Невербальні засоби спілкування в системі фразеології української мови

Відштовхуючись від позицій О. О. Потебні, Л. І. Ройзензон та І. В. Абрамець у 70-х роках акцентували на смисловій структурі фразеологізмів, у яких переносне значення може співіснувати, бути присутнім одночасно з його прямим значенням. Учені розширили класифікаційні групи, названі В. В. Виноградовим та М. М. Шанським, і ввели поняття фразеологічних суміщених омонімів: «Безперечно, це ще один самостійний тип фразеологізмів, який відрізняється від інших своєю знаковою природою, тобто співвідношенням плану змісту звороту з планом змісту його компонентів» [8, с. 63]. Явище суміщених омонімів вони розглядали у трьох групах фразеологічних одиниць російської мови: 1) жести і міміка (пожимать плечами, махнуть рукой) ; 2) ритуальні дії (встречать хлебом-солью) ; 3) символічні дії (выкинуть белый флаг) [8, с. 54]. Для всіх досліджень, які так чи інакше торкаються питання про фразеологізми-жести, характерні: 1) відсутність посилань на особливості семантичної структури фразеологізмів, які називають жести і міміку, тобто на суміщення в них прямого й переносного значення; 2) зміщення таких фразем з багатокількісними зворотами, які мають у своєму складі назву частини тіла; 3) відсутність указівок щодо різноманітного ступеня фразеологізації зворотів, що називають жести та мімічні дії [8, с. 55]. Семантична структура стійких словосполучень на позначення різноманітних символічних жестів, можуть складатися з двох компонентів: вільного значення словосполучення з описом жесту, і фразеологічного значення звороту, де повідомляється символічне значення жесту.

Про своєрідність відображення міміки і жестів вербальними засобами зазначали Є. М. Верещагін та В. Г. Костомаров [1]. Словами успішно передається самостійний рух, а відображення комунікативної поведінки буває прийнятним лише за дотримання певних умов. Лінгвісти розглянули такі вербалізації кінеми: 1) одна й таж кінема може виражатися різними висловами; 2) один і той же вислів може позначати різні кінеми; 3) вислів може відображати не форму, а зміст кінеми; 4) кінеми виражаються висловами різного ступеня експлікації; 5) соматичний вислів вбирає в себе всю семантику кінеми; 6) вільний кінетичний вислів може перейти у фразеологізм; 7) багатослівний кінематичний вислів здатний скорочуватися до одного слова.

Дослідники наголошують, що варто визнати парне співвідношення «кінема-вислів», де саме кінема займає основну позицію, бо символічне значення вислову не є його власним, а повністю звернене до міміки та жесту. Згідно з цим, на думку Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова, вислови на зразок вешать / повесить голову; впиваться глазами; глаза на лоб лезут; делать большие глаза; чесать затылок; крутить носом; махнуть рукой; надувать губы; опускать руки; склонять голову та ін. важко кваліфікувати як фразеологізми, хоч загалом їх особлива мовна природа не заперечується [1, с. 45]. Якщо фразеологізм співвідноситься зі словосполученням прототипом, то всі ці словосполучення актуально відображають «живу» міміку і жестикуляцію, а символічної семантики набувають лише завдяки вторинним образам.

Найбільший інтерес викликає вербалізація жестів стійкими словосполученнями, значення яких часто втрачає зв’язок з первинною мотивованістю, зберігаючи при цьому описовий характер кінем. Ці одиниці отримали назву «жестові фразеологізми» (Г. Ю. Крейдлін), «соматичні вирази» (Є. М. Верещагін), «соматизми» (Ж. Е. Амбарцумова), «моторно кінетичні звороти» (О. О. Селіванова). Неоднозначність у термінології щодо таких номінативних одиниць зумовлена складним характером відображення невербальних засобів комунікації у словесній мові. Сталі звороти найчастіше репрезентують елементи несловесної поведінки, що пояснюється своєрідністю кінеми як «фразеологізованого», усталеного явища невербальної мови і мовного стійкого звороту. Жестові сталі вирази практично завжди мають омоніми серед вільних сполучень, що описують жест, але, на відміну від них, ці одиниці називають передусім емоції. Значення жестових фразеологічних одиниць, відповідно, ускладнене: у ньому суміщаються сумарна семантика компонентів фразеологічної одиниці з її прагматикою. Така особливість їх дозволяє функціонувати як символічним одиницям з переносним значенням, без супроводу відповідними кінемами [3, с. 144-145].

У монографії Г. Ю. Крейдліна визначено специфіку невербальної семіотики на основі російської лінгвосеміотичної традиції. Учений зазначає, що нині лише окремі стійкі вислови нагадують про «живі» жести минулого, наприклад: бросить перчатку, пасть на колени, припадаю к вашим ногам, низко кланяюсь, разрешите откланяться [4, с. 58]. Подібні одиниці, на думку науковця, варто називати жестовими фразеологізмами, або жестовими фраземами, які мають свої механізми семантичної деривації: семантичні зрушення, семантичні операції, метонімічні та метафоричні переноси тощо [4, с. 49-50]. Дослідження російського мовознавця є найґрунтовнішими в русистиці і являють собою виокремлення та розвиток цілого напрямку дослідження невербаліки у слов’янському мовознавстві.

Л. Є. Петровська, яка вивчала особливості відображення невербальних засобів спілкування в болгарській фразеології, зазначає, що «крім універсальних ознак, притаманних більшості фразеологізмів, невербальні номінації наділені специфікою, що виявляється в особливому співвідношенні між буквальним значенням компонентів ФО та їх цілісним значенням. При вербальному означенні невербальних знаків (і кінем зокрема) стійкими словосполученнями спостерігаються дві площини лексичного значення, умовно названі площинами поверхневого та глибинного значення (за термінологією А. В. Філіппова). У площині поверхневого значення наявне позначення кінеми як власне фізичної дії, у площині глибинного – значення, властиве кінемі як знаку» [6, с. 7]. Предметом її наукових пошуків стали лексико-семантичні характеристики та національно-культурна специфіка фразеологічних одиниць болгарської мови з невербальним компонентом. ФО, пов’язані з несловесними засобами спілкування, утворюють різні фразеосемантичні поля, залежно від основної стереотипної ознаки невербальних одиниць. Зважаючи на наявні класифікації таких засобів комунікації, дослідниця