Актуальні питання гармонізації міжнародних стандартів права на житло в Україні

 

У статті висвітлено питання міжнародних стандартів права на житло в конвенціях, деклараціях та інших міжнародних документах. Провівши їх аналіз, автор наголошує, що конституційне право на житло в Україні є похідним та виокремленим із права на достатній життєвий рівень, та пропонує його розглядати з точки зору конвенційного підходу.

Ключові слова: право на житло, достатнє житло, достатній рівень життя, права людини і громадянина, міжнародні стандарти.

В статье освещены вопросы международных стандартов права на жилье в конвенциях, декларациях и других международных документах. Проведя их анализ, автор отмечает, что конституционное право на жилье в Украине является производным и выделенным из права на достаточный жизненный уровень и предлагает его рассматривать с точки зрения конвенционного подхода.

Ключевые слова: право на жилье, достаточное жилье, достаточный уровень жизни, права человека и гражданина, международные стандарты.

The article desribes issue of international right to housing standards in conventions, declarations and other international documents. After analysis, author emphasizes that right to housing in Ukraine is derived and singled out right to an adequate standard of living and offers viewed in terms of conventional approach.

Key words: right to housing, adequate housing, adequate housing, human and civil rights, international standards.

Вступ. На сьогодні Україна є активним та повноправним учасником міжнародної спільноти. На шляху до євроінтеграції Українська держава має відповідати світовим стандартам, а особливо, що стосується забезпечення і гарантування прав людини, що є основним обов’язком держави. Право на житло є одним із найнеобхідніших прав людини для її нормального функціонування та життя.

У науковій доктрині питання міжнародних стандартів та міжнародних аспектів права на житло обмежувались, загалом, аналізу норм Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права такими авторами, як В. А. Іванен- ко, В. С. Іваненко, В. В. Маклаков, Б. А. Страшун, Б. Є. Стрельцин, П. А Тюрин.

Постановка завдання. Метою статті є предметний аналіз міжнародних стандартів права на житло, його зміст, елементи та їх співвідношення із національними.

Результати досліджень. На міжнародному рівні окремі соціальні права були спочатку проголошені в актах Міжнародної організації праці. Вони врегулювали питання трудових відносин таких категорій, як неповнолітні діти, жінки, моряки, а саме їх соціальне забезпечення: питання заробітної плати, пенсій, страхування, робочого часу і особливостей праці та відпочинку [1]. Наприклад, у ст. 3 Конвенції про соціальне забезпечення моряків від 28. 06. 1946 № 70 вказується, що «кожен моряк, який проживає на території реєстрації судна, який через травми, отримані під час роботи на судні, або через захворювання, що не є результатом умисного акту з його боку, буде висаджений під час рейсу на іншій території, має право... на забезпечення житлом і харчуванням, надалі до забезпечення йому відповідного заняття або репатріації, залежно від того, що відбудеться раніше» [2].

Наступним кроком в міжнародному закріпленні права на житло було прийняття Загальної декларації прав людини від 10. 12. 1948. У ній вперше було закріплене право кожного на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров’я і добробуту її та її сім’ї... « [3].

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права також згадується право на житло як частина права на достатній життєвий рівень (далі – Пакт) [4].

Не всі розвинені країни приєдналися до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, мотивуючи свою позицію тим, що позначені в цьому Пакті права не є суб’єктивними, не породжують юридичних зобов’язань для держави і не можуть бути захищені в суді [5, с. 20-30].

Пізніше дане право одержало свій розвиток у ряді інших документів із прав людини, в яких йшлося про конкретні соціальні групи. В даний час право на житло визнається не менше, ніж у 12 різних міжнародних документах, прийнятих і проголошених ООН [6, с. 27].

На сьогоднішній день 164 країни ратифікували Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права або приєдналися до нього. У цьому документі містяться найбільш важливі постулати права на житло з тих, які закріплені у зводі правових принципів, які складають міжнародне законодавство в галузі прав людини. У пункті 1 статті 11 Пакту говориться: «учасники цього Пакту визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього самого і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-учасниці приймуть належні заходи для забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співтовариства, заснованого на вільній згоді».

Право на достатнє житло також визнається в Європейській конвенції про правовий статус трудящих мігрантів, яка була ратифікована Україною Законом від 16. 03. 2007 [7]. У Конвенції зазначено, що кожна договірна сторона надає трудящим-мігрантам не менш сприятливий режим, ніж громадянам у питанні, що стосуються житла та квартирної плати, та забезпечує, щоб у відповідних випадках