Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Нпровадження інноваційних технологій навчання як засобів формування та розвитку професійної компетентності вчителя хімії

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Музика Василь Михайлович
 
УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
ЯК ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ
 
Сучасний освітній процес неможливо уявити без пошуку нових, більш ефективних технологій, покликаних сприяти розвитку творчих здібностей учнів. Необхідно прагнути, щоб учень став активним учасником навчального процесу, а вчитель, забувши про роль інформатора, – організатором пізнавальної діяльності учня. Пропонуємо вашій увазі деякі інноваційні технології, які, безперечно, впливають на покращення процесу навчання на уроках хімії.
Інтегральна освітня технологія
Основними принципами інтегральної освітньої технології є: багаторазове повторення, обов'язковий поетапний контроль, високий рівень труднощів, вивчення великими блоками. Ця технологія використовується при вивченні хімії в старших класах і передбачає такі активні форми навчання: уроки-лекції (вступні, поточні, заключні), семінари, практикуми, консультації. Теоретичний матеріал викладається «блоком»; використовується дворазове пояснення: спочатку – у формі лекції з демонстрацією дослідів і застосуванням засобів наочності, потім – коротко, виокремлюючи найбільш суттєві моменти; новий матеріал, що вивчається на лекції, неодноразово повторюється учнями і розглядається в різних зв'язках на семінарських заняттях. Основні напрями роботи на семінарі визначаються девізом (наприклад, «Досвід – основа пізнання», «Від даних аналізу до структури, а від неї – до властивостей», «Все пізнається в порівнянні», «Практика – критерій істини» тощо). Викладання матеріалу «блоком»сприяє економії навчального часу, який згодом витрачається на формування умінь, обговорення вивченого, навчання учнів висловлювати свою думку, оцінювати зміст матеріалу.
Залежно від підготовленості класу, лекції поділяються на дедуктивнічи індуктивні. На індуктивній лекції розвиваються розумові здібності учнів, їх уміння будувати гіпотези, робити узагальнення. Також лекція сприяєзалученню учнів до самостійного розгляду питань, проблемному викладу матеріалу, активізації розумової діяльності, здатності школярів до побудови міркувань у процесі вирішення поставлених перед ними завдань, пошуку»прихованих»існуючих зв'язків і закономірностей, отримують задоволення від праці, виявляють великий інтерес до предмета. Для осмислення змісту лекції доречно використати наступні запитання: Як ви вважаєте? У чому хибність такого висловлювання? Де можна застосувати набуті знання?
Кожна лекціяповинна бути проблемною. Вчитель ставить перед учнями певну проблему, підводять їх до її вирішення.
Наприклад, лекція з теми «Ароматичні вуглеводні».
Виходячи зі структурної циклічної формули бензолу, яку запропонував Кекуле, назвіть реакції, які будуть характерні для даної речовини (демонстрація дослідів взаємодії бензолу з бромною водою і перманганатом калію). Бензол з ними не реагує.
Показано протиріччя між будовою молекули (формулою Кекуле) і властивостями. У чому причина даного протиріччя?
Таким чином, навчальна лекція – дуже важлива, активна форма роботи з розвитку мислення учнів, дешколярам пропонується складати конспекти, схеми, опорні системи з теми, блоку.
Теоретичний матеріал, що вивчався на лекції, закріплюється на уроках-семінарах. На першому етапі семінару усім учням пропонується вирішити основне завдання за трьома програмами, причому кожен вибирає програму на свій розсуд.
Другийетап семінару присвячений роботі за чотирма варіантами обраної програми. Над програмами працюють індивідуально, парами, групами (за бажанням учнів). З кожної теми заплановані семінарські заняття, практикуми, консультації. Є кілька видів семінарів: навчальні; навчально-практичні; семінари-практикуми із розв’язку розрахункових задач. Хоча головною функцієюсемінару є навчальна, у ході заняття також можна провести підсумковий контроль.
Технології проблемного навчання.
Із проблемним навчаннямпов'язаний увесь курс хімії, тобто всі лекції з органічної хімії є проблемними. Крім того, вивчення неорганічної та загальної хімії супроводжується створенням на уроках проблемних ситуацій і постановкою проблемних питань.
