+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
68
Мова:
Українська
обґрунтовується та захищається певний інтерес великої соціальної групи. Наприклад, політична, національна, релігійна ідеологія.
Властивості свідомості:
Суб’єктність – за своїм змістом свідомість завжди є неповторна, тому що належить конкретному суб’єкту.
Предметність – свідомість наповнена якимось змістом.
Спрямованість – в якій виражається активне людське відображення світу, а не пасивне віддзеркалення його.
Рефлективність – свідомість не лише відображує зовнішній світ, але і свій власний зміст.
Функції свідомості:
- Пізнавальна.
- Оцінювання навколишнього світу і орієнтація в ньому.
- Конструктивна, яка поєднується із цілепокладанням людських дій, вчинків і регуляції поведінки людини.
3. Поняття «свідомість» є близьким до поняття «внутрішній світ людини».
В ньому виділяють такі рівні:
- Рівень свідомості
- Несвідомого
- Підсвідомого, коли людина виконує буденні дії автоматично.
- самосвідомості, коли людина оцінює, критично ставиться до себе, до своїх поглядів, вчинків, дій, оцінює свою самосвідомість.
Самосвідомість є лише у людини.
Лекція 10
Тема: Пізнання
План
- Поняття пізнання і проблеми пізнаваності світу.
- Структура пізнання. Єдність чуттєвого і раціонального у пізнані
- Проблема істини. Роль практики у пізнанні.
1. Пізнання – процес духовного освоєння людиною світу з метою отримання істинного достовірного знання.
Процес пізнання є активним цілеспрямованим відображення дійсності у свідомості людини.
Розділ філософії який вивчає пізнання, називається гносеологією. В зарубіжній філософії вживалась назва епістемологія.
У нас під епістемологією, у першу чергу, розуміють вчення про наукове пізнання. Центральною проблемою в теорії пізнання є питання про те, наскільки достовірними виявляються отримувані людиною знання.
В історії філософії склалися два основні підходи щодо можливості людини отримувати достовірне знання:
Гносеологічний реалізм (оптимізм) стверджує, що людина, здатна повно і достовірно пізнавати світ.
Агностицизм стверджує, що людина не може повно, адекватно, достовірно пізнавати світ.
Різновиди агностицизму:
Скептицизм – давньогрецький мислитель Піррон вважав, що достовірними є лише чуттєві сприймання. Омана виникає при спробі перейти від чуттєвого образу до з’ясування внутрішньої сутності предмета.
Агностицизм Д. Юма та І. Канта
Д. Юм вважав, що у досвіді і навіть науковому експерименті отримуваний результат відрізняється від причини.
І. Кант, розробив концепцію «речі в собі» і вважав речі принципово непізнаваними.
Конвенціоналізм -вважає, що наукові закони є лише домовленностями між вченими.
2. Структура пізнавального відношення включає такі елементи:
Суб’єкт пізнання – людина або людство в його історичному розвитку.
Об’єкт пізнання – реальність або її окремі фрагменти, на які спрямована пізнавальна активність людини. У якості об’єктів можуть бути також ідеальні об’єкти.
Результатом пізнання є пізнавальний образ об’єкта, який завжди є об’єктивним за своїм змістом, тому що в ньому об’єкт відображається з різним ступенем адекватності. Пізнавальний образ є суб’єктивним за своєю формою, тому що належить людині як суб’єкту пізнання.
Структурно процес пізнання включає: чуттєве та раціональне пізнання
Форми чуттєвого пізнання:
- Відчуття
- Сприймання.
- Уявлення
Форми раціонального пізнання:
- Поняття
- Судження
- Умовивід
Процес пізнання починається з чуттєвого контакту людини з об’єктом пізнання і виявляється більш ефективним на початкових етапах людського життя та суспільної практики.
Чуттєве пізнання передує раціональному, однак це не треба розуміти, як цілковиту його відокремленість, тому що в дійсності людина пізнаючи світ, водночас і відчуває, і мислить.
Раціональне пізнання є більш високим рівнем відображення дійсності, тому що дозволяє за допомогою людського інтелекту пізнати внутрішню сутність предметів і явищ дійсності, що прихована від органів чуття, збагнути закономірності та причини розвитку.
Висновок: процес пізнання включає взаємодію, взаємопроникнення чуттєвого та раціонального компонентів, емпіричного досвіду і понятійного мислення.
3. Класичні визначення істини дав Арістотель, який визначив істину як відповідність наших знань про дійсність самій дійсності. В сучасній філософії існують різні концепції істини. Наприклад філософія прагматизму істинним вважає знання, яке приносить практичну користь.
Матеріалістична концепція істини включає такі поняття:
Об’єктивність істини – такий зміст людських знань про світ, який не залежить від людини як суб’єкта пізнання.
Абсолютна істина – такий зміст людських знань, який повно відображує об’єкт пізнання і у подальшому не буде спростований, змінений, доповнений.
Відносна істина – таке знання, яке в принципі є правильним, але воно не повно відображує об’єкт пізнання і з розвитком людської практики, науки, з прогресом пізнавальних можливостей людини буде збагачуватися новими елементами, доповнюватися, змінюватися і навіть у подальшому замінюватися.
Конкретність істини – принцип отримання знання, коли обов’язково враховуються конкретні характеристики об’єкта пізнання: місця, часу, простору, умов і т. д.
Щоб перевірити достовірність отримуваного знання; необхідно спиратися на практику як об’єктивний критерій істини. Але сама практика є недостатнім критерієм, тому що залежить від ступеня історичного розвитку суспільства, і тому є обмеженою, тому практику доповнюють логікою. Може бути не лише безпосередня, але й опосередкована практична перевірка істини.
Лекція 11
Тема: Наукове пізнання
План
- Поняття та специфіка наукового пізнання.
- Особливості пізнання соціальної дійсності.
- Форми наукового пізнання.
- Методи наукового пізнання.
1. Наукове пізнання – це відносно відносно самостійна, спеціалізована, цілеспрямована пізнавальна діяльність, з властивими їй формами та методами, із соціальним призначенням надавати нові знання про світ та об’єктивні закони в ньому. Своїм виникненням науково-пізнавальна діяльність у сучасному вимірі зобов’язана