+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
238
Мова:
Українська
були придбані або випущені останніми, продаються першими, і в результаті одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбані або виготовлені першими.
Манко — нестача готівки в касі; недолік у касових відомостях через помилку в записах або прорахунки касира.
Материнська компанія — підприємство, яке має одне або кілька дочірніх підприємств.
Маржа — термін, який використовується в банківській, біржовій, страховій, торговельній діяльності й означає різницю між процентними ставками, курсами цінних паперів, ставками страхових внесків і відшкодувань, цінами товарів.
Метод вартості — метод, який використовується інвестором у разі володіння ним менше ніж 20% акцій з правом голосу компанії, в яку вкладено капітал.
Метод “витрати плюс” — метод ціноутворення, згідно з яким до суми собівартості, яку визначає постачальник, додається відповідна націнка.
Метод “затративипуск” — метод зіставлення затрат на виробництво продукції та її випуск, який використовується у моделях типу міжгалузевого балансу.
Метод ідентифікації вимагає спеціального кодування кожної партії придбаних запасів і їх окремого зберігання.
Метод нарахування амортизації — метод списання балансової вартості основних засобів.
Метод останніх закупок (ЛІФО) — виходить із припущення, що одиниці товару, які придбані останніми, продаються в першу чергу.
Метод перших закупок (ФІФО) — виходить із припущення, що одиниці товару, які придбані першими і продаються в першу чергу.
Метод середньої собівартості — метод калькуляції собівартості запасів і обліку руху витрат через розрахунки запасів, за якого до кожної одиниці проданих товарів або запасів відносять середню вартість куплених товарів певного виду.
Метод собівартості — метод обліку, згідно з яким інвестиція відображається за собівартістю. Звіт про прибутки та збитки відображає прибуток від інвестицій лише тією мірою, якою інвестор одержує частку акумульованого чистого прибутку об'єкта інвестування, що виникає після дати придбання.
Метод участі в капіталі — метод обліку, згідно з яким інвестиція (частка участі в спільно контрольованому підприємстві) первісно відображається за собівартістю, а потім коригується відповідно до зміни частки інвестора (контролюючого учасника) у чистих активах об'єкта інвестування (спільно контрольованого підприємства) після придбання.
Митна вартість — ціна товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону держави.
Монетарні активи — утримувані гроші, а також активи, які мають бути отримані у фіксованих або визначених сумах грошей.
Монетарні статті — гроші, а також інші активи та зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій або визначеній сумі грошей.
Моніторинг — відстеження, нагляд за фінансовою та виробничою діяльністю окремої компанії, галузі та економіки в цілому.
Монополія — виключне право однієї особи на певний вид діяльності.
Мораторій — відстрочка платежів із торгових зобов'язань на певний термін або до настання певних умов. Припинення боргових платежів, не обумовлене певним терміном.
НІФО — метод оцінки запасів, згідно з яким одиниці товару, що будуть придбані першими, відпускають на виробництво або на реалізацію, тобто списують за цінами наступних надходжень. Залишки ТМЗ на кінець облікового періоду відображаються у бухгалтерському балансі за вартістю одиниць товару, що були придбані першими протягом звітного періоду.
Накладні витрати — додаткові до основних виробничі витрати, пов'язані з господарським обслуговуванням виробництва, утриманням апарату управління підприємства і створенням належних умов праці, які включаються у собівартість продукції.
Нарощування дисконту — щорічне збільшення балансової вартості облігацій, придбаних за ціною, нижчою від номінальної.
Невипущені акції — акції капіталу корпорації, які ніколи не були випущені.
Негативний гудвіл — перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання. Він може бути визначений лише за умови купівліпродажу підприємства в цілому, оскільки його неможливо виділити в самостійну облікову одиницю.
Незароблений фінансовий доход — різниця між валовими інвестиціями орендодавця в оренду та їх теперішньою вартістю.
Нематеріальні активи — активи, які використовуються в операційній діяльності та забезпечують власнику певні права, але не існують фізично.
Неподільний ануїтет — дохід, що не підлягає розподілу між спадкоємцями.
Номінальна вартість облігації — загальна сума боргу, яка підлягає погашенню і вказується на титульній стороні облігації.
Номінальні (тимчасові) рахунки — рахунки “Доходів” і “Витрат”, на яких базується складання звіту про прибутки й збитки підприємства, які закриваються в кінці облікового періоду.
Нормальна потужність — очікуваний рівень виробництва, який може бути досягнутий у середньому протягом певної кількості періодів за звичайних обставин.
Нормою амортизації є величина (у процентному відношенні), на яку щорічно зменшується собівартість.
Облігація — боргове зобов'язання суб'єктів та державних установ для захисту значних сум капіталу на довгостроковій основі.
Обтяжливий контракт — такий, за яким неминучі витрати на погашення зобов'язання перевищуватимуть очікувані економічні вигоди від контракту.
“Овербот” — різке підвищення цін на певний товар внаслідок збільшення його закупівель; зростання цін до нерозумних меж. Найчастіше існує в операціях із цінними паперами.
Овердрафт — особлива форма надання короткотермінового кредиту клієнтові банку у разі, якщо величина платежу перевищує залишок коштів на рахунку клієнта.
“Оверсолд” — різке зниження цін на певний товар на ринку внаслідок значного збільшення його надходжень на ринок,