Духовний зміст патріотичного виховання на матеріалах праць В. В. Зеньковського

 

Захаріна М. І.

 

Розглядається духовний зміст національно-патріотичного виховання у творах В. В. Зеньковського. На основі ретроспективного аналізу філософсько- педагогічної творчості вченого розглянуто його основні погляди на питання національного виховання з позиції християнства. Розглянуто основні інститути виховання дитини в патріотичному руслі. Проаналізовано погляди мислителя на психологічні особливості дітей в умовах еміграції, а також вплив духовності на становлення особистості

Ключові слова: патріотичне виховання, духовність, В. В. Зеньковський, національне виховання, молодь.

Як відомо, Україна останні роки переживає гостру кризу. І це стосується не тільки соціально-економічних питань, проблем державотворення, а і сфери духовного характеру. В Україні триває військове протистояння, внаслідок якого гинуть люди, знищується виробничий потенціал, і всі інші питання відсунуті на інший план. Українська держава бореться за свій ідеал етнодержавної незалежності. Незалежності від інших культур та нав’язаного менталітету. Все більше молоді починає усвідомлювати значення слів: нація, національність, батьківщина, свобода. Молодь в Україні, на подив інших країн, зайняла активну життєву позицію і висловила своє відношення до сьогодення. Все більше звучать слова «патріот», «патріотичне виховання», «національна ідея». Стає зрозумілим, що без існуючих універсальних моральних і патріотичних цінностей, таких як чесність, совість, свобода, патріотизм не можна вирішити ситуацію у країні. Отже, існуюча проблема патріотизму це не тільки сфера філософії чи педагогіки, це особлива сфера національної безпеки.

Багато дослідників минулого і сьогодення звертались до теми патріотичного виховання та наголошували на його необхідності для українського народу. Тому вважаємо за необхідне звернутися до історичних літературних джерел та виокремити одного представника релігійно-філософського напрямку Василя Васильовича Зеньковського. В його працях були сформовані ідеї та питання філософсько-педагогічного виховання, які і досі не втратили своєї актуальності. Серед основних можна назвати: питання національної ідентичності, діалог поколінь, виховання молоді з урахуванням духовних, етичних цінностей, свободи особистості.

Метою статті є розкрити зміст основних положень духовних засад патріотичного виховання у творчості В. В. Зеньковського.

Отже, що ж таке патріотизм. Академічний тлумачний словник вказує: Патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги [2].

Політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов’ю до своєї батьківщини. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.

Енциклопедія політичної думки так трактує це поняття: Патріотизм – любов до батьківщини, яка включає в себе готовність постати на її захист та діяти в її інтересах [3].

Новітній онлайновий словник української мови (2013) вказує на наявність так званого ура-патріотизму. Що означає – показний, галасливий, хибний патріотизм; патріотизм радше на словах ніж на вчинках. Таким чином, можна стверджувати, що істинний патріотизм, повинен проявлятися у дії, особливо в час війни [2].

До теми патріотичного виховання звертались такі дослідники як: Г. Ващенко, В. Сухомлинський, С. Русова, К. Ушинського та багато інших представників української інтелігенції. Серед сучасників зміст українського патріотизму вивчали П. Кононенко, Ю. Руденко, М. Стельмахович, П. Щербань. Але вважаємо за необхідне до цієї плеяди видатних педагогів додати менш відоме ім’я педагога, філософа, психолога, богослова Василя Васильовича Зеньковського та дати роз’яснення, як він розумів значення патріотизму та національно- патріотичного виховання.

В. В. Зеньковській (1881-1962) народився в м. Проскурові (нині Хмельницький) в сім’ї педагогів. Навчався і деякий час працював в Києві. А в 1918 р. п’ять місяців займав пост міністра культури та віросповідань в уряді гетьмана П. П. Скоропадського і члена Ради міністрів Української держави. Де намагався реформувати систему управління Св. Синоду Російської імперії в Україні та спрямовував свої зусилля на розвиток національної культури як необхідного чинника для становлення Української держави. Після революції йому довелося емігрувати за кордон. Де він видає більшість філософсько-педагогічних праць, які були присвячені становленню дитячої особистості. Найбільш значні з них: «Про педагогічний інтелектуалізм» (Російська школа за кордоном. Прага, 1923) ; «Передумови будівництва нової школи» (Бюлетень Педагогічного бюро у справах середньої і нижчої російської школи закордоном. Прага, 1923. №2) ; «Психологія дитинства» (Лейпциг, 1924) ; «Педагогіка і психологія» (Російська школа за кордоном, 1924) ; «Виховні проблеми в школі» (Бюлетень Педагогічного бюро у справах середньої і нижчої російської школи закордоном, 1925. №9) ; «Дитяча душа в наші дні» (Прага, 1925) ; «Про психології сучасної молоді» (1927) ; «Проблема шкільного виховання в еміграції» (Російська школа за кордоном, – 1929, – кн. 32) ; «Бесіди з юнацтвом про питання статі» (Париж, 1929) ; «Про національне виховання» (Бюлетень Релігійно-педагогічного кабінету, – 1929) ; «Проблеми виховання в світлі християнської антропології. Частина 1. Загальні принципи» (Париж, 1934) ; «На порозі зрілості» (Париж, 1955) ; «Апологетика» (Париж, 1957) ; «Російська педагогіка в XX столітті» (Париж, 1960) ; «Основи християнської філософії» (Франкфурт-на-Майні, 1961-1964).

Його погляди на виховання відрізнялись релігійно- філософським підходом до кожної особистості. Взагалі центральною темою його творів завжди виступала особистість у її цілісності, особливо особистість дитини. Він наголошував на тому, що