Система заходів боротьби з хворобами зернових колосових культур

 

Наведена система передбачав поєднання ефективних профілактичних заходів захисту рослин від захворювань, а в разі з’явлення хвороб – швидке знищення їх вогнищ.

Збудники хвороб зернових колосових культур можуть поширюватися з насінням, зберігатися на післязбиральних рештках, на зимуючих бур’янах, а деякі тривалий час живуть у ґрунті і розвиваються як сапрофіти. Тому першочерговим завданням є знищення резервацій збудників хвороб до початку розвитку вирощуваних культур. Важливо вирощувати здорове насіння або провадити заходи щодо його оздоровлення, якщо на ньому виявлено збудників хвороб.

У боротьбі із нагромадженням інфекції на післязбиральних рештках, бур’янах і в ґрунті особливо велика роль відводиться дотриманню правильної сівозміни, а також здійсненню комплексу агрозаходів, що сприяють підвищенню стійкості рослин проти хвороб.

Найбільш дешевим і надійним заходом захисту рослин є виведення і впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів.

Система передбачає також виконання карантинних заходів щодо хвороб, яких немає в Україні.

Організаційно-господарські заходи

Дотримання правильної сівозміни, що дає можливість запобігти нагромадженню збудників багатьох хвороб у ґрунті. Кращими попередниками зернових культур є пар, багаторічні трави і просапні культури. Монокультура або сівозміна з короткою ротацією призводять до посилення розвитку кореневих гнилей, карликової і стеблової сажок, гельмінтоспоріозів, фузаріозівта інших хвороб.

На Україні озима пшениця є основною зерновою культурою, тому розміщенню її в полях сівозміни приділяють особливо велику увагу. На Поліссі і в північних районах Лісостепу на достатньо зволожених і більш легких за механічним складом ґрунтах озима пшениця займає 20-25% площі, або два поля в сівозміні. Одне поле засівають озимою пшеницею після люпину на зелений корм або на зелене добриво, після конюшини, гороху, льону або вико-вівса, друге – по ранній картоплі і кукурудзі на зелений корм.

У правобережній частині Лісостепу озима пшениця займає 25-30% площі, або майже три поля сівозміни. Одне з них розміщують по багаторічних бобових травах, друге – по гороху і вико-вівсу на сіно, а третє – по кукурудзі на силос і зелений корм і частково після пшениці, вирощуваній по пласту.

У лівобережній частині Лісостепу озима пшениця займає 30-35% площі, або три поля. Її розміщують так: одне поле – по чистому і зайнятому пару, друге – після багаторічних грав, третє по гороху, кукурудзі на зелений корм і силос, а також по пшениці, яку висівали по пару.

У степових районах України озима пшениця займає понад 35-40% загальної посівної площі. Тут у боротьбі за вологу особливу роль відіграють чисті пари, по яких висівають 20-30% озимої пшениці, а решту розміщують по зайнятих парах і непарових.

В цих районах можна вирощувати товарну пшеницю на одному полі, але не більше двох років підряд. При цьому особливу увагу треба приділити проведенню агротехнічних заходів, які сприяють швидкому перегниванню післяжнивних решток і дегенерації збудників хвороб (своєчасне лущення і глибока оранка за 1,5-2 місяці до сівби), а також внесенню добрив.

Не можна висівати озиму пшеницю протягом 3-4 років на полях, дуже заражених збудниками карликової сажки. Насінні посіви всіх зернових культур необхідно розміщувати тільки по кращих попередниках. У районах великого поширення на озимій пшениці карликової сажки насінні ділянки слід розміщувати на не заражених цією хворобою полях.

Внесення фосфорно-калійних добрив під час сівби, що підвищує стійкість рослин проти іржі і борошнистої роси, а також зимостійкість озимих культур.

Сівбу озимих культур провадити в оптимальні, а ярих – у ранні строки. За таких умов посіви менше уражуються хворобами.

Уникнення близького розміщення полів з посівами озимої і ярої пшениці, оскільки при цьому створюються умови для швидкого перезараження рослин збудниками різних хвороб (іржі, борошнистої роси, бактеріальних, вірусних та ін.).

Насінні ділянки треба розміщувати на віддалі не менше 1 км від товарних посівів однойменної культури.

Внесення органічних і мінеральних добрив, а також мікроелементів у відповідності з результатами агрохімічних аналізів ґрунту, що сприяє підвищенню стійкості рослин проти хвороб.

Виведення стійких проти хвороб сортів і правильне районування їх. Періодично змінювати сорти, що дуже важливо в боротьбі проти іржастих хвороб, сажки, кореневих гнилей і борошнистої роси. Забороняється завозити насіння пшениці з господарств, де виявлено стеблову і карликову сажки.

Дотримання правильної системи насінництва, при якій провадиться поліпшувальншї відбір на диференційованих фонах.

Обробка насіння

Очищення, сортування і повітрянотепловий обігрів насіння, що має велике значення в боротьбі проти сажки, фузаріозів і гель-мінтоспоріозів.

Фітопатологічна експертиза насіння на зараженість збудниками хвороб відповідно ГОСТу. Якщо зараження сажковими і плісеневими грибами не виявлено, то застосовуються мінімальні норми хімічних речовин для протруєння.

Знезаражування насіння від сажкових, фузаріозних, гельмінтоспоріозних, бактеріальних та інших хвороб способом хімічної і термічної обробок.

Хімічне знезаражування (протруювання) провадять, щоб знищити збудників хвороб на поверхні, під плівками або оболонками насіння. Протруюють зволоженим, сухим, напівсухим і мокрим способами.

Термічно знезаражують зерно від збудників, які містяться в зародку або всередині ендосперму, коли хімічне знезаражування не ефективне.

При сухому протруюванні насіння обпилюють хімічними препаратами, дія яких на збудників хвороб проявляється в ґрунті під час проростання насіння. Внаслідок розчинення препаратів утворюється середовище, в якому збудники хвороби не