Невербальні засоби спілкування в системі фразеології української мови

На особливості фразеологічних одиниць з кінесичним компонентом у сучасній німецькій мові вернула увагу О. В. Харчук. Дослідниця охарактеризувала комунікативну значущість невербальних засобів та їх узаємодію з вербальними; виявила значення кінесичного компонента як тематичного індикатора і його роль у формуванні фразеологічного значення [11, с. 7]. Сталі вислови з кінесичним компонентом розглянуті в дисертації як номінативні одиниці, що використовуються в новій для них функції найменування для вербалізації кінем. У роботі представлено групи фразем на позначення дейктичних, описових, символічних, підсилювальних, лайливих (інвективних) жестів, їх особливості у плані вторинної номінації та парадигматичних відношень. Науковий досвід германістики та болгаристики щодо співвідношення різних видів комунікації в межах стійких мовних зворотів є своєрідним путівником для подальших пошуків інших мовознавчих студій, зокрема й україністики.

Підсумовуючи поодинокі, однак ґрунтовні та важливі дослідження сталих конструкцій, утворених унаслідок накладання вербальної та невербальної інформації, можемо проаналізувати й публікацію Л. В. Самойлович [9] про відображення кінетичних засобів невербального спілкування в українських фразеологізмах. Науковець ставить перед собою «…важливе завдання – виявити та описати кінетичну фразеологію, класифікувати її за такими ознаками: семантичні деривати жестових рухів, мімічних рухів, положень тіла. Необхідно виділити основні компоненти – органи тіла людини, які беруть безпосередню участь у процесі творення ФО і визначити особливості їх творення» [9, с. 172]. Однак у межах статті проблема набуває лише схематичного розв’язання.

Паралінгвістичним фразеологізмам в українській мові присвятила свою наукову розвідку А. Павлова, яка вперше окреслила особливий статус таких мовних одиниць та вказала на перспективність їх подальшого дослідження: «Усе частіше в мовознавчій науці зосереджується увага на дослідженні окремих груп фразеологізмів, що відрізняються своїми питомими ознаками від – інших стійких сполучень слів. Такими є і паралінгвістичні фразеологізми – дуже цікава і своєрідна група мовних одиниць, основі якої можна принципово по-новому поглянути на природу і характер фразеологічних одиниць взагалі. Суть цього підходу полягає в тому, що подібні фразеологізми є відображенням національно-культурної специфіки того чи іншого мовного колективу і служать для передачі невербальних компонентів комунікації, якими зазвичай користуються представники цього колективу» [5, с. 97].

Нам імпонує думка про те, що за принципом досліджень паралінгвізмів у мові, автор статті пропонує розподілити фразеологізми з паралінгвальним компонентом на три типи: мімічні (мімічні дії, реакції, погляд, вираз очей) : квасити губи (10, с. 289), кисла міна (10, с. 391), [аж] мінитися в лиці (на лиці, на обличчі)  (10, с. 391), грати очима (10, с. 167), колоти очима (10, с. 305) ; кінетичні (жести, рухи тіла, пози, пантоміміка) : давати по руках (10, с. 180), бити чолом (10, с. 30), брати за горло (10, с. 44) ; фонаційні (сила голосу, інтонація, тон) : зривати з голосу (10, с. 272), рвати слова (10, с. 595) та ін. Особливість вивчення мовного матеріалу полягає у витлумаченні паралінгвального компонента фразеологізмів, де зафіксовано мовний досвід народу, стереотипність його мислення, відображена емоційно-вольова сфера життя, вірування. Отже, такі ФО не лише «доповнюють зміст вербальної інформації, а ще є джерелом інформації щодо носія мови, його соціальної, національної та інших характеристик» [5, с. 98].

Така класифікація цих специфічних фразем є, по-перше, не суперечить усталеній традиції розмежування паралінгвальних елементів (Г. В. Колшанський [2]) ; по-друге, констатує співвіднесеність фразеологічного фонду української мови з кінетичними, мімічними і фонаційними невербальними виявами.

Відтак, паралінгвальні властивості людської мови є невід’ємною частиною комунікації. Незважаючи на самостійний характер мови, її системну організацію, усебічного вивчення мови можна досягти лише за завдяки дослідженню всіх особливостей її функціонування, ураховуючи також використання паравербальних засобів. Наукові теорії та концепції з несловесної комунікації, сформульовані здебільшого в зарубіжних публікаціях різних років та монографічних працях, а також фрагментарно у вітчизняній лінгвістиці, варто розвинути й застосувати на національному мовному ґрунті.

 

 

1. Верещагин Е. М. О своеобразии отражения мимики и жестов вербальными средствами (на материале русского языка) / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров // Вопросы языкознания. – 1981. – № 1. – С. 36-48.
2. Колшанский Г. В. Паралингвистика / Геннадий Владимирович Колшанский. – [2-е изд. ]. – М. : КомКнига, 2005. – 96 с.
3. Корнєва Л. М. Номінація невербальної поведінки та їх функції в газетних текстах / Л. М. Корнєва // Журналістика, філологія та медіа освіта: Збірник наук. доповідей Всеукр. науково-практичної конференції (Полтава, травень 2009) : До 95-річчя від дня заснування Полтавського держ. педаг. ун-ту ім. В. Г. Короленка. В 2-х т. – Т. 1. – Полтава, 2009. – С. 143-148.
4. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: [монография] / Геннадий Ефимович Крейдлин. – М. : Новое литер. обозрение, 2002. – 592 с.
5. Павлова А. Паралінгвістичні фразеологізми в українській мові / А. Павлова // Ucrainistica. – Кривий Ріг, 2003. – С. 97-105
6. Петровська Л. Є. Відображення невербальних засобів спілкування у болгарській фразеології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10. 02. 03 / Л. Є. Петровська. – К., 2006. – 20 с.
7. Потебня А. А. Из записок по теории словесности / Александр Афанасьевич Потебня. – X., 1905. – 652 с.
8. Ройзензон Л. И. Совмещенная омонимия в сфере фразеологии / Л. И. Ройзензон, И. В. Абрамец // Вопросы языкознания. – 1969. – № 2. – С. 54-63.
9. Самойлович Л. В. Відображення кінетичних засобів невербального спілкування в українських фразеологізмах / Л. В. Самойлович // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. – С. 172-175.
10. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В. М. Білоноженко та ін. ]. – К. : Наукова думка, 2003. – 1104 с.
11. Харчук О. В. Фразеологічні одиниці з кінесичним компонентом у сучасній німецькій мові: семантико-структурний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10. 02. 04 / О. В. Харчук. – К., 2006. – 19 с.