Нервова і гуморальна системи

гормони

Хімічні переносники інформації, які в основному виробляються  ендокринними залозами; виробляються в одних тканинах і впливають на інші.

надниркові залози

Пари ендокринних залоз, розташованих над нирками виробляють гормони епинефрін (адреналін) і норепінефрин які забезпечують приплив енергії в стресових ситуаціях.

гіпофіз

Найважливіша залоза ендокринної системи під впливом гіпоталамуса гіпофіз регулює ріст і здійснює контроль над іншими ендокринними залозами.

Гормони ендокринної системи впливають на багато аспектів нашого життя — від росту до обміну речовин і настрою - і підтримують загальну рівновагу, реагуючи на стрес, напругу й думки. У моменти, наприклад, небезпеки автономна нервова система віддає наказ адреналіновим залозам, які перебувають над нирками, виділяти епінефрин і норепінефрин (які називаються також адреналіном і норадреналіном,). Ці гормони підсилюють серцебиття, підвищують тиск крові, збільшують вміст цукру в ній і забезпечують тим самим приплив енергії. Коли небезпека проходить, то кількість гормонів, а відповідно й почуття порушення, поступово зменшуються.

Найбіль важливою залозою ендокринної системи є гіпофіз — орган розміром з горошину в нижній частині мозку, де над ним здійснюється контроль іншої області мозку -  гіпоталамуса. Гіпофіз виробляє гормони, які впливають на ріст. Його секреції також впливають на вироблення гормонів іншими ендокринними залозами. Тому він виступає в ролі головної залози. Наприклад, під впливом мозку гіпофіз змушує статеві залози виробляти гормони, які, у свою чергу, впливають на мозок і поведінку.

Ця система зворотного зв'язку (мозок -> гіпофіз -> інші залози -> гормони -> мозок) свідчить про тісну взаємодію між нервовою й ендокринною системами. Нервова система регулює секрецію гормонів через ендокринні залози, які впливають на нервову систему. Ці дві системи настільки взаємозалежні, що найчастіше важко вловити різницю між ними. Вчені виявили, що нейротрансміттеры можуть рухатися в мозковій рідині до нервових рецепторів на далеких ділянках, тим самим впливаючи на загальний настрій (Agnati & others, 1992; Pert, 1986). У таких випадках різниця між нейротрансмиттерами і їхніми хімічними близнюками, які називаються гормонами, якщо їх виробляють залози, вже не так яскраво простежується. А керує й диригує цим електрохімічним оркестром маестро, якого ми називаємо мозком.

Нейрони ЦНС у головному й спинному мозку взаємодіють із сенсорними й моторними нейронами периферичної нервової системи. Периферична нервова система має два відділи. Скелетна нервова система координує довільні рухи й рефлекси. Автономна через свої симпатичний і парасимпатичний відділи керує довільними м'язовими рухами й залозами ендокринної системи. Гормони, які виділяються ендокринними залозами, потрапляючи в потік крові, впливають на тканини органів тіла, у тому числі й мозку.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ: нервова система, центральна нервова система (ЦНС), периферична нервова система (ПНС), нерви, сенсорні нейрони, інтернейрони, моторні нейрони, скелетна нервова система, автономна нервова система, симпатична нервова система, парасимпатична нервова система, рефлекс, нейронні мережі, ендокринна система, гормони, надниркові залози, гіпофіз.

 

 

 

Цей маленький зморщений орган набагато перевершує самі складні комп'ютери. Ви бачите тільки частину зовнішнього шару мозку. Більша частина поверхні ховається у звивинах.

Самий дивний утвір природи. Головний мозок людини досліджується наноситься на карти новим поколінням нейронних картографів. Нейронні мережі мозку нижнього рівня підтримують основні життєві функції й роблять можливими пам'ять, емоції й основні спонукання. А нейронні мережі вищого рівня, що перебувають у корі мозку, утворять спеціальні робочі групи, завдяки яким ми можемо сприймати об'єкти, мислити й говорити.

В експозиції факультету психології Корнуельского університету зберігається в скляній колбі мозок Едуарда Бредфорда Титченера (Titchener), великого вченого в області експериментальної психології й дослідника свідомості кінця XIX - початку XX сторіччя. Уявіть собі, що ви уважно розглядаєте цю добре збережену масу зморщеної речовини сіруватих кольорів. Чи є який-небудь зміст у припущенні, що Титченер усе ще там?

Ви можете відповісти, що без кипучої діяльності нейронів нічого від Титченера не залишилося в його заспиртованому мозку. А тепер уявимо собі експеримент, про який міг лише мріяти допитливий Титченер. Уявіть собі, що за кілька митей до його смерті хтось видалив мозок ученого й, помістивши його в резервуар із церебральною рідиною, підтримував його діяльність за допомогою збагаченою киснем крові. Чи можна вважати Титченера учасником такого експерименту? А тепер уявімо неймовірне: хтось трансплантує цей живий і здоровий мозок іншій людині, чий мозок сильно ушкоджений. У чий будинок повинен повернутися пацієнт, що повернувся до тями?

Уже сам факт постановки таких питань свідчить про переконання в тім, що ми живемо в нашому мозку. Як стверджував Буди Аллен (Allen), мозок - це дуже важливий орган. Він робить можливими всі функції, які ми відносимо до розумової сфери: зір, слух, пам'ять, мислення, почуття, мова, уява. Неврологи стверджують, що розум - це те, що робить мозок. Але де і як функціонування розуму пов'язане з мозком? Давайте спочатку подивимося, як учені відповідають на ці питання.

 

 

Дух захоплює від однієї думки, який прогрес зробила неврологія при житті тільки одного покоління. Сторіччями людський мозок був для науки за межами доступності. Нейрон дуже малий, щоб його можна було спостерігати неозброєним оком, його імпульси занадто слабкі, щоб їх можна