+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
68
Мова:
Українська
суб’єктивно сформованою системою поглядів, переживань, почуттів, і відрізняється своїми особливостями у кожної людини, то можна виділити типи світоглядів:
- за будовою відділяють цілісний або фрагментний світогляд, внутрішньо злагоджений або суперечливий;
- за ступенем адекватності сприймання дійсності світогляд може бути реалістичним, викривленим, фантастичним;
- в залежності до існування вищих сутностей світогляд може бути релігійним або атеїстичним. – світ оглядовий погляд який суперечує існуванню Бога (богів) ;
- за морально-ціннісними ознаками світогляд може бути егоїстичний, альтруїстський (жити для людей) ;
- з морально-психологічної точки зору світогляд може бути оптимістичним чи песимістичним.
2. У своєму формуванні людський світогляд пройшов такі історичні типи:
міфологічний – характерний для докласових і ранньокласових суспільств. У міфах, казках, переказах ішлося про походження світу та людини (пояснювалось за допомогою генетичного принципу: хто кого породив), про життя і смерть, про минуле і майбутнє.
Міфологічний світогляд був синкретичним, тобто в ньому усе було перемішане з усім: реальне з фантастичним, бажане і дійсне, людина і світ, слово і діло тощо. Міфи в той же час були необхідні, тому що вони, пояснюючи світ по-своєму, давали людині норми, традиції, звички, і тим самим сприяли гармонізації стосунків в системі «людина – природа», «людина – суспільство», «людина-світ».
З розвитком суспільства та самої людини формується більш складний історичний тип світогляду – релігійний. Історично це здійснюється при переході суспільства до етапів класового розгляду. В релігійному світогляді відбувається чітке розмежування між світом релігійним (поцейбічним) і світом уявним (потойбічним), який є невидимим, існує в уяві людини, але стосовно цього світу і людини є вищим, вирішальним.
Як і міфологічний, релігійний світогляд звертається до людських почуттів, вимагає повної віри від людини у своїх положеннях. Релігійна, так само як і міфологічна світоглядна форма, є дораціональним, закритим для сумнівів, для критичного переосмислення та доповнення з боку людини історичним типом світогляду. Релігія ближче до філософії, тому що вона спрямовує погляд людини у вічність і тим самим допомагає людині сформувати сенс і мету власного життя, озброює її абсолютним критерієм (релігійні заповіді), за допомогою якого людина сама може оцінювати себе, інших, світ в цілому.
3. Міфологія та релігія як світоглядні форми не протистоять філософії, а навпаки, виступають для неї необхідними попередніми типами, від яких вона успадковує сукупність світоглядних питань. На відміну від міфології та релігії, філософія світоглядні питання вирішує на основі теоретичного мислення, логіки, з націленістю на пізнання об’єктивних істин буття, спираючись на духовний досвід людства, на здобутки науки, людської думки. Виникнення філософії означало, що людина уперше побачила в своєму розумі могутнє знаряддя, за допомогою якого вона набула здатності самостійно отримувати надійне обґрунтоване знання про світ і про себе.
Рисами філософського мислення є:
- Сутнісність, тобто філософія прагне визначити сутність світу та явищ в ньому через визначення першоначала світу. У якості першоначала в історії філософії вважали духовне, яке створило природний матеріальний світ, включаючи людину. Така світоглядна позиція – ідеалізм. Він визнає первинність духовного (в релігії – Бог) і вторинність матеріального світу (природи, включаючи людину).
Протилежною світоглядною позицією є матеріалізм, який наголошує на первинності, несотворимості матерії, природи, яка є причиною для самої себе і вторинності духовних явищ (явищ свідомості), які розглядаються як продукт високоорганізованої матерії
- Наявність сумніву щодо існуючих поглядів і критична налаштованість щодо них.
- Універсалізм – пізнання всезагальних основ буття і прагнення філософії до отримання такого універсального знання, яке мало б всезагальне значення для духовно-морального життя людей;
- Творче, авторське мислення, відкритість до всього нового.
МОДУЛЬ 2. Історія філософської думки.
Лекція 4
Тема: Філософія стародавнього світу
План
- Староіндійська філософія.
- Конфуціанство і даосизм – основні течії старокитайської філософії.
- Антична філософія: характер, етапи розвитку, проблематика.
1. Зародки філософських ідей в Індії формуються у надрах міфологічно-релігійного осягнення дійсності. Духовним витоком для появи та подальшого розвитку філософських ідей були «Веди» – збірник релігійних гімнів, молитов, формул заклинань.
Філософсько-релігійний коментар до Вед -Упанішади – містили такі основні положення:
Першопричиною основою світу проголошується духовний Абсолют – Брахман – єдність свідомості, буття, раю. Духовною сутністю людини є Атман (Брахман, який перебуває у людському тілі)
Сутність світу полягає в циклах, які повторюються, коли щось виникає, а щось загасає.
Душа людини приречена на безкінечні перевтілення, тобто на нові народження, а значить, на нові страждання. Щоб цього позбутися, людина повинна зосередитись на глибоких роздумах про єдність власної душі і Брахмана.
Подібні позиції так чи інакше суттєво вплинули на різні філософські школи. Більшість з них підтримували авторитет Вед і їх називають ортодоксальними. До них належать ньяя, вайшешика, санкхья, йога, веданта.
Інші філософські школи, які заперечували авторитет Вед, називають неортодоксальними. До них належать джайнізм, буддизм, чарвака-локаята. Найбільш цікавими можна вважати погляди філософів чарваки-локаята, які з матеріалістичних позицій осмислювали світ:
- сутність світу складає чотири стихії: земля, вода, вогонь, повітря. Їх комбінації утворюють всі речі світу (в тому числі і людину). Ці елементи є вічними.
- життя після смерті немає. Смерть означає, що комбінації першоелементів розпадаються і вони приєднуються до відповідних елементів природи.
- існування богів є вигадкою жерців. Єдиним джерелом пізнання виступають людські відчуття і сприймання.
- мета людського життя полягає в тому. щоб отримувати насолоду