Образ москаля в українському народному анекдоті ХХ ст.: соціальні та національні маркери

«Село на Західній Україні. По вулиці іде парубок і чує, що з його двору лунають несамовиті крики та стогін. Підійшов, бачить: тато прив'язав москаля до колоди і разом з колодою його пилить повільно ржавою пилкою. Він питає до нього: – Тату, ну що, у Вас немає рушниці, щоб його застрелити? – Маю, синку, маю... – Тату, ну що, у Вас немає сокири, щоб його зарубати? – Маю, синку, маю... – Тату, ну що, у Вас немає мотузки, щоб його повісити? – Маю, синку, маю... – Так у чому ж справа? – Розумієш, сину, я маю час та натхнення [8];

Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений «стрибок».

- Cпитай москаля, де розташована їхня частина.

- Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.

- Я не скажу!

- Москаль відповів, що не скаже.

- То скажи, що зараз ми його катуватимемо.

- Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.

- Я все равно не скажу!

- Москаль каже, що все одно мовчатиме.

- То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.

– А что это они внесли?

- Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.

- Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!

- Що там москаль белькоче?

- Каже, що москалі тортур не бояться [10];

Йдуть хлопці по селу

- Хлопці, куди вас так багато?

- Москалів бити!!!

- А якщо вони вас?

- А НАС ЗА ШО??? [10];

Їдуть двоє у львівському трамваї і бачать в кутку забився якийсь хлопчина. Один другому й каже:

- Мабуть москаль, потрібно перевірити.

- А що з науки їдеш?

- У-гу.

- Не колиться.

- А що мабудь голодний?

- У-гу.

- Не колиться.

– А скільки тобі років?

- Ну в сєньтябрє будєт двацать.

- Ой синку не буде!!! [9];

Зловив українець золоту рибку і каже:

- Хочу, щоб мертві москалі пливли в трунах по Дніпру.

Рибка:

- Та не не всі москалі такі погані, зустрічаються серед них і добрі.

Українець:

- Ну добре, тоді нехай погані москалі пливуть в поганих трунах, а добрі – в добрих[9];

Їхав якось москаль потягом та й мав пересадку в націоналістичному місті Коломия. До слідуючого потяга залишалося три години і він вирішив прогулятись по місту. Але тут сталася халепа – він заблукав та й подумав, що мабуть будекраще знайти зупинку та доїхати до вокзалу автобусом. Бачить назутріч йому йдуть молоді люди та й запитує:

- Хлопци, а где тут у вас останівка?

- Хе, зупинка тут неподалік. Але ти москалю вже приїхав [11];

7) Українське село. Часи радянської окупації. До криниці підходить чоловік напитися води. Інший йому кричить: – Чоловіче, не пий, москалі воду отруїли! - Шта ви ҐАВАРІТЄ? - …Я говорю, шо вода холодна, – пийте мєдлєнно [14].

Доброзичливий, за своєю природою, український народ у таких зразках «чорного гумору», по суті, сублімує накопичені століттями соціальні та національні образи, трансформує бажання справедливої помсти «братам» за численні зради та насильство, є своєрідним виявом протесту і засобом самозбереження.

Отже, спроби духовно протистояти тотальному винищенню, намагання зберегти національну та особисту ідентичність призвели до появи такої гілки народної словесності як анекдоти про москалів ХХ століття. Саме він допоміг зберегти та передати наступним поколінням традиційний дух свободи, проілюстрував неупередженість, стійкість політичних, соціальних, морально-етичних позицій народу, здоровий глузд та оптимізм.

Наш народ завжди був і є відкритим для спілкування, обміну традиціями, творчої співпраці. Разом із тим він справедливо вимагає поваги до себе, своєї культури, не терпить насильства, зверхності, хитрості, пристосуванства. Саме в цій національній концепції слід шукати витоки народного ставлення до москаля, що яскраво репрезентований у народному анекдоті.

