До питання про навчання гри на духових інструментрах

УДК 78. 071. 64: 612. 2

 

 

Деркіна І. П.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Б. Хмельницького, м. Мелітополь

 

Лещенко Д. О.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Б. Хмельницького, м. Мелітополь

 

Науковий консультант:

Маслова А. В.

асистент кафедри англійської мови

МДПУ імені Б. Хмельницького

 

Анотація: У статті розглядаються питання постановки виконавського апарату музиканта в процесі звукодобування. Автори аналізують позу та положення тулуба під час гри на духових інструментах, характеризують сутність виконавського дихання, розглядають особливості застосування губного апарату музиканта-духовика, наводять особливості техніки гри на духових інструментах.

Ключові слова: духові інструменти, виконавське дихання, амбушюр, техніка гри, звуковидобування

Актуальність. Серед усіх різновидів сучасного музично-виконавського мистецтва духова музика посідає чільне місце у житті сучасного суспільства. Оркестри, камерні ансамблі, сольна концертна діяльність – у всіх цих галузях музиканти-духовики виходять на провідні позиції. Причому швидкий розвиток виконавства на духових інструментах в Україні вимагає від майбутніх фахівців різносторонніх і глибоких методичних знань і навичок, які б формували загальну професійну майстерність музиканта, створення якої неможливе без правильної постановки виконавського апарату в процесі звукодобування. Враховуючи вищесказане, питання навчання гри на духових інструментах не втрачає своєї актуальності як серед дослідників, так і серед виконавців і педагогів сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання виконавства на духових інструментах досліджували в своїх роботах В. Апатський, Б. Діков, А. Гладких, М. Іванов, В. Коваль, Г. Орвіт, О. Палаженко, С. Розанов. Так, С. Розанов в своїй роботі «Основи методики викладання гри на духових інструментах» сформулював основні принципи гри на духових інструментах: 1) розвиток технічних навичок учнів має проходити у нерозривному зв’язку з художнім розвитком; 2) у процесі роботи над музичним твором необхідно домогтися свідомого його засвоєння і тоді воно буде міцніше; 3) в основу правильної постановки повинно бути закладено знання анатомії та фізіології органів, що беруть участь під час гри [7, с. 35].

На сучасному етапі окреслена проблема також висвітлюється в працях зарубіжних учених M. Antoniadou, V. Mishaelidis, V. Tsara, V. Freour, R. Causse, A. Bouhuys, N. Fletcher. Таким чином, наявність солідної теоретичної бази дозволяє підняти викладання гри на різноманітних духових інструментах на новий якісний рівень. Однак низка невирішених питань таких, як використання різних типів дихання під час гри на духових інструментах, робить окреслену проблему відкритою для обговорення.

Мета даної наукової статті – проаналізувати позу та положення тулуба під час гри на духовому інструменті; схарактеризувати сутність виконавського дихання; розглянути особливості функціонування амбушюру музиканта-духовика; уточнити техніку гри на духових інструментах.

Виклад основного матеріалу. В основу навчання грі на духових інструментах має бути покладено знання анатомії та фізіології людини, особливо тих органів, які безпосередньо беруть участь у виконавському процесі. На думку В. Апатського, головною умовою, що забезпечує якісне виконання, є вміння музиканта правильно узгодити дихання, роботу язика, губ, пальців і слуху. Усі ці компоненти, перебуваючи в постійній ігровій взаємодії, утворюють виконавський апарат музиканта-духовика, основу його фахової діяльності [2, с. 430]. Саме тому вважаємо, що навчання потрібно починати з пози і положення тіла під час гри на духових інструментах.

Отже, ви можете стояти або сидіти. Так, якщо ви сидите, то краще відчуваєте дихання (якщо воно брюшне, як йому і належить). Ви можете навіть ходити, щоб відчути деяку свободу, за умови, що ходите не підкоряючись ритму музики або вправ.

Щодо пози та постанови тіла під час гри на духових інструментах Б. Діков надає наступні важливі поради:

1. Корпус повинен бути прямим. Ви не повинні горбиться – це ускладнює черевний подих. Якщо ви все-таки нахиляєтеся вперед, то стежте щоб при нахилі спина була пряма, як ніби вас весь час тягнуть вгору за нитку, прив'язану до верхівки.

2. Уникайте підняття плечей. Чи не притискайте лікті до тіла. Лікті вільно звисають. Пахви злегка округлені, як ніби в кожній пахві знаходиться по курячому яйцю. Звісьте руки вздовж тіла і струсіть їх, розслабляючи. Зверніть увагу на природне положення кисті і пальців. Збережіть цю форму і при грі на інструменті. Ви повинні тримати інструмент як щось дуже крихке: ніжно і впевнено.

3. Не нахиляйте голову вниз. При грі на духовому інструменті, опускаючи голову, не затискайте собі горло. Щоб горло було вільним, шия повинна бути трохи витягнута. Для цього подайте голову трохи вперед, уникаючи при цьому опускати підборіддя [4, с. 70-71].

При цьому слід зауважити, що виконавцеві в процесі гри необхідно: 1) поводити себе природно та спокійно, «сканувати» тіло на наявність надлишкового напруження; звертати особливу увагу на нижню щелепу, шию, плечі, лопатки, зап’ястя та пальці; 2) відчувати земне тяжіння, «стікання» тяжкості у нижчу точку кінцівок та тіла. Таким чином, продукування звуку під час гри передбачає взаємодію виконавця з його інструментом, яка вимагає координації між фізіологічними і фізичними параметрами при безпосередньому контролі з боку виконавця [11], [12].

Наступним кроком у підготовці до виконання гри на духових інструментах є постановка дихання. Дихання є одним