Опорядження будівель в аспекті штукатурних, малярних та шпалерних робіт

 

Під довговічністю будь-якого елемента будівлі звичайно розуміють його здатність зберігати фізико-технічні та експлуатаційні властивості протягом необхідного часу за умови підтримання їх шляхом усунення пошкоджень. Мірою довговічності вважають час експлуатації того чи іншого елемента будівлі до повного виходу з ладу внаслідок того, що усунення пошкоджень стає неможливим чи економічно невиправданим. Але, як показує досвід, саме для опорядження будівель таке визначення довговічності пасує якнайменше. Пояснюється це тим, що опоряджувальний шар може існувати на поверхні конструкцій будівель значно довше, ніж його первісні архітектурно-художні властивості. Передчасна втрата кольору, поява тріщин, відшарування опорядження в окремих місцях тощо призводить до часткової або повної втрати первісного задуму. Тому в даній роботі мова йде про довговічність опорядження взагалі, та професіоналізм технологічних властивостей майстра.

Як показує огляд науково-технічної літератури, питанням довговічності архітектурно-художніх властивостей опорядження приділялось і приділяється недостатньо уваги. Публікації, що присвячені опорядженню будівель, найчастіше торкаються проблем якості опоряджувальних матеріалів або питань технології виконання робіт, вважаючи, що всі основні характеристики матеріалів опорядження забезпечують гарантований строк служби декоративного шару. Проте, як показують багаторічні спостереження, забезпечення необхідного строку служби естетичних властивостей опорядження можливо тільки за умов застосування професійності виконання таких заходів.

Якість будівельної продукції - будинків і споруд різного призначення залежить від багатьох складових, але основними серед них були і залишаються якість та довговічність будівельних матеріалів. 

Довговічність будівельних матеріалів є чи не найважливішою проблемою сучасного будівництва, оскільки функціональні навантаження більшості з них використовуються надто короткий час порівняно зі стародавніми матеріалами, на основі яких збудовані сотні і тисячі років тому споруди, що незважаючи на вплив зовнішніх природних чинників і часу й тепер вражають красою архітектури та майстерністю тогочасних будівельників. 

Сучасність і майбутнє потребують реконструкції старих будинків, надання їм оригінальності та виразності, застосування під час зведення будівель цікавих нестандартних вирішень як в оздобленні інтер'єрів, так і фасадів. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будівництво, зокрема в опорядження будинків, нові нетрадиційні матеріали і технології. 

Докладно охарактеризовано способи опорядження будинків традиційними матеріалами із застосуванням передових методів праці, комплексну механізацію технологічних процесів опорядження, завдяки якій підвищуються продуктивність праці та якість робіт і, навпаки, знижуються трудомісткість і частка ручної праці. Вдосконаленими моделями, тобто інструментами «нового покоління», доповнено номенклатуру ручних будівельно-опоряджувальних машин.

Метою даної роботи є визначення основних заходів та властивостей щодо професіоналізму опорядження будівель в аспекті штукатурних, малярних та шпалерних робіт.

 Штукатурні роботи – обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), що вирівнює ці поверхні або надає їм певну форму і фактуру, а у ряді випадків спеціальні властивості. Всі види штукатурки поділяються на монолітну і суху. Монолітна штукатурка створюється нанесенням на оброблювану поверхню штукатурного розчину, суха – облицюванням оброблюваної поверхні листами індустріального виготовлення. Штукатурні покриття використовують при обробці будівель і приміщень в місцях, де застосування індустріальних видів обробки утруднене або неприпустиме, а також при необхідності забезпечити санітарно-гігієнічні вимоги, протипожежний захист, температурно-вологісний режим, захист від агресивних середовищ і т. д., у випадках, якщо інші способи недоцільні по техніко-економічних обґрунтуваннях.

Індустріалізація і механізація обробних робіт дає можливість скоротити трудові витрати і підвищити продуктивність праці, наприклад, для приготування розчинів застосовують змішувачі розчину, на поверхню штукатурний розчин наносять розчинонасосами, агрегатами, штукатурними змішувачами, для затирання застосовують штукатурно-затірочні машини.

Малярні роботи – нанесення фарб, фарбувань на поверхні конструкцій будівель і споруд з метою збільшення терміну їх служби, поліпшення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях і надання їм красивого зовнішнього вигляду. До малярних відносяться і шпалерні роботи, які також виконують малярі.

Малярні роботи характеризуються багатоопераційністю і звичайно включають очищення поверхні, нанесення ґрунтовки, підмазування нерівних місць, шліфування, шпатлювання, власне фарбування і остаточну обробку поверхні.

Шпалерні роботи виконують після закінчення всіх оздоблювальних робіт. Шпалери - це рулонне покриття для стін. Вони поділяються на різні види залежно від мети їх застосування, матеріалів, з яких вони виготовлені, та особливостей поверхні.

 

 

Виконання опорядження із застосуванням штукатурних та малярних робіт буде застосовано на прикладі інтер’єру та архітектурного плану спортивного залу (Рис. 2.1 – 2.7).

 

Рисунок 2.1. Схематичний план спорт-залу (1)

 

Рисунок 2.2. Схематичний план спорт-залу (2)

 

Рисунок 2.3 Схематичний план зовнішнього вигляду спорт-залу

 

Рисунок 2.4 Інтер’єр спортивного залу

 

Рисунок 2.5 Інтер’єр тренажерного залу (1)

 

Рисунок 2.6. Інтер’єр тренажерного залу (2)

 

Рисунок 2.7. Інтер’єр тренажерного залу (3)

 

 

Таблиця 2.1

Площа приміщень однокімнатної квартири

 

Технічна характеристика (витяг)

Висота поверху – 8,0 м, від підлоги до перекриття.

Стіни зовнішні – піщаноцементні стінові блоки товщиною 250 мм, із зовнішньої сторони стіни утеплені ефективним утеплювачем з покриттям декоративною штукатуркою.

Стіни внутрішні:

- стінові піщаноцементні блоки товщиною 250 мм,

- цегляні перегородки товщиною 250 мм.

Перегородки 

–