 

 

1. Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війна Росії проти України XII – XXI ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археогрфії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – К., 2016. – 248 с.
2. Кімакович І. І. Традиційний анекдот в контексті сміхових явищ української культури: дис. … канд. філол. наук: спец. : 10. 01. 07. «Фольклористика» / Ірина Ігорівна Кімакович – К., 1996. – 248 л.
3. Кирчів Р. Етюди до студій над українським народним анекдотом / Роман Кирчів. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008. – 268 с.
4. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі / Р. Кирчів. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. – 536 с.
5. Мальцев Г. И. Традиционные формулы русской народной необядовой лирики (Исследования по эстетике устнопоэтического канона) / Г. И. Мальцев. – Л. : Наука, 1989. – С. 63-64.
6. Храмова В. М. До проблеми української ментальності: Замість передмови / В. М. Храмова // Українська душа. – К., 1992. – С. 3-36.
7. https: //uk. wikipedia. org/wiki/.
8. http: //blogs. korrespondent. net/blog/users/3330479-anekdoty-pro-moskaliv.
9. http: //www. pidmanula. narod. ru/anekdot9. htm.
10. https: //vk. com/topic-2186134_3121803.
11. http: //otvet. bigmir. net/question/948419.
12. https: //www. facebook. com/permalink.
13. https: //vk. com/topic-8270518_18390094.
14. http: //anekdot. if. ua/category/national/pro-ukraintsiv

 

Мельник Н. Г. Образ москаля в українському народному анекдоті ХХ ст. : соціальні та національні маркери

У статті досліджуються проблеми, пов’язані з визначенням соціальних та національних маркерів образу москаля, презентованих в українському народному анекдоті ХХ століття.

Анекдоти про москалів із огляду на лаконічну форму та особливості функціонування, як правило, є зразками гострого, іноді «чорного» гумору. Образ москаля перебуває в межах традиції: він маркований підкреслено негативно.

Спроби духовно протистояти тотальному винищенню, намагання зберегти національну та особисту гідність визначили активне побутування в ХХ ст. такої гілки народної словесності як анекдоти про москалів.

Ключові слова: фольклор ХХ століття, анекдот, москаль, соціальне, національне.

Summary

Melnyk N. G. The image of a Muscovite in the Ukrainian folk anecdote of the twentieth century: social and national markers.

This article deals with the problems related to the definition of social and national markers of the image of the Muscovite, presented in the Ukrainian folk anecdote of the twentieth century.

Studying folk humorous culture reveals for a researcher the most characteristic features of the nation's outlook, its traditional stereotypes, and national mentality in general.

Researching traditional anecdote as one of the most productive and most popular genres of small form is actual point now.

The anecdotes about the Muscovites take a special role in the humorous folklore heritage. These works have shown remarkable resistance to historical, political, worldview shifts.

The purpose of the article is researching the image of the Muscovite in the Ukrainian folk anecdote of the twentieth century through the prism of social and national characteristics.

XX century is a special part of Ukrainian history. This is the time of the revolutions, wars, pressure of Soviet ideology in all spheres of human life, the time of oppression of national feelings, all-inclusive terror.

The anecdotes about the Muscovites from the point of view of their laconic form and their peculiarities of functioning are usually examples of critical humor and sometimes «black» one. The image of the Muscovite is within the limits of tradition: this image is negatively marked.

Attempts spiritually resisting to total extermination, attempts to preserve national and personal dignity have determined active existence in the twentieth century such branch of folk literature as anecdotes about the Muscovites. Exactly they helped to preserve and transmit to the descendants their traditional spirit of freedom, they promoted to illustrate the stability of public, social, political and national positions, they helped to demonstrate common sense and optimistic worldview.

Our people have always been and are ready for communication, exchanging traditions, creative cooperation. However, our people rightly require respect for them, their culture, our people do not bear violence, superficiality, cunning, adaptability. The origins of the national attitude towards the Muscovite (who is clearly represented in a public anecdote) should be looked for in this national concept.

Key words: folklore of the twentieth century, anecdote, a Muscovite, social, national point.