Публіцистика Уласа Самчука як джерело до вивчення новітньої історії україни

                                                                                                                       Андрій ЖИВ'ЮК

 

 

У статті розглядається публіцистика відомого українського письменника і громадсько-політичного діяча Уласа Самчука (1905-1987) як історичне джерело. Здійснена систематизація його журналістського доробку, виходячи з біографічних обставин і подій новітньої історії України: 1) період співпраці з нелегальними виданнями УВО-ОУН «Сурма», «Український націоналіст» тощо (перша половина 1930-х pp.) ; 2) праця в якості репортера «Українського слова» під час подій у Карпатській Україні (1938-1939) ; 3) редакторська і журналістська діяльність на теренах рейхскомісаріату «Україна» (газета «Волинь» та ін., 1941 -1943) ; 4) співпраця з виданнями української еміграції «Свобода», «Українські вісті» тощо (повоєнний період).

 

В статье рассматривается публицистика известного украинского писателя и общественно-политического деятеля Уласа Самчука (1905-1987) как исторический источник. Осуществлена систематизация его журналистского наследия, исходя из биографических обстоятельств и событий новейшей истории Украины: 1) период сотрудничества с нелегальными изданиями УВО-ОУН «Сурма», «Украинский националист» и т. п. (первая половина 1930-х гг.) ; 2) работа в качестве репортера «Украинского слова» во время событий в Карпатской Украине (1938-1939) ; 3) редакторская и журналистская деятельность на территории реихскомиссариата «Украина» (газета «Волынь» и др., 1941-1943) ; 4) сотрудничество с изданиями украинской эмиграции «Свобода», «Украинские вести» и т. п. (послевоенный период).

 

The article deals with the publicistic writing of famous Ukrainian writer and public figure Ulas Samchuk (1905 – 1917) as a historikal source. The author systematized writer's journalistic work based on the biographical circumstances and events of the latest history of Ukraine: 1) period of cooperation with illegal publications of Ukrainian military organization – Ukrainian nationalist organization «Surma», «Ukrainian nationalist» and so on (the first half of 1930) ; 2) period of working as a reporter of «Ukrainian word» during the events in Carpathian Ukraine (1938-1939) ; 3) period of working as an editor and journalist on the territory of Reich-commissariat «Ukraine» (newspaper «Volyn» and others, 1941-1943) ; 4) cooperation with publications of Ukrainian emigration «Freedom» («Svoboda») «Ukrainian news (visti) « and so on (postwar period).

 

Однією з яскравих іпостасей діяльності українського письменника і політика Уласа Самчука (1905-1987) є його журналістська праця, результатом якої став обширний масив публіцистики, що відображає ключові події і процеси новітньої української історії. Не випадково публіцистичний доробок письменника виявився предметом розгляду ряду дослідників як в Україні, так і поза нею – А. Власенко-Бойцун [1], Ю. Г. Шаповала [2], І. Павлюка [3], Р. Радчик [4] та ін. Разом з тим, вивчення публіцистики УСамчука обмежується переважно воєнним (Ю. Г. Шаповал, І. Павлюк, Р. Радчик) і повоєнним (А. Власенко-Бойцун) періодами, залишаючи осторонь 1930-і pp. ; у контексті подій Другої світової війни і повоєнного життя української еміграції вона розглядається майже виключно як інструмент впливу на формування і розвиток національної свідомості, переведення вжиття певних ідеологічних чи політичних засад українського націоналізму, оминаючи її джерельний потенціал, віддзеркалення в ній подієво-процесуального тла долі українства у XX ст. Саме тому нагальною видається потреба опису, систематизації і послідуючого видання повного корпусу публіцистики У. Самчука, яка, на нашу думку, є (поруч публіцистики Івана Багряного, Олександра Довженка, Аркадія Любченка та інших українських письменників) важливим альтернативним джерелом для дослідників історії України XX ст.

Як публіцист У. Самчук заявив про себе на початку 1930-х pp. після переїзду до Праги і початку тісного співробітництва з керівними структурами українського націоналістичного руху та його пресовими органами. У 1931-1935 pp., за погодженням чи завданням пропагандивного відділу Української військової організації – Організації українських націоналістів (УВО-ОУН), У. Самчук опублікував у часописах «Сурма», «Самостійна думка», «Український націоналіст» 25 публіцистичних оповідань (частина з них публікувалися неодноразово). Всі ці публікації пов'язані між собою змістом, тематикою, політичною спрямованістю. Вони мистецьки інтерпретували та загострювали завдання, поставлене Проводом ОУН на початку 1930-х pp. щодо організації масового супротиву західноукраїнського селянства політиці «осадництва», яка стала інструментом польського панування на українських землях. Так, цикл статей «Месники», який публікувався часописом «Сурма»* у січні 1931 -квітні 1932 рр., очевидно, мав зіграти роль своєрідного пропагандистського каталізатора для нового, після виступів 1930 р. і «пацифікації» («умиротворення») галицьких селян, сплеску масових антипольських виступів, зокрема на Волині. До такого висновку спонукає аналіз Самчукових публікацій (вони носили анонімний характер), які містили численні топонімічні «прив'язки» щодо місць, де діяли їх герої-месники. Тривалість публікації (більше року) і факт видання «Месників» відділом пропаганди УВО в 1932 р. окремою книжкою (авторський псевдонім Ольга Волинянка) кажуть про вагу, яку надавав провід УВО-ОУН даній акції. «Месники» стали шостою пропагандистсько-інструктивною брошурою, виданою УВО (до цього були видані «У. В. О. «, «Конспірація», «Війна й