Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

- наявність в обліку підприємства операцій з кредиторами. Ця задача реалізується за допомогою з'ясування кредиторської заборгованості, доходів та витрат;

- повноту відображення в обліку підприємства опре цій з кредиторами;

- права та обов’язки, відображені в обліку підприємства у зв’язку зі здійсненням операцій;

- точність відображення в обліку підприємства операцій з кредиторами;

- оцінку вартості та розподіл в обліку підприємства операцій з кредиторами;

- дотримання законодавства.

Об’єктами ділянки аудиту кредиторської заборгованості є:

• регламентований документ з облікової політики підприємства, як документ, який містить вимоги відносно прийнятої політики підприємства у питаннях визнання, оцінки, списання та відображення у фінансовій звітності кредиторської заборгованості;
• договори, укладені у зв’язку з проведенням операцій з контрагентами;
• стан кредиторської заборгованості по контрагентам