Оцінювання стану локальних порід свиней України та методи селекційно-племінної роботи з ними

Українська степова біла порода свиней, яка у 2010 році утримувалася в 6 племінних господарствах Запорізької і Херсонської областей і налічувала 71 голів основних кнурів та 764 голів основних свиноматок, у 2014 році була зосереджена лише у 3 племінних господарствах Херсонської області. Інвентаризація свиней української степової білої породи у 2014 році засвідчила, що чистопородне розведення даної породи здійснюється тільки в ДП ДГ «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» Херсонської області, де була створена порода. В стаді утримувалося 6 основних кнурів та 13 ремонтних кнурців, які відносилися до 6 генеалогічних ліній, а також 64 основні свиноматки, 30 перевіряємих і 27 ремонтних свинки, що належали до 9 генеалогічних родин. В динаміці 2010-2014 років кількість основних кнурів в даному стаді зазнавала як суттєвого збільшення, так і різкого скорочення, але станом на кінець 2014 року їх кількість зменшена до 6 голів, які відносилися до 6 генеалогічних ліній. В динаміці досліджуваних років із стада зникли генеалогічних ліній Асканійця, Крона і Задорного без можливості їх відродження. Численність основних свиноматок в динаміці характеризується їх збільшенням на 10 голів у порівнянні із 2010 роком, але зменшенням, порівняно із у 2012 роком, на 26 голів. Наявні 64 основні маток і 27 ремонтних свинок відносилися до 9 генеалогічних родин за втрати родини Мирної.

Оцінка розвитку кнурів і свиноматок української степової рябої породи свідчить про стабільність показників в динаміці років. Так, жива маса кнурів у віці 24 місяці у 2011-2013 роках варіювала у межах 289-291кг, а основних маток після першого опоросу – 197-196кг. Про вирівняність тварин за власною продуктивністю та ефективність внутріпородної селекції в стаді дослідного господарства ДПДГ «Асканія -Нова» Херсонської області свідчать показники віку досягнення живої маси 100 кг, які, у ремонтних кнурці становлять 209 днів, а у свинок -217днів. Аналіз відтворної здатності свиноматок в динаміці 2010-2014 років вказує на те, що тварини консолідовані за даною ознакою, а окремі із показників, такі, як: збереженість поросят та жива маса гнізда при відлученні підлягають впливу паратипових чинників. У цілому, багатоплідність маток по стаду знаходиться на рівні 10, 3 -10, 4 голів на опорос, збереженість поросят до відлучення у віці 60 днів 86, 5 – 96, 1%, маса гнізда поросят при відлученні у 60 днів -146, 0 -161, 0кг. При цьому основні і перевіряємі матки використовуються в стаді як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні з великою білою породою зарубіжної селекції та термінальними кнурами. Від основних свиноматок в основному отримують один опорос на рік. Кількість ремонтного молодняка надзвичайно мала для нормального відтворення ліній і родин та розширеного поголів’я стада. В динаміці останніх років чистопородне розведення свиней української степової білої породи збиткове, реалізація племінного молодняка відсутня.

Аналіз стану свиней української степової рябої породи вказує, що як і багато попередніх років, дана популяція зберігається лише в одному племінному репродукторі – ДП ДГ «Асканія-Нова» Херсонської області за мінімальної кількості основного поголів’я. На час інвентаризації породи у 2014 році в ній нараховувалося лише 7 основних і 6 ремонтних кнурців, які відносилися до 6 генеалогічних ліній та 19 основних свиноматок й 40 ремонтних свинок, які належали до 9 генеалогічних родин.

У динаміці 2010-2014 років кількість основних свиноматок, яка й до того була досить не численною, зменшилася на 8 голів, а кількість кнурів – на 2 голови. Жива маса кнурів української степової рябої породи становить 267кг, що дещо нижче показнику 2010 року, за аналогічного зменшення показнику у свиноматок з 244 кг до 233кг. Оцінювання ремонтного молодняка за віком досягнення живої маси 100 кг під час вирощування дає підставу для висновку про високу продуктивність як свинок, так і кнурців. Так, племінні кнурці української степової рябої породи живої маси 100 кг під час вирощування досягають за 209-210 днів, а свинки, відповідно, за 216-213 днів. Але при цьому на протязі останніх років племінного молодняка для реалізації не залишають, вважаючи розведення даної породи збитковою. Використання основного поголів’я свиней української степової рябої породи за чистопородного розведення, як двох інших вищевказаних порід, не більше одного разу протягом року. Розведення даної породи в господарстві збиткове.

Безперечно, можна проводити численні дискусії з приводу необхідності збереження тварин цих порід й наводити аргументи щодо унікальності їх генотипів, але ринкові умови диктують свої умови й змушують використовувати більш продуктивні, рентабельні породи свиней. Що власне ми й спостерігаємо в динаміці досліджуваних років – утримують вищевказані локальні породи свиней лише два дослідних господарства, підпорядковані НААН, а інші перейшли на виробництво свинини від сучасних м’ясних генотипів.

Селекційно-племінна робота в стадах даних племінних господарств узгоджується із лінійним розведенням та підтриманням основних ознак продуктивності на середньому рівні по стаду. Позитивним в селекційній роботі з даними популяціями є те, що постійно проводиться визначення генетичної подібності тварин, за результатами якої розробляється план парування тварин. Але скільки часу витримає порода, така як українська степова біла чи українська степова ряба, без близькоспорідненого парування? Безперечно, такий метод використовували їх автори при створенні даних порід, але тоді була достатня вибірка тварини для спрямованого добору, чого немає зараз за мінімальної кількості ремонту.

Загалом, основні підходи та методи селекційно-племінної роботи, які застосовуються для удосконалення сільськогосподарських порід, до локальних, не численних вітчизняних порід свиней застосовувати практично не можливо. Не доречно вести мову про оцінювання кнурів чи маток за якістю потомства, оскільки тварин дуже мало й, навіть якщо плідник чи матка виявляться погіршувачами, їх потрібно буде вибраковувати зі стада, що приведе до ще більшого ерозії генетичної різноманітності популяції. Актуальним в селекційній роботі є питання комбінаційної здатності тварин для виявлення найбільш поєднуваних варіантів, але в локальних популяціях і таку роботу провести практично не можливо з огляду на обмежену кількість тварин та їх подібність. Найбільш реальним методом покращення господарськи корисних ознак в стадах локальних порід може бути добір молодняка за власною продуктивністю. Проте наші дослідження показали, що ремонтного молодняка в стадах локальних порід свиней, крім миргородської породи, дуже мало і вибракування тих, що не відповідають бажаним показникам, приведе до втрати чергової структурної одиниці породи.

Тому в таких не численних породах свиней, як миргородська, українська степова біла і, особливо, українська степова ряба, мабуть не доречно вести мову про ефективність селекційного процесу – нам би зберегти хоча б тих окремих особин, які ще є в стадах.

Висновки. За результатами аналізу стану локальних не численних порід свиней в Україні нами були зроблені наступні висновки:

Свині миргородської, української степової білої та української степової рябої порід продовжують скорочувати свою численність;

Основними ризиками втрати цих порід є збитковість їх розведення через дещо нижчу продуктивність та вищі витрати на виробництво продукції, відсутність попиту на племінну продукцію, високий вміст жиру в туші; масть тварин та інші.

Основними селекційними аспектами в таких породах повинні бути: постійний моніторинг загального стану популяцій, відсутність селекційного тиску при доборі тварин, контролювання ситуації за використання генетичних методів; підбір кнурів і маток з урахуванням їх генетичної подібності; створення банку кріоконсервованої сперми тощо.

Але які б методи не пропонували науковці – без бажання виробничників використовувати локальні вітчизняні породи свиней, а держави – підтримувати фінансово господарства, як це передбачено законодавчою базою у тваринництві України, ми дуже швидко станемо свідками їх втрати, як це вже було з кролевецькою, подільською та придніпровською породними групами свиней та іншими видами тварин в Україні і в світі.

 

 

1. Вепринцев Б. Н. Стратегия сохранения животного и растительного мира земли / Б. В. Вепринцев, Н. Н. Ротт // Консервация генетических ресурсов. Методы. Проблемы. Перспективы. – Пущино, 1991. – С. 5-18.
2. Войтенко С. Локальні породи свиней: збереження та відтворення / С. Войтенко, С. Петренко, М. Пісковий // Тваринництво України. – 2007. – № 2. – С. 70-72.
3. Войтенко С. Л. Ризики втрати місцевих вітчизняних порід свиней та великої рогатої худоби / С. Л. Войтенко, Л. В. Вишневський // Науковий вісник НУБіПУ. -2014. – № 202. – С. 186-191.
4. Глембоцкий Я. Л. Проблема сохранения генофонда сельскохозяйственных животных / Я. Л. Глембоцкий, Г. Я. Копыловская // Животноводство. – 1972. – № 6. – С. 58-62.
5. Генетические ресурсы крупного рогатого скота: редкие и исчезающие отечественные породы / [Уханов С. В., Столповский Ю. А., Банникова Л. В. и др. ]. – М. : Наука, 1993. – 171 с.
6. Глобальный план действий в области генетических ресурсов животных и Интерлакенская Декларация о Генетических Ресурсах Животных (принятые на Междунар. техн. конф. по Вопросам Генетических Ресурсов Животных для Производства Продовольствия и Ведения Сельского Хозяйства; Интерлакен, Швейцария, 3-7 сентября 2007 г.) / Комиссия по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сел. хоз-ва. – Рим: ФАО, 2008. – 37 с.
7. Крилова Л. Селекційні перлини степу України / Л. Крилова, Ю. Шульга // Пропозиція. -2004. – №7. – С. 83.
8. Михайлова М. Степная рябая на юге Украины / М. Михайлова // Свиноводство. – 1991. -№ 5. – С. 15-17.
9. Проблема сохранения генофонда сельскохозяйственных животных /А. М. Машуров, Е. К. Узорин, А. А. Данкова [и др. ] //Животноводство. – 1982. – № 3. – С. 35-37.
10. Розв’язання проблеми збереження генетичного різноманіття у тваринництві України / М. В. Зубець, В. П. Буркат, І. В. Гузєв [та ін. ] // Вісник аграрної науки. – 2008. – № 12. – С. 7-10.
11. Состояние всемирных генетических ресурсов в сфере продовольствия и сельского хозяйства – краткий отчет / Комис. по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сельского хоз-ва, Продовольственная и с. -х. организация Объединенных Наций. – Рим, 2007. – 37 с.
12. Состояние всемирных генетических ресурсов животных в сфере продовольствия и сельского хозяйства; пер. с англ. С. Н. Харитонова, Т. Т. Глазко, О. В. Кузнецовой [и др. ]. – М. ; Рим: ФАО, 2010. – 512 с.
13. Шеремета В. І. Генетичне різноманіття порід України в доповіді ФАО / В. І. Шеремета // Проблеми збереження генофонду тварин: матеріали творч. дискусії (14 лют. 2007 р.). – К. : Аграрна наука, 2007. – С. 90-96.
14. Falge R. Haltung und Erhaltung tiergenetischer Ressourcen in Ex-situ-Haltung in Zoos und Tierparks. (Maintenance and conservation of domestic animal resources, ex situ, in zoos and domestic animal parks.) / In F. Begemann, C. Ehling & R. Falge // Schriften zu genetischen Ressourcen. – Bonn: ZADI, Germany, 1996. – P. 60-77.
15. Rbst. org. uk/html/approved_centres. html [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. rbst. org. uk/html/approved_centres. html. – Заголовок з екрана.