Оцінка розвитку та продуктивності свиноматок в умовах племінних господарств україни

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

результатами оцінки свиноматок за розвитком можна стверджувати про значну різницю між тваринами, що обумовлено як належністю їх до порід різного напряму продуктивності, так і віком визначення показників. Так, за середнього віку першого опоросу свиноматок в племінних господарств України -13, 4місяців, межі показнику становлять 12, 1-16, 0 місяців (табл. 1). При цьому ранні строки першого опоросу характерні для свиноматок порід дюрок, ландрас і п’єтрен 12, 1 -12, 3 місяців, дещо пізніше починають відтворення матки великої білої породи – у 13, 6 місяців, полтавської м’ясної породи – у 13, 8 місяців, української м’ясної та червоної білопоясої порід – у 13, 9 місяців і досить пізно, з точки зору інтенсифікації галузі, матки вітчизняних порід – української степової білої, миргородської і української степової рябої порід, відповідно, у 15, 0; 16, 0 і 17, 0 місяців.

Таблиця 1.

Показники розвитку та відтворної здатності свиноматок в племінних стадах (2014рік)

Дослідженнями також встановлено, що в племінних господарствах свиноматки різних порід в середньому вперше народжують поросят при досягненні живої маси 197кг за коливання показнику у межах 174-252, 5кг. При цьому досить високі показники живої маси мають першоопороски породи уельс -252, 5кг, п’єтрен -202 кг і ландрас -2007, 7кг (табл. 1). Загалом матки усіх порід за живою масою знаходяться на рівні, або перевищують вимоги класу еліта.

Довжина тулубу свиноматок різних порід після першого опоросу варіювала в межах 151-175см, вказуючи на можливість як одержання більшої кількості поросят, так і ускладнень під час опоросів. Досить довгими є матки порід уельська (175см) та ландрас (161, 3см), а короткими – породи п’єтрен (153 см) та миргородської (151), хоча довжина тулубу в останніх оцінена класом еліта.

Загалом, короткий аналіз живої маси й довжини тулубу свиноматок -першоопоросок та віку їх першого опоросу на даному етапі розвитку племінного свинарства в Україні засвідчує нову тенденцію ведення галузі, яка суперечить класичному уявленню про строки початку використання свинок (вік 10-12 місяців і жива маса – не нижче 120кг). Вірогідно сучасні породи свиней, які мають високу інтенсивність росту у ранньому віці й не зупиняють її до часу запліднення, починають господарське використання не за урахування складових «вік + жива маса», а лише жива маса. Хоча практика початку раннього використання свинок за дотримання відповідної живої маси та обхвату грудей за лопатками притаманна більшості господарств по виробництву свинини у країнах ЄС та світу, де немає племінних господарств, а є лише нуклеуси відповідних компаній.

Оцінка свиноматок наявних порід за багатоплідністю, або кількістю живих поросят на опорос, засвідчила деяку невідповідність парадигмі щодо диференціації порід на материнські та батьківські форми, в основі яких – показники відтворної здатності й найперше – багатоплідність. Проаналізовані зведені звіти про бонітування свиней вказують, що у 2014 році найвища багатоплідність була характерна для свиноматок породи уельс -11, 8голів та ландрас -11, 1голів за середнього показнику по 11 породах – 10, 8голів (табл. 1). При цьому свиноматки так званих материнських форм – великої білої породи, миргородської та української степової білої порід мали багатоплідність 10, 9; 10, 0 і 10, 4 голів на опорос, відповідно.

Позитивним моментом останні років є оцінка свиноматок за якістю потомства, яка хоча й не завжди проводиться в умовах спеціалізованих станцій по контрольній відгодівлі, але дає змогу визначити ефективність селекції та доцільність завезення імпортованого поголів’я.

Як вказують результати нашого аналізу, потомки свиноматок 8 досліджуваних порід (без української степової білої, української степової рябої і миргородської порід) під час відгодівлі живої маси 100 кг досягали в середньому за 180, 4 днів (ліміти 154, 0-192, 8днів) (табл. 2), що свідчить про високий генетичний потенціал даної ознаки і можливість її підвищення за різних варіантів схрещування в умовах промислових господарств. Серед досліджуваних порід найвищі відгодівельні ознаки мали потомки породи п’єтрен та уельської. Характеристика свиноматок 8 досліджуваних порід за м’ясними ознаками дала змогу зробити висновок про найкращу здатність успадковувати довжину півтуші потомками породи уельс та полтавської м’ясної породи, у яких дана ознака становила 105, 0 і 100, 3см за середнього показнику по породах – 97, 7см.

