Оцінка діяльності Національного банку України

Девальвація може відбутися стихійно або проводитися цілеспрямовано як елемент валютної політики держави з метою впливу на розвиток економіки, передовсім, на розвиток зовнішньоекономічних відносин через підвищення конкурентоспроможності товарів національного виробника та поліпшення стану платіжного балансу.

Ревальвація – офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів, проте не вигідна для експортерів.

Ревальвація і девальвація є досить жорсткими засобами державного втручання у сферу валютних відносин.

Дисконтна політика є традиційним інструментом центрального банку для регулювання валютного курсу та збереження валютних резервів. Змінюючи розмір облікової ставки, центральний банк здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а отже і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Валютні резерви – це запаси резервних активів, що перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов’язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Офіційні валютні резерви складаються із: золота; іноземних валют у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном; спеціальних прав запозичення (СПЗ) ; цінних паперів (окрім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; із внеску країни до капіталу МВФ, тобто її квоти; будь-яких інших міжнародно визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Валютні обмеження – сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому чи адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги у платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національних грошової одиниці або досягнення інших цілей.

Валютний контроль – це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Золотовалютні резерви – резерви країни, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні та призначені для міжнародних розрахунків.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів: золотого запасу; вільно конвертованої валюти; резервної позиції; спеціальних прав запозичення.

 

Джерела формування офіційних золотовалютних резервів

 

Управління валютними резервами передбачає формування їх оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика (рис. 7. 3).

 

Напрями здійснення управління золотовалютними резервами

 

За ознакою часу валютні резерви поділяються на такі види:

- короткострокові (до 3 місяців) ;

- середньострокові (від 3 місяців до 3 років) ;

- довгострокові (від 3 до 6 років).

Визначення строкової структури офіційних валютних резервів централь-ного банку залежить від ситуації в економіці країни. За умов стабільного розвит-ку економіки можна надавати перевагу прибутковішій та ризикованішій строко-вій структурі резервів, і навпаки – в період економічної нестабільності варто формувати менш прибуткову та менш ризиковану структуру офіційних резервів.

У більшості випадків ліквідні короткострокові активи у структурі валют-них резервів становлять близько половини сукупного обсягу резервів у розвине-них країнах (для таких країн характерними є значні обсяги офіційних валютних резервів за низької інтервенційної активності) і досягають майже 100% у країнах із перехідною економікою (це пов’язано з нестійкістю економіки зазначених країн і необхідністю частого застосування валютних інтервенцій, обсяги яких спрогнозувати важко).

У виборі якісного складу валютних резервів (кошика резервів) центральні банки в першу чергу враховують цілі використання резервів. У разі, коли валютні резерви в основному призначені для проведення валютних інтервенцій, валютний кошик є мінімально диверсифікованим, а найбільшу його частку мають іноземні валюти, що традиційно використовуються у валютних інтервенціях. Якщо ж основним призначенням валютних резервів є врегулювання зовнішніх платежів, то валютний кошик є більш диверсифікованим і його структура залежить від валют, у яких повинні здійснюватися очікувані платежі.

Оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, централь-ний банк керується такими основними критеріями: ліквідність; рентабельність; наявність державних гарантій.

Центральні банки при розміщенні валютних резервів зазвичай використо-вують такі форми:

- розміщення валютних коштів на депозитах у закордонних банках;

- здійснення валютообмінних операцій;

- розміщення вільних валютних коштів у цінні папери.

Вибір стратегічних напрямків управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та низки факторів: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, стану державної заборгованості тощо.

Державна скарбниця Національного банку України є окремим структур-ним підрозділом центрального апарату Національного банку України. Призна-чення її – створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштов-ностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромаджен-ня золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс Національного банку України.

Державна скарбниця діє на підставі Положення про Державну скарбницю Національного банку України від 20 червня 1994 p., має окремий баланс, що є складовою балансу Національного банку України. Свою діяльність Державна скарбниця провадить за рахунок кошторису Національного банку України.

Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є:

- накопичення, облік і зберігання резервних запасів коштовних металів і каміння, інших коштовностей з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів України і забезпечення державної таємниці про їхні запаси;

- купівля і продаж (монетарних) коштовних металів