Опорядження будівель в аспекті штукатурних, малярних та шпалерних робіт

– санвузлів: цегла 120 мм та блоки 115 мм.

Перекриття – монолітна залізобетонна плита 200 мм.

Двері:

– вхідні двері: металеві, протипожежні та протиударні,

– внутрішні двері: дерев'яні.

Вікна: 

– металопластикові з двокамерними склопакетами; 

Система опалення:

– радіатори секційні біметалеві;

Система водопостачання:

– двохзонна холодної води;

– двохзонна гарячої води;

–лічильники холодної та гарячої води знаходяться в сантехнічних нішах;

Система каналізації:

– стояки – пластикові труби.

Електрообладнання:

– електричні мережі із дроту з мідними жилами, а також встановлено розетки і вимикачі;

– розподільчі щити із автоматичними вимикачами захисту мереж;

– електролічильник.

Вид опоряджувальних робіт:

-штукатурні;

-малярні;

 

 

 

Штукатурка одночасно виконує декілька функцій: санітарно-технічну, захисно-конструктивну і декоративну.

Санітарно-технічне призначення штукатурного шару — це отримання гладкою рівною поверхні, яку можна буде обклеїти шпалерами, пофарбувати, облицювати плиткою і т. п.

Захисно-конструктивна функція штукатурки полягає в тому, що вона захищає стіни від загоряння, вологості, утримує в будинку тепло.

За допомогою штукатурки на оброблюваної поверхні можна створити різні декоративні ефекти, в цьому і полягає декоративна функція штукатурки. При цьому поверхні штукатурного шару може бути додана певна фактура, використовуються фарби різних відтінків, особливі матеріали й додаткові пристосування.

Штукатурка — це попередня підготовка поверхонь, початковий етап обробки стін, стелі і підлоги (якщо в подальшому

він буде облицьовуватися плиткою). Від якості штукатурних робіт, правильного підбору матеріалів залежить загальний результат ремонтних, оздоблювальних робіт.

Перед початком штукатурних робіт відповідним чином готується робоча поверхня і застосовується відповідна грунтовка, яка підсилює адгезію штукатурки до поверхні стіни або стелі. Зовнішні кути в місцях з'єднання стін, краї колон, а також краї дверних і віконних отворів захищаються від механічних пошкоджень, шляхом встановлення кутових штукатурних профілів.

При використанні цементно-вапняних штукатурок не слід застосовувати профілі з легких металів, а також застосовувати матеріали на гіпсовому поєднанні для установки профілів. Рекомендується використовувати сталеві оцинковані профілі і швидкозастигаючий монтажний розчин. У місцях з’єднання різних матеріалів поверхні в штукатурний розчин втоплюється сітка (наприклад, з скловолокна, дроту) з метою зменшення ризику виникнення тріщин. В деяких випадках необхідно застосовувати діагональне армування у віконних і дверних отворах. Для монтажу застосовуються відповідні штукатурки (наприклад, для закриття монтажних рівчаків, димарів і т. п.)

Штукатурна суміш наноситься на стіни і стелі за допомогою штукатурної станції. При цьому зберігається більш-менш однакову відстань від сопла пістолета до поверхні. Після нанесення необхідної кількості шарів даного виду штукатурки розчин вирівнюється штукатурною рейкою типу H. Оброблену таким чином поверхню необхідно залишити до попереднього затвердіння розчину.

Після попереднього затвердіння нерівності знімаються штукатурним правилом трапецієвидної форми для отримання рівної поверхні. Штукатурка повинна бути настільки твердою, щоб правило не рвало шар, а викликало легке осипання його поверхні. Завершальним етапом робіт є затирка поверхні штукатурки пінополіуретанною або пінополістирольною теркою з паралоновою губкою або покритою войлоком. У випадку пересихання штукатурки її можна зволожити водою. 

 

 

Для приготування штукатурних розчинів вам знадобляться в'яжучі матеріали, наповнювачі, вода, клей, пігменти, допоміжні матеріали.

Без додати до розчин наповнювачів він вийде неміцним, оброблені їм поверхні швидко покриються тріщинами.

До в'яжучим матеріалами відносяться глина, вапно, цемент, гіпс і т. п. Всі вони повинні зберігатися в сухому місці, при тривалому зберіганні втрачають свою міцність.

Для приготування штукатурного розчину використовується тільки гашене вапно, причому загасити її необхідно добре (витримати потрібний час). У Інакше в ній залишаться дрібні непогашені грудочки, які пізніше почнуть гаснути штукатурці, утворюючи на її поверхні дефекти.

Будівельне вапно буває негашеним комової (вапно-кіпелка), меленої і гашеного в порошок (вапно-Пушинка). Негашене, у свою чергу, ділиться за часу гасіння на швидкогасну (протягом 8 хвилин), середньогасну (не більше 25 хвилин) і повільногасну (більше 25 хвилин).

Гасити вапно найкраще в дерев'яному ящику, бочці, гірше - в металевій ємності (баку, тазу). швидкогасне вапно насипають в ящик з заздалегідь налитої водою, вода повинна покривати всю вапно. Як тільки над поверхнею води з'явиться пар, додають ще води і все перемішують. Після гасіння вапно розбавляють водою до отримання так званого вапняного молока, яке проціджують через сито і зберігають у ямі, обшитої дошками. Середньогасне вапно необхідно засипати в сухий ящик на 1 / 4 його висоти, а потім залити водою (до '/2 його висоти). Через 15-20 хвилин, постійно помішуючи, долити воду, а вже загашене вапно розвести водою до консистенції молока, процідити і злити в яму.

Засипану в ящик повільногасне вапно поливають зверху водою з лійки. Як тільки на шматку вапна-кіпелкі з'являться тріщини - ознаки гасіння, потроху додають воду, перемішуючи і намагаючись все робити швидко, щоб не охолодити вапно.

Злиту в яму вапно на наступний день засипають просіяний річковим піском, потім землею (шаром не більше 50 см) і витримують від трьох до більш тижнів.

Для штукатурних робіт можуть