Таблиця 2

Оцінка свиноматок за відгодівельними та м’ясними ознаками потомків (2014рік)

Моніторинг основної ознаки, за якою проводиться селекція з породами в останні роки – товщини шпику після забою на рівні 6-7 грудних хребців, підтвердив відсутність свиней сального напряму продуктивності (без даних по українській степовій білій, українській степовій рябій і миргородській породах). В середньому товщина шпику у потомків свиноматок 8 порід (без урахування даних по трьох вітчизняних породах) становила 21, 7мм, за найменшого значення -9 мм у потомків свиноматок породи п’єтрен, а найвищого -25, 7мм – великої білої породи. Безперечно, в кожній із порід є можливості покращувати ознаки, з огляду на варіювання кожного із досліджуваних показників.

Висновок. Таким чином, короткий аналіз продуктивності свиноматок наявних в Україні 11 порід свиней дав змогу стверджувати про значні можливості галузі, а власний досвіт та аналіз галузі свинарства [2, 3] – про ефективність селекції за окремими ознаками й доцільність використання імпортованого поголів’я для якісного покращення вітчизняного генофонду.

Безперечно, проаналізовані показники господарськи корисних ознак свиноматок залежать не лише від породи, але й кількості племінних господарств в породі, їх якості та напряму селекції. Загальновідомо, що частина племінних господарств в кожній з наявних порід не відповідає вимогам, пред’явленим до суб’єкта племінної справи з огляду на кількісні та якісні показники їх діяльності. Можливо ринкові відносити з ЄС та вимоги СОТ найближчим часом змусять переглянути не лише підходи до племінних тварин, яких до речі немає в європейських країнах (є лише чистопородні й гібридні тварини) в але й змінити всю систему селекції в галузі.

Бібліографічний список

Ведін Я. Інвестиційна привабливість українського свинарства / Я. Ведін // Прибуткове свинарство. – 2012. – № 2. – С. 38- 43.
Войтенко С. Л. Племенное свиноводство Украины – количество и качество / С. Л. Войтенко // Современные проблемы интенсификации производства свинины в странах СНГ. – Сборник научных трудов. – Том 2. -Ульяновск. – 2010. – С. 39-42.
Войтенко С. Л. Сучасні підходи до розведення свиней / С. Л. Войтенко, В. О. Горобець //Сучасні проблеми розведення і селекції сільськогосподарських тварин: міжнар. науково-практ. конф. 22-23 травня 2013. : матер. конф. – Житомир, 2013. – С. 14-17.
Гетя А. А. Організація селекційного процесу в сучасному свинарстві: Монографія / Гетя А. А. – Полтава: Полтавський літератор, 2009. – 192 с.
Крилова Л. Селекційні методи підвищення скороспілості і м’ясності свиней / Л. Крилова, Ю. Шульга // Тваринництво України. – 2008. – № 7. – С. 23-26.
Кузьменчук Р. Альтернативне свинарство, світовий досвід /Р. Кузьменчук // Агробізнес сьогодні. – 2005. – № 21. – С. 14-16.
Лісний В. А. Ефективність використання перспективного генофонду свиней у системі гібридизації / В. А. Лісний, Т. М. Лісна, В. І. Новицька // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2011. – Вип. 76. – Ч. 2. – С. 15-18.
Мысик А. Т. Стратегия развития животноводства, кормопроизводства и совершенствования кормления свиней/ А. Т. Мысик //Современные проблемы и технологические инновации в производстве свинины в странах СНГ: сб. научн. тр. – Чебоксары, 2013. – С. 32- 42.
Сочетаемость основных специализированных мясных пород свиней украинской селекции / А. Н. Церенюк, М. В. Церенюк, Т. А. Стрижак [и др. ] // «Современные проблемы интенсификации производства свинины»: XIV междунар. науч. – практ. конф., 11-13 июля 2007 г. : Сб. трудов. – Ульяновск, 2007. – Т. 1. – С. 373 – 378.
Рыбалко В. П. Сучасний стан та напрям розвитку вітчизняного свинарства / В. П. Рибалко // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв, 2012. – Вип. 1 (52). – Т. 2. – С. 21-25.