здається рахувальницею.

Спинний мозок

Спинний мозок ЦНС є інформаційним шляхом, що з'єднує периферичну нервову систему з мозком. Доцентрові нейронні шляхи посилають йому сенсорну інформацію, а відцентрові - інструкції, які несуть моторні нейрони.

Давайте розглянемо такий приклад. Самими найпростішими із всіх зв'язків між нейронами є ті, які управляють нашими рефлексами, тобто нашими автоматичними реакціями на подразники. Найпростіший рефлекторний шлях складається з одного сенсорного й одного моторного нейронів, які найчастіше з'єднані між собою через інтернейрони. Реакція  підстрибування коліна - один із прикладів. Вона збереглася б і у не застиглого обезголовленого тіла.

Один з таких шляхів забезпечує виникнення болючого рефлексу (мал. 2.7). Коли ви пальцями торкаєтесь розпеченої плити, нейронна активність, викликана високою температурою, передається через сенсорні нейрони інтернейронам у спинному мозку. Реагуючи, вони посилають сигнали моторним нейронам м'язів руки, що змушує вас миттєво її відсмикнути.

Оскільки найпростіший шлях болючого рефлексу проходить через спинний мозок і виходить із нього, ви відсмикуєте руку від гарячої плити ще до того, як ваш головний мозок одержить і відреагує на інформацію, що змушує вас відчути біль. Інформація надходить у головний мозок і виходить із нього в основному через інтернейрони спинного мозку. Якби верхня частина вашого спинного мозку була перерізана, ви не відчули б ні болю, ні задоволення. Якби ваш спинний мозок був відділений, - головний втратив би всякий контакт із тілом. Це значить, що ви втратили б усяку чутливість і рухливість у тих ділянках тіла, де сенсорні й моторні нейрони з'єднуються зі спинним мозком нижче покаліченої ділянки. Хворі параплегією чоловіки (з паралізованими ногами) звичайно здатні на ерекцію (простий рефлекс), якщо стимулювати їх геніталії. Але залежно від того, де й наскільки усічений їхній спинний мозок, вони можуть втратити статеве почуття й зовсім не реагувати на еротичні образи (Kennedy & Over, 1990). Щоб викликати почуття болю або задоволення, сенсорна інформація повинна досягти мозку.

1. Це найпростіший рефлекс, коли інформація від рецептора шкірного покрову надходить усередину