Дії ex officio в міжнародному регулюванні спеціальних вимог щодо заходів на кордоні в процесі захисту прав інтелектуальної власності

 

МОСКАЛЮК Н. Б.

 

Анотація. Стаття містить аналіз спеціальних вимог щодо заходів на кордоні, урегульованих Угодою про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності. Зокрема, досліджено так звані дії ex officio, які дають змогу компетентним органам діяти за власною ініціативою та припиняти проходження через митний кордон товарів із порушеннями прав інтелектуальної власності.

Ключові слова: дії ex officio, компетентні органи, власна ініціатива, порушення прав інтелектуальної власності, захист прав на митному кордоні, призупинення проходження митного кордону.

Постановка проблеми. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода TRIPS) у розділі 4, який встановлює правове регулювання спеціальних вимог щодо заходів на кордоні, містить норми щодо дій ex officio (тобто дій за власною ініціативою). Так, у ст. 58 вказано: «Якщо члени вимагають від компетентних органів діяти за своєю власною ініціативою та припиняти проходження через митний кордон товарів, щодо яких вони одержали prima facie доказ порушення права інтелектуальної власності:

• компетентні органи можуть у будь-який час затребувати від власника права будь-яку інформацію, яка може допомогти їм у виконанні своїх повноважень;
• необхідно негайно повідомити імпортера та власника права про призупинення. Якщо імпортер подав до компетентних органів апеляцію проти призупинення проходження митного кордону, то призупинення має залежати від умов, mutatis mutandis, викладених у ст. 55;
• члени повинні звільнити як органи державної влади, так і офіційних осіб від обов’язку вжити відповідні заходи щодо усунення правопорушень лише в тому разі, якщо дії були виконані із чесними намірами [1].

Указана норма є необов’язковою до застосування країнами-членами світової організації торгівлі (далі – СОТ), проте в нормах національного законодавства її еволюція здійснювалась разом з еволюцією всього митного права України. Використання дій ex officio винятково як реакція на порушення прав інтелектуальної власності ставить у залежність його нормативно-правове регулювання від еволюції комплексного міжгалузевого інституту права інтелектуальної власності в системі права України. Отже, указаний багатовекторний влив на національне нормативно-правове визначення дій ex officio потребує ґрунтовного наукового осмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням митних засобів захисту прав інтелектуальної власності загалом і діям ex officio зокрема у своїх наукових доробках приділяли увагу такі вітчизняні й зарубіжні вчені: Г. Андрощук, С. Бондаренко, Н. Бочарова, І. Ващинець, О. Гавриленко, А. Горнісевич, Т. Давиденко, О. Дзера, А. Довгерт, В. Дроб’язко, Р. Дроб’яз- ко, Р. Еннан, В. Жаров, Є. Іванченко, І. Іглезакіс, Ю. Капіца, О. Орлюк, М. Потоцький, О. Святоцького, А. Сергєєв, М. Стреля, О. Тверезенко, A. Штефан, О. Штефан та інші вчені. Не применшуючи вкладу кожного з названих авторів у процес осмислення митних засобів захисту прав інтелектуальної власності, хотілося б відзначити, що еволюція таких засобів продовжується й надалі, а тому вимагає врахування всіх аспектів впливу на таке регулювання, що наявні на сьогодні.

У національній науці не достатньо вирішені питання меж застосування дій ex officio, а також відповідальності службових осіб за перевищення меж необхідних дій «за власною ініціативою». Дискусійними варто визнати думки вчених про перелік об’єктів інтелектуальної власності, щодо яких можливе запровадження митних засобів, у тому числі й дій ex officio, а також про встановлення випадків, коли митні засоби не застосовується.

Метою статті є дослідження вимог Угоди TRIPS щодо дій ex officio та їх втілення в норми митного законодавства України; аналіз еволюції національного нормативно-правового регулювання вказаних дій із обґрунтуванням можливостей продовження такої еволюції.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж перейти до детального аналізу дій ex officio, які регламентуються міжнародним законодавством, розглянемо в загальному порядку спеціальні вимоги щодо заходів на кордоні.

Отже, Угода TRIPS передбачає, що члени повинні прийняти процедури для того, щоб надавати можливість власнику прав, який має дійсні підстави підозрювати, що може відбуватися імпортування товарів із фальсифікованим товарним знаком або товарів, створених із порушенням авторських прав, подати до компетентних органів, адміністративних або судових, письмову заяву з проханням, щоб митні органи затримали ці товари й не випускали їх у вільний обіг. При цьому від будь-якого власника, який ініціює процедури призупинення, треба вимагати забезпечення відповідного доказу, який задовольнив би компетентні органи в тому, що за законодавством країни імпорту існує prima facie порушення прав інтелектуальної власності власника такого права, і надати достатньо докладний опис товарів, щоб митні органи могли їх легко розпізнати. Компетентні органи повинні мати право вимагати від заявника надати заставу або еквівалентну гарантію, що достатньо для захисту відповідача й компетентних органів, щоб запобігти зловживанню. Повідомлення про призупинення має бути представлено імпортеру й заявнику негайно. Тривалість призупинення не може перевершувати 10 днів, протягом яких належно поінформований заявник має звернутися з позовом до суду. Відповідні органи повинні мати право вимагати від заявника сплатити імпортеру, одержувачу вантажу або власнику товарів відповідне відшкодування за будь-яку шкоду, якої вони зазнали через незаконне затримання товарів або помилкове затримання товарів, які пройшли митний кордон згідно зі ст. 55 [1]. Компетентні органи повинні мати право вимагати знищення товарів, що порушують право, без порушення інших прав на позов. Згідно з нормами Угоди TRIPS вищезазначені положення можуть не застосовуватися до незначної кількості