Оцінювання стану локальних порід свиней України та методи селекційно-племінної роботи з ними

Результати досліджень. За даними останньої переатестації суб’єктів племінної справи у свинарстві, проведеної у 2013 році, свиней миргородської породи розводять у двох племінних господарствах: ДП «ДГ ім. Декабристів» Інституту свинарства та АПВ і ФГ «Аміла» Волинської області. Але інвентаризація стад засвідчила, що чистопородне розведення свиней з їх комплексною оцінкою здійснюється лише в племінному заводі ДП «ДГ ім. Декабристів» Полтавської області. Тобто можна зробити висновок, що увесь генофонд даної популяції зосереджений лише в одному господарстві на Полтавщині, звідки власне й розпочиналася історія створення породи. У 2014 році, порівняно із 2010 роком, кількість господарств по розведенню свиней миргородської породи скоротилося на 4, кількість основних свиноматок – на 368 голів, а основних кнурів – на 22, втрачені 2 генеалогічні лінії та 6 генеалогічних родин. І це лише за чотири роки.

Аналіз стану миргородської породи в племінному заводі ДП «ДГ ім. Декабристів» Полтавської області в динаміці 2010 -2014 років засвідчив також скорочення численності як основного стада кнурів і маток, так і загальної кількості чистопородних тварин. Так, за вказаний період в стаді даного племінного заводу кількість основних кнурів скоротилася на 10 голів (6, 7%), а основних свиноматок – на 25 голів (12, 5%), кількість ліній – на одну, а кількість родин – на дві. У 2014 році миргородська порода свиней в даному господарстві, але можна сказати що і в цілому по породі, налічувала 175 основних, 158 перевіряємих свиноматок, і 145 ремонтних свинок, а також 21 основних, 11 перевіряємих кнурів й 8 ремонтних кнурців. Свиноматки відносилися до 11 генеалогічних родин, а кнури – до 7 генеалогічних ліній. Серед родин свиноматок перевага за численністю належить родинам Смородини, Русалки, Сороки і Діброви. Не численними були родини Елли і Ягоди. Найбільша кількість кнурів відносилася до ліній Дніпра, Коханого і Ловчика. Лінії кнурів Камиша і Швидкого знаходяться під загрозою зникнення, оскільки представлені лише одним плідником.

За досліджуваний період жива маса кнурів у віці 24 місяці збільшилася на 10 кг і становить 275 кг, а свиноматок після першого опоросу залишається на одному рівні – 191 кг. Не виявлено суттєвої зміни і за показниками віку досягнення живої маси 100 кг ремонтним молодняком. В середньому ремонтні кнурці досягають живої маси 100 кг під час вирощування за 216 днів, а свинки за 224 днів. Середньодобовий приріст живої маси молодняка під час вирощування у межах 500г. Оцінюючи відтворну здатність маток, слід вказати на її деяке зниження, що не залежить від методу розведення тварин. В середньому багатоплідність маток варіює у межах 8-10 голів

Нашими власними дослідженнями підтверджено, що схрещування свиней миргородської породи з сучасними генотипами зарубіжного походження забезпечує молодняку першої генерації зниження товщини шпику, підвищення виходу м’яса в туші за збереження якості м’яса на високому технологічному рівні. Тобто, миргородська порода свиней може досить широко використовуватися на промислових комплексах для одержання товарних гібридів. І саме реалізація свиней миргородської породи на промислові комплекси для схрещування, а не лише в племінні господарства, яких зараз уже немає, могла б вирішити питання її збереження за чистопородного розведення в племінному заводі. Але такого, на жаль, не відбувається, що змушує племінний завод повністю змінювати технологію й отримувати чистопородних тварин від обмеженої кількості свиноматок, а інших – використовувати за схрещування. Із загальної кількості свиноматок, які були спаровані та штучно осіменінні протягом 2013 року, лише 17, 9% свиноматок були використані за чистопородного розведення, а решта – для отримання відгодівельного молодняка. Проте поза такий крок в господарстві є достатня кількість молодняка для відтворення стада на чистопородній основі. Поки що.

Загальновідомо, що розведення свиней в обмеженій популяції за внутрішньопородної селекції ускладнюється не лише звуженням генетичної мінливості, але й наявності тварин, які мають високий ступінь спорідненості й не можуть бути використані для відтворення.

Визначений ступінь інбридингу у основних кнурів та маток в стаді племінного заводу ім. Декабристів Полтавської області за дещо більшої їх кількості, ніж зараз, засвідчив значну кількість інбредних тварин, але при цьому ступінь інбридингу їх не високий. Так, серед 30 основних кнурів виявлено 19 голів (63, 3%) тварин, інбридинг яких становив 0, 2-2, 34%, а серед 200 основних маток інбредними були 67 тварин (33, 5%) із ступенем 0, 2-14, 06%. При цьому переважна більшість тварин мала ступінь інбридингу менше 1%. Тобто, така генетична ситуація свідчила про можливість чистопородного розведення без прояву інбредної депресії.

Підтверджує можливість внутрішньопородної селекції та лінійного розведення свиней в даному стаді і визначена генетична подібність ремонтного молодняка. Серед 2384 проаналізованих варіантів поєднань кнурів та свинок миргородської породи в племінному заводі ім. Декабристів Полтавської області переважна більшість тварин (75, 4%) була генетично не подібна. При цьому слід вказати, що лише 5, 5% тварин мали коефіцієнт генетичної подібності на рівні 50%, а 4, 1% – на рівні 25%, тобто таких тварин не бажано парувати між собою для одержання потомства. Усіх інших