Класифікація схилів

 

Схили – нахилені ділянки земної поверхні, сформовані в результаті ендогенних і екзогенних процесів як на суші (в межах гір, височин, долин річок і інше), так і на дні морів і океанів (схили підводних хребтів і височин, материковий схил) [2].

До схилів відносяться поверхні, на яких переміщення матеріалу відбувається переважно під дією сили тяжіння. Практично вся поверхня суші являє собою поєднання схилів різної крутизни. Якщо виключити горизонтальні і близькі до них дуже полого нахилені поверхні, вийде, що схили займають близько 90% поверхні суші. При такому широкому поширенні ясно, що зі схилами пов'язане життя і практична діяльність людини. Безліч різних інженерних споруд і сільськогосподарських угідь розташоване на схилах. У той же час на схилах діє цілий ряд небезпечних екзогенних процесів: обвали, зсуви, лавини, йде площинний змив, що приводить до ерозії грунтів, та ін. На схилах відбувається схилова денудація – переміщення уламкового матеріалу з позитивних форм рельєфу до негативних, де цей матеріал або накопичується, або передається іншим транспортирующим екзогенним агентам: річкам, морям, льодовикам, вітру.

Велика частина переміщуваного матеріалу представляє собою продукти вивітрювання. Утворений в результаті накопичення насклонах і у їх підстави уламковий матеріал називається коллювій. Разом з продуктами вивітрювання переміщуються і деякі корисні мінерали, у тому числі метали – золото, олово та ін., – які утворюють схилові розсипи або поповнюють алювіальні або прибережно-морські розсипи.

Таким чином, вивчення схилів має особливо важливе значення для безпечного будівництва та експлуатації інженерних споруд, в сільськогосподарському використанні земель і при пошуках корисних копалин. Схили формуються під впливом безлічі екзогенних процесів, комплекс яких у кожному місці і в певний час визначається кліматичними умовами, новітніми тектонічними рухами і речовинно-структурними особливостями геологічного субстрату. Клімат визначає тип і швидкість процесів вивітрювання і денудації, тобто вид і кількість уламкового матеріалу, що утворюється на вододілах і схилах, і процеси його переміщення по схилах. Вони залежать також від геологічної будови – речового складу порід і їх залягання. Таким чином, формування схилів йде в тісній взаємодії всіх зазначених факторів, що визначають основні схилові рельєфоутворюючі процеси і форми рельєфу [4].

 

 

Характер схилів визначається складом і будовою порід, абсолютними і відносними висотами місцевості, інтенсивністю схилових процесів, особливостями клімату, рослинності та інших компонентів природного середовища, експозицією схилів. Різні поєднання цих умов сприяють великому різноманіттю схилів.

Материковий схил – один з основних елементів підводної окраїни материків. Розташований між шельфом і материковим підніжжям. Характеризується більш крутими ухилами поверхні в порівнянні з шельфом і ложем океану (в середньому близько 4 °, нерідко 15-20 °, до 40 °) і значною розчленованістю рельєфу.

Підводний береговий схил – прибережна смуга морського дна, що безпосередньо примикає до берега і піддається деформації під впливом хвиль і течій.

Схил долини водотоку – частина долини, яка підвищується, обмежена зверху її бровкою, а знизу підошвою схилу [7].

 

 

У своїй більшості схили є полігенетичними формами рельєфу. Вони безперервно перетворюються. Одні процеси – денудаційні або акумулятивні – змінюються іншими у зв'язку зі змінами клімату або тектонічними рухами. Серед денудаційних схилів виділяють структурні і аструктурні. Серед процесів, що беруть участь у формуванні схилів, виділяються первинні схилоутворюючі процеси і власне схилові процеси, що визначають їх подальше перетворення.

В залежності від цього схили поділяються на:

первинні;

перетворені.

Серед первинних схилів виділяються:

ендогенні;

екзогенні.

До ендогенних відносяться схили: тектонічні (вигинистих і розривних деформацій земної поверхні, сейсмогенні), магматичні (схилів лакколитів і ін.), вулканічні (схили вулканів, охолонувших лавових потоків та ін.).

Екзогенні схили формуються різними процесами: ерозійними (схили річкових долин, ярів, балок, терас та ін.), льодовиковими (схили льодовикових карів, моренних і флювіогляціальних пагорбів та ін.), морськими та озерними (схили абразійних уступів, берегових валів та ін.), еоловими (схили барханів, улоговин видування та ін.), мерзлотними (схили термокарстових воронок, гідролакколітів та ін.), підземноводними (схили карстових печер, воронок та ін.) [3].

У створенні схилів беруть участь організми (схили коралових будівель) і людина (схили шахтних териконів, кар'єрів, дамб та ін.). Велика частина схилів створена денудаційним процесами (ерозією, абразією, екзарація та ін.), а менша – акумулятивними (наприклад, схили моренних пагорбів, підводні схили річкових дельт і зсувних тіл). Первинні схили будь-якого генезису в чистому вигляді практично не існують. Вони тут же перетворюються вторинними процесами переміщення обламкового матеріалу під дією сили тяжіння. За характером переміщення уламкового матеріалу виділяються схили:

власне гравітаційні (на таких схилах крутизною 35о-40° і більше уламки, що утворюються в результаті процесів вивітрювання, мимовільно (під дією сили тяжіння) скочуються до підніжжя схилів. До них відносяться обвальні, осипні, а також зсувні схили) ;

масового зміщення уламкового матеріалу (характер зсуву грунту залежить від його консистенції, обумовленої кількістю води, що міститься в грунті. Масовий зсув матеріалу відбувається на схилах різної крутизни: від 40о до 3°. До схилах масового зміщення матеріалу відносяться соліфлюкціонні, схили повільної соліфлюкції, дефлюкціонні (крип) та ін.) ;

площинного змиву (делювіальні процеси залежать від цілого ряду чинників, і в першу чергу від стану поверхні схилів.