Загальна хімія. Тема «Теорія електролітичної дисоціації»
Вивчення всієї теми побудоване на висуненні гіпотез, створенні і вирішенні проблемних ситуацій, постановці проблемних запитань і пошуків відповідей на них. Наприклад, на уроці з теми «Електроліти і неелектроліти» після демонстрації досвіду з електропровідності розчинів формулюється проблема:
- Виходячи з будови сполук солей і підстав, визначити, що у них загального і зробити висновок про електропровідності їх розчинів.
- Чи буде електропровідною система, утворена шляхом змішування з водою сульфату барію, гідроксиду заліза (III)?
При роботі над формуванням в учнів поняття «неелектроліти», їм пропонуються такі проблемнізапитання:
- Чи можна дати наступне узагальнене визначення електролітів: усі розчинні у воді речовини є електролітами?
- Чи можна завдяки будові молекул цукру С12Н22О11 і спирту С2Н5ОН встановити, чому їх розчини не проводять струм.
При вивченні поняття «електролітична дисоціація» проблемна ситуація створюється наступним чином: одні вчені стверджували, що іони в розчині утворюються при розчиненні речовин у воді, інші вважали, що вони утворюються під дією електричного струму.
Хто ж з учених мав рацію і як це можна довести?
Як пояснити, виходячи з особливостей процесу розчинення, сутність хімічної реакції, яка відбувається між розчинами речовин, чи є іони в розчині до опускання в нього електронів, або вони з'являються під дією електричного струму?
Технологія збільшення дидактичних одиниць.
Означена технологія використовується при вивченні розділів «Метали» і «Неметали». Три програмні теми «Підгрупа вуглецю», «Підгрупа азоту» і «Підгрупа кисню можна об'єднати на основі ідей паралельного структурування та укрупнення дидактичних одиниць навчання. Це стає можливим у зв’язку з тим, що, вивчаючи підгрупи хімічних елементів, опрацьовуються одні й ті ж структурно-споріднені поняття: «хімічний елемент», «проста речовина», «оксиди», «гідроксиди», «солі».
Під час вивчення кожного окремого елементаувагу учнівслід звернути на конкретні властивості хімічних елементів, простих речовин і сполук; про їх паралельний розгляд мова не йде. При такому підході несистематично застосовуються вивчені раніше теоретичні положення для прогнозування властивостей речовин. Учні не мають можливості узагальнювати знання про елемент, тобто відпрацьовувати алгоритм характеристики елемента, його сполуки. Для усунення цього недоліку навчальний матеріал з розділу розглядається паралельно.
Пропонуємо наступний план вивчення теми:
1. Хімія неметалів (настановча лекція).
2. Характеристика елементів неметалів. Вивчення їх властивостей відповідно до періодичної системи (семінар).
3. Характеристика простих речовин неметалів. Їх хімічні властивості. Алотропні видозміни. Зміна фізичних і хімічних властивостей простих речовин неметалів відповідно до положення хімічних елементів у періодичній системі Д. І. Менделєєва.
4. Водневі сполуки неметалів. Зміна їх властивостей у періодичній системі.
5. Оксиди неметалів. Зміна їх властивостей.
6. Гідроксиди неметалів.
7. Солі. Склад і властивості солей – сульфатів, нітратів, фосфатів, карбонатів, силікатів, солей амонію.
8. Мінеральні добрива.
9. Підготовка до вирішення експериментальних завдань з теми (семінар-практикум).
10. Практикум з розв’язку розрахункових завдань.
11. Залік з теми «Неметали».
Такий підхід при вивченні теми дає можливість встановлювати залежність між складом, будовою і властивостями речовин. Учні можуть прогнозувати їх завдяки знанням з теорії, у них з'являється можливість багаторазового повторення основного матеріалу та взаємонавчання в групах, парах, для організації індивідуального та диференційованого навчання, що дозволяє вивільнити час для проведення семінарів-практикумів; створюються умови для організації активної самостійної роботи, спираючисьна раніше вивчений матеріал.
Технологія різнорівневого навчання.
Ефективна організація освітнього процесу неможлива без використання індивідуально-диференційованого підходу, відповідно до схильностей, інтересів і можливостейучнів. У навчанні хімії диференціація має особливе значення, зумовленеспецифікою предмета: якщо в одних учнів виявляються здібності до вивчення хімії, то в інших засвоєння цього предмета викликає значні труднощі.
