Облік нематеріальних активів

 

Власне кажучи, ознаки, за якими об’єкт визнається нематеріальним активом, уже викладені в самому його визначенні. Однак не всі нематеріальні об’єкти, що використовуються підприємством понад року, відображаються в балансі підприємства.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі тільки в тому випадку, якщо:

а) існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Під економічними вигодами мається на увазі потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активів. Наприклад, за 100 грн. підприємство придбало законодавчу базу України, яка використовується для одержання інформації в поточній діяльності підприємства. Крім того, підприємство купує список передплатників великих друкованих видань за 6000 грн. Список передплатників являє собою базу даних, що включає імена передплатників, їхні телефони, адреси, соціальний стан тощо. У першому випадку підприємство не збирається мати ніяких економічних вигод із законодавчої бази України: бухгалтер і юрист будуть просто звертатися до бази в інформаційних цілях. Тому витрати на придбання законодавчої бази списуються на витрати підприємства. В другому випадку за допомогою списку передплатників великих друкованих видань підприємство збирається укладати нові контракти, шукати нових замовників і розміщати цілеспрямовану рекламу протягом трьох років, поки цей список морально не застаріє. Отже, список передплатників є нематеріальним активом, і вартість його придбання варто амортизувати протягом трьох років;

б) його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

1) витрати на дослідження;

2) витрати на підготовку та перепідготовку кадрів – витрати, що спрямовані на одержання працівниками нових знань і умінь для того, щоб вони вміли виконувати свою теперішню чи майбутню роботу (витрати на навчання, відрядження, навчальну літературу і таке інше) ;

3) витрати на рекламу та просування продукції на ринку. Вважається, що неможливо вірогідно визначити, чи приносять витрати на рекламу майбутні економічні вигоди, для того щоб ці витрати можна було визнати активом;

4) витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини. Витрати на створення підприємства – це витрати, які підприємство несе одноразово, щоб розпочати нову діяльність. Стартові витрати включають організаційні витрати (послуги юристів, державні внески різних видів та ін.).

При цьому основні кошти і нематеріальні активи, що підприємство придбаває в цей же час, відносяться на відповідні рахунки необоротних активів з подальшої амортизацією.

5) витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків) [9, 115].

Операційним циклом вважається проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виготовленої з них продукції або товарів і послуг.

В Україні право власності на знак завіряється свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності і продовжується за клопотанням власника свідоцтва кожні 10 років.

Наприклад, київське підприємство будує новий завод у м. Львові і несе наступні стартові витрати: витрати на відрядження і зарплата працівників, що беруть участь у відкритті нового заводу; витрати на аналіз технічної можливості, аналіз економічної доцільності проекту; навчання місцевих (львівських) службовців; набір персоналу, організація їхньої праці; реєстрація підприємства в органах місцевого самоврядування.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Особливості початкової оцінки нематеріального активу залежать від способу його одержання (додаток 2). Проте в будь-якому випадку у вартість нематеріального активу не включаються відсотки за кредит, який підприємство використовувало для його придбання (створення), і курсові різниці, якщо актив був придбаний з оплатою в іноземній валюті. У першому випадку відсотки за кредит завжди відображаються у складі фінансових витрат, а курсові різниці, що виникнуть при розрахунках за нематеріальний актив, – у складі інших доходів (витрат) звичайної діяльності.

Взагалі у світовій бухгалтерській практиці існує три підходи до визначення справедливої вартості нематеріальних активів, які зараховуються на баланс.

Витратний підхід – використовується при оцінці вартості НМА у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прибуток, що прогнозується, не є стабільним. Оцінюючи повний перелік витрат варто врахувати усі існуючі витрати, такі як праця, матеріали, витрачені на формування об’єкту НМА, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції, логотипу, ліцензії, сертифікату тощо.

Порівняльний (ринковий) підхід – застосовується у тому випадку, коли є достатньо розвинений ринок продаж оцінюваних НМА. Даний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують та продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні рішення.

Підхід прибутковості – використовується, як правило, при оцінці патентів та ліцензій, торгівельної марки, майнових прав. Цей метод заснований на розрахунку економічних вигод, пов’язаних з отриманням надприбутку на активи за рахунок НМА.

Первісна вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та терміну використання, які будуть сприяти збільшенню початково очікуваних майбутніх