Опорний конспект лекцій з дисципліни «Філософія» для денної форми навчання

Фрейдизм спочатку виник як метод лікування неврозів і згодом набрав поширення і застосування в філософії; психології та інших гуманітарних дисциплінах.

Центральне поняття – це несвідоме, тобто те, що включає природні біологічні інстинкти людини, що не контролюються розумом, але суттєво впливає на людину. В процесі культурної еволюції людина засвоїла певні норми і моральні обмеження щодо виявлення своїх біологічних інстинктів, головним з них є ерос, другим за силою є танатос – інстинкт смерті, руйнування.

Отож З. Фрейд появу моралі, релігії, права, держави із властивими їм нормами і заборонами пов’язує із необхідністю поборкати та взяти під контроль дію біологічних інстинктів. Але це призвело до антагонізму (непримиренню протиріччя) між суспільством та індивідуумом).

Дуже впливовим антропологічним напрямом сучасної філософії є екзістенціоналізм. Його засновник німецький філософ Мартін Хайдегер. Центральне ключове поняття екзистенція – існування, людське, неповторне. Існування, коли сама людина ставить для себе питання: як жити у світі? Який смисл в самому житті? Адже індивідуальне існування спрямовано ніщо. Це значить, що людина не живе лише наявним та найденим, то для людини існує буття так і небуття. Тому для людини є свобода. Людина приречена до вибору своїх думок, свобода вимагає відповідальність.

У екзістенціоналізмі, який виник між двома Світовими Війнами у філософії звернулася до осмислення людиною сучасних випробувань.

Людина спочатку народжується, живе в світі, і лише згодом визнає як особистість, тобто існування передує сутності.

2. Українська філософія зароджена у надрах особливої світоглядно-ментальної парадигми, що сформувалася у східних слов’ян і що вплинула на стиль філософствування.

Модель, спосіб підстановки і вирішення проблем – парадигма.

Ментальність – проява національної психології, особливості народного буття, національного характеру, щодо сприймання та оцінки життя і світу.

Риси української ментальності, як вплинули на специфіку нашої філософії:

1. антеїзм – любов до землі, сприймання її, насамперед, як матері-годувальниці.
2. кордоцентризм – перевага чуттєвого (серце) над розсудковим, раціональним.
3. індивідуалізм – сприймання свободи, як сутності і відкидання будь-яких форм деспотії.
4. життєстверджуюче сприймання дійсності.

В розвитку української філософії можна виділити такі її складові:

1. Києво-Руський період.
2. Період 15-17 ст. (виникла Києво-Могилянська академія)
3. Класична філософія 18 ст. Г. Сковорода
4. Період з діяльності Кирило-Мефодіївського товариства (середина ХІХ ст. аж до наших років).

Українська філософія зароджується в Київській Русі і набуває свого якісного проблемного тематичного спрямування у зв’язку з прийняттям християнства.

Теми філософських роздумів:

1. Перевага душі над тілом завдяки чому стає можливим спілкування людини з Божественною істиною, про роль серця як єднальної ланки між світом земним і світом небесним.
2. Образ святого (святий – це той що спромігся подолати земні спокуси, святість – моральний ідеал поведінки, це особлива життєва позиція жертвувати собою заради інших). Це утвердження небесного, Божественного на землі.
3. Про рух людської історії до царства свободи (до Бога), причому всі народи є рівними. В цьому плані видатною пам’яткою стало

«Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона.

 

План

1. Картина світу як світоглядне уявлення
2. Проблема єдності світу
3. Рух спосіб існування всього сутнього

I. Особливістю людського самоусвідомлення є прагнення визначити своє місце поміж оточуючих речей природно-космічної та суспільно-духовної реальності. Людина, щоб зрозуміти себе, щоб свідомо діяти та жити повинна пізнати світ.

Філософське поняття, яке позначає як природні, об’єктивно матеріальні властивості, так і особливості людського практично діяльного відношення до себе і умов власного існування називається Світом.

Це поняття сформувалося ще до появи філософії. Його виникнення пов’язано з тим, що людина виділилась з природи, а її саму включила до сфери своєї активної діяльності. Виникла сукупність зв’язків, відносин, уявлень про предмети, явища, цінності, тобто сформувався наочний портрет світобудови образно понятійна копія його, яку прийнято називати «картиною світу».

У кожної людини формується суб’єктивна картина світу і, в ній завжди присутні ціні сни судження конкретної людини. Така картина світу допомагає людині орієнтуватися в бутті.

Філософія, торкаючись поняття Світ, аналізує такі аспекти:

Світ один, чи світів багато? Якщо світів багато, ми застосовуємо термін УНІВЕРСУМ – в ньому поєднуються матеріальний, духовний, символічний та інші світи, які співвідносяться, і навіть взаємодіють один з одним.

Чи є світ людино мірним? Тобто чи відповідає світ способу людського життя, потребам мріям. Сучасна наука фіксує узгодженість фундаментальних фізичних констант і зазначає, якщо хоча б одна з них трошки відхилилась би від свого наявного значення, то у Всесвіті не було б ні атомів, ні зірок, ні галактик, і життя і розум не виникли б. це дало підстави для сформування антропогенного принципу – Всесвіт побудований саме так, як це необхідно, для появи та існування людини.

Світ в універсумі виходить з єдиного начала, чи вони абсолютно різні за своїми першоосновами і способами буття? Цей аспект торкається проблеми єдності світу.

Існують різні картини Світу:

Буденна картина світу. Ії смисловим центром є людина, як суб’єкт дії та