Проблему міцності знань з хімії можна вирішити через технологію рівневої диференціації. Реалізуючи її, визначаємо таку послідовність дій:
1. Визначення змісту навчального матеріалу.
2. Розробка технологічної карти для учнів.
3. Блочне вивчення матеріалу.
4. Створення методичного інструментарію (завдання різнорівневого характеру) для підготовки до заліку.
5. Усний залік з теми (учні діляться на групи, кожній групі пропонуються завдання, що відповідають рівню їх розвитку).
6. Письмовий залік.
7. Діагностика результатів навчання.
Процес навчання учнів передбачає наявність трьох стандартів:
1. Обов'язкової загальноосвітньої підготовки (цього рівня повинен досягти кожен учень).
2. Підвищення підготовки, що визначається заданою глибиною оволодіння змістом навчального предмета.
3. Навчання на рівні поглибленого вивчення предмета для допитливого, здібного учня.
Навчання відбувається індивідуально, на максимально можливому рівні труднощів. В умовах диференціації учень визначає напрями власної реалізації у зв’язку з притаманними йому здібностями, схильностями, інтересами і вибирає ту освітню траєкторію, яка йому найбільш близька. Вибір рівня складності досить «рухливий» і робиться не «назавжди».
До самостійного вибору завдань учнів потрібно готувати: порадити, яке завдання вибрати, але наголосити, що право вибору залишається за учнем. Здійснюючи контроль і оцінку знань учнів, важливо домогтися, щоб оцінка передбачала не тільки навченість, а й здатність до навчання, тобто учень повинен стати суб'єктом навчальної діяльності. Не слід забувати і про те, що вивчення кожного предмета в школі – не ціль, а засіб розвитку дитини. Для оцінки успіхів учнів необхідно визначити, як засвоєно зміст: на рівні відтворення фактів, їх реконструювання або на варіативної рівні (рівні розумових операцій).
Технологія ігрового навчання.
Представлена технологія сприяє підвищенню інтересу учнів до різних видів навчальної діяльності та пізнавальної активності. Зокрема, ігри розглядаються як вид діяльності, як форма організації роботи учнів і метод навчання. «Гра – чи не єдиний вид діяльності, що спеціально тренує творчість не як окрему здатність до чого-небудь, а як якість особистості. Гра на уроці активізує думку і розряджає обстановку».
Учителі хімії та біології дану технологію використовують у своїй роботі постійно. Так, розглядаючи екологічні проблеми, проводять ділові ігри, де учні виступають у ролі лаборантів, технологів підприємств, керівників, екологів. Узагальнюючі уроки проводяться у формі ігор-подорожей, наприклад: подорожі на Континент «Хімія», у Королівство хімічних формул, Царство хімічних реакцій та в Імперію періодичної системи тощо.
З теми «Найважливіші класи неорганічних сполук « можна провести гру-розслідування. Коротко окреслимо її сюжет: приватні детективи отримують замовлення: розшифрувати схему, представлену цифрами та літерами – А1ВСД. Для цього вони повинні придбати підказки у інформатора. Гроші на купівлю підказок можна заробити, розв’язавши завдання.
Узагальнення знань з курсу органічної хімії проводяться у вигляді командної гри «Хрестики-нулики», деякі залікові уроки – у формі гри КВК, а матеріали розділів «Неметали» і «Метали» можна узагальнити завдяки трирівневому заліку.
Ігрові форми проведення уроківнайкраще використати у 8-9 класах. Це – уроки-казки, громадські огляди знань, уроки-змагання, брейн-ринги тощо.
Інформаційно-комунікаційні технології.
Використання інформаційних та комунікаційних технологій відкриває нові перспективи і вражаючі можливості для навчання хімії. ІКТ можна застосовувати на різних етапах уроку: для проведення хімічної розминки, на етапі пояснення нового матеріалу, для корекції знань, умінь і навичок. Інформаційні технології роблять уроки яскравими і змістовними, розвивають пізнавальні здібності учнів та їх творчі сили. Завдяки технології мультимедійних уроків інформація сприймається одночаснояк візуально, так і наслух, що полегшує процес її сприйняття і запам'ятовування.
Застосування на уроках інтерактивних презентацій, створених учителем і учнями, дозволяє ефективно проводити перевірку виконаних завдань і переконатися у правильності відповідей, активізує пізнавальну діяльність учнів. Школярі беруть активну участь у створенні уроків (пошук та систематизація інформації), формуючи, таким чином, навички самостійної роботи з предмета тавміння самостійно працювати з інформаційними комп'ютерними технологіями. У ході підготовки до уроків учні можуть використовувати інтернет-ресурси, освітні сайти, що дозволяє отримання додатковоїінформації з тем уроку. До речі, на своїх уроках учитель може використовувати інтерактивне тестування учнів у режимі оn-line, що розвиває їх інтелектуальні здібності.
Використовуючи навчальний електронний посібник «Хімія. 8-11 клас. Віртуальна лабораторія» та комп'ютерний супровід, можна проводити демонстрації хімічного експерименту, який, у зв’язку з певними обставинами, не можна виконати на уроці.
Таким чином, використання комп'ютерних технологій дає вчителю можливістьпідвищити темп уроку і рівень навчання, допоможе краще зрозуміти логіку міркувань, викличе інтерес учнів до предмета.
Адаптивна система навчання.
Сьогодні до випускників шкіл пред'являються високі вимоги. Їм необхідно адаптуватися в складному сучасному світі, навчитися самостійно здобувати й узагальнювати знання, робити висновки.
У курсі неорганічної хімії, при вивченні хімічних елементів і їх сполук, учням доводиться спиратися на знання базових законів хімії. Тому тут можливе використання АСН (адаптивної системи навчання). Структура заняття за такою системою дозволяє збільшити час на виконання самостійної роботи, тобто стає активною самостійною діяльністю.
На заняттях учитель частину часу працює з усіма учнями, викладаючи їм новий матеріал, а решту часу використовує для самостійної роботи. Завдання педагога при цьому – не просто спостерігати за роботою учнів, а й надавати окремим із них індивідуальні консультації.
У зв’язку з цим, учні можуть працювати в трьох режимах: разом з учителем, індивідуально, за підтримки вчителем, самостійно, під керівництвом учителя. На основі багаторівневих програм самостійна роботапередбачає виконання практичних завданьу класі і частково вдома. В умовах АСН навчання – це не тільки повідомлення нової інформації, але й навчання прийомам самостійної роботи, самоконтролю, дослідницькій діяльності, вмінням здобувати знання, узагальнювати і робити висновки, фіксувати головне.
Уміння самостійно працювати – це те, чого учень повинен навчитися в школі. Основна ознака цієї системи – збільшення часу на самостійну роботу, що дозволяє розвивати мислення, активізувати розумові процеси за рахунок проблемності й узагальненості викладу, високої емоційності мови.
Типова схема навчальних занять з АСН:
• перевірка підсумків попередньої роботи;
• презентація нового матеріалу;
• практика під керівництвом учителя;
• незалежна самостійна робота учнів;
• самоконтроль і самооцінка результатів роботи;
• підведення підсумків заняття;
• визначення домашнього завдання;
• спеціальне повторення;
• контроль знань учнів.
Запропоновані технології не лише підвищують ефективність навчання хімії, а й розвивають професійні компетентності самого вчителя, що забезпечує вимоги сьогодення, обумовлені модернізацією сучасної освіти.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  1. Абасов З. Инновационность в образовании и подготовка учителей / З. Абасов // Вестник высшей школы. – 2001. – № 4. – С. 7-9.
  2. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2000. – 304 с.
  3. Буркова Л. В. Педагогічні інновації та їх діагностична експертиза / Л. В. Буркова. – К. : Науковий світ, 1999. – 37 с.
  4. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование / В. Ващенко // Альма Матер. – 2000. – № 6. – С. 23-25.
  5. Гузик Н. П. Обучение органической химии / Н. П. Гузик. – М. : Просвещение, 1998.
  6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. 133 с.
  7. Загвязинский В. И. Теория обучения: современная интерпретация: учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. завед. ] – М. : Академия, 2001. – 192 с.
  8. Фурман А. В. Модульно-розвивальне навчання – система педагогічних інновацій / А. В. Фурман // Педагогіка і психологія. – 1995. – №3. – С. 96-107.
  9. Ярошенко О. Г., Кушнірчук С. А. Групове навчальна діяльність школярів. К., УДПУ., 1997 р.
 
 
 
 
Фото Капча