+3 8(066) 185-39-18
fризик поділяють на політичний; виробничий, комерційний, фінансовий, технічний, галузевий та інноваційний.
За джерелами виникнення ризики класифікуються на: політичні; господарські; форс-мажорні.
8.3. Основні методи оцінки ризиків інвестиційних проектів
Кількісна міра ризику (рівень ризику), як правило, визначається абсолютним чи відносним відхиленням фактичних результатів від середньої чи запланованої величини.
Історично першим виник метод експертної оцінки ризику, який передбачає, що рішення приймається на основі суб'єктивних суджень експертів, у якості яких виступають фахівці в даній галузі господарської діяльності. Метод складається з декількох основних етапів: вибір оціночних критеріїв, їхнє ранжування стосовно до конкретної ситуації, визначення вагових характеристик кожного з обраних критеріїв, комплексна оцінка. Цей метод отримав широке розповсюдження в практиці оцінки господарського ризику. Перевагою даного методу є те, що експерти здатні цілком надійно вирішувати складні проблеми, ґрунтуючись на неповних, неточних і навіть суперечливих даних. Але водночас результати оцінки є суб'єктивними та залежать від кваліфікації й практичного досвіду експертів.
Статистичний. Сутність методу полягає в тому, що дані про імовірність подій (тобто рівень ризику) можна одержувати шляхом проведення статистичних спостережень. В якості основних показників для оцінки рівня ризику виступають: математичне сподівання, дисперсія, середньо-квадратичне відхилення або коефіцієнт варіації. Вважається найточнішим та найобґрунтованішим методом для використання його на практиці, але досить трудомістким і не завжди можливим, оскільки він вимагає наявності достатнього масиву достовірної та довгострокової статистичної інформації для проведення розрахунків.
На врахування індивідуальності конкретної ситуації, де вибір рішення пов’язаний із ризиком, більше спрямований рейтинговий метод оцінки. Система рейтингової оцінки складається з таких елементів: системи оціночних коефіцієнтів; шкали ваги цих коефіцієнтів; шкали оцінки значень одержаних показників; формули розрахунку остаточного рейтингу. Рейтинговий метод найпристосованіший для оцінки ризику в умовах розбудови ринкових відносин. Проте однією з проблем, що пов’язані з розробленням життєздатної системи рейтингової оцінки, є проблема вибору еталона для порівняння.
Метод аналогій базується на аналізі ризиків аналогічних підприємств, виявлені в минулому. При цьому встановлюється верхня і нижня межа можливих втрат. Це найбільш простий, але неточний метод, до того ж не завжди має необхідну інформаційну базу.
Метод точки беззбитковості заснований на тому, що визначається критичний обсяг виробництва чи реалізації продукції, при яких підприємство здатне покрити свої витрати без одержання прибутку. Виробництво продукції в обсягах меншого за критичний приносить тільки збитки. Точку беззбитковості можна використовувати ще й як оцінку фінансової стійкості підприємства. Чим більша різниця між фактичним обсягом виробництва і критичним, тим вища фінансова стійкість. Підприємство зазвичай визнається стійким, якщо значення точки беззбитковості не перевищує 75% від номінального обсягу виробництва
Аналіз чутливості базується на послідовній зміні всіх параметрів, що перевіряються на ризикованість, і перерахунку економічних результатів діяльності підприємства. Можна розглядати базисні параметри, а також песимістичні й оптимістичні їхні значення. Оцінюється процентна зміна результуючого критерію стосовно базисного варіанту і розраховується показник чутливості (так звана еластичність зміни показника). У такий же спосіб обчислюються показники чутливості по кожній з інших змінних. Параметри й отримані за результатами розрахунків значення ранжуются за ступенем імовірності їхнього виявлення і будується матриця чутливості, що дозволяє виділити найбільш і найменш ризиковані для підприємства змінні. Цей метод може дати непогані результати,але є доситьтрудомісткимдляпрактичногозастосування,атакожвимагаєнадійного прогнозування, що часто важко здійснити практично. До того ж аналіз чутливості деякою мірою є експертним методом. Крім того, змінні фактори розглядаються ізольовано і зв'язок між ними не аналізується. З цих причин застосування даного методу на практиці як самостійного інструменту аналізу ризику, на думку багатьох авторів, дуже обмежене, якщо взагалі можливе.
Аналіз сценаріїв являє собою результат розвитку методики аналізу чутливості проекту. При цьому зміні піддається вся група змінних. Розраховуються песимістичний варіант (сценарій), оптимістичний і найбільш імовірний варіант. Відповідно до цих розрахунків визначаються нові значення обраних критеріїв ефективності. Ці показники порівнюються з базисними значеннями і робляться необхідні рекомендації У випадку кваліфіковано проведеного аналізу ступінь обґрунтованості результату тут набагато вище, ніж при аналізі чутливості, але і ризик прийняття суб'єктивних припущень також значно зростає.
Метод дерева рішень полягає у тому, що в процесі прийняття рішення розробляють різні варіанти, що можуть бути прийняті, а також для кожного з варіантів – ситуації, які можуть наступити незалежно від волі приймаючого рішення. Далі, зображуючи графічно можливі варіанти рішень, одержують дерево рішень. Виходячи з вихідної точки уздовж гілок дерева, можна різними шляхами досягти кінцевої мети системи. Аналітик підраховує імовірність кожного значення. На основі отриманих значень можна вибрати оптимальний варіант розвитку підприємства. Перевагою “дерева рішень” є наочність результатів і процесу аналізу, а недоліком – його технічна складність при великих розмірах “дерева”.
Найбільш точними і прогресивними з розглянутих методів є економіко-математичні, які у своїй основі передбачають побудову ігрових моделей, що імітують зовнішні та внутрішні умови господарської діяльності з метою прогнозування прояву різних і, особливо, екстремальних ситуацій для визначення найбільш ефективних засобів захисту від різних видів ризику. Одним з найпоширеніших є метод імітаційного моделювання Монте-Карло, який являє собою поєднання методів аналізу чутливості та аналізу сценаріїв. Результатом такого аналізу виступає розподіл імовірностей можливих результатів проекту. Даний метод є найбільш потужним та технічно складним інструментом аналізу інвестиційного ризику і вимагає використання відповідного програмного забезпечення. Метод дає найбільш точні й обґрунтовані оцінки імовірностей при найменших трудозатратах у порівнянні з іншими методами, однак точність оцінок у значній мірі залежить від якості вихідних даних. Незважаючи на свої переваги, метод Монте-Карло не розповсюджений і не використовується занадто широко в аналізі діяльності підприємств.
8.4. Екологічне страхування
Екологічне страхування – це один з видів страхування, що передбачає страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, у разі заподіяння ними шкоди третім особам внаслідок аварійного забруднення довкілля.
Іншими словами, це механізм захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, спрямований на здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків забруднення НПС і відшкодування пов'язаних з таким забрудненням витрат.
До задач екологічного страхування входять:
- компенсація збитків від аварійного забруднення середовища;
- стимулювання проведення забруднювачами профілактичних і попереджувальних заходів;
- підвищення рівня загальної безпеки виробництва.
Екологічне страхування є одним із дієвих засобів забезпечення принципу екологічної відповідальності в умовах ринкових відносин. Суть цього механізму полягає, з одного боку, у наданні гарантій компенсації шкоди, спричиненої життю та здоров'ю громадян, майну громадян і організацій, а також у відшкодуванні збитків від забруднення НПС або погіршення якості природних ресурсів, яке виникло у зв'язку з виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та застосуванням небезпечних речовин. З іншого - це механізм захисту майнових інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, що являють собою небезпеку для довкілля.
Страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямих збитків, заподіяних третім особам унаслідок аварійного забруднення довкілля, та ліміт відповідальності страховика у разі його встановлення у договорі страхування. Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір шкоди. Відшкодуванню при екологічному страхуванні не підлягає шкода, пов’язана з генетичними наслідками, зумовленими аварійним забрудненням довкілля; заподіяна майну, життю та здоров’ю осіб, які працюють у страхувальника.
Питання для самоперевірки:
1. Охарактеризуйте основні підходи до трактування терміну „ризик”.
2. Як здійснюється якісний аналіз ризику?
3. Розкрийте сутність основних методів кількісної оцінки ризику.
4. Механізм екологічного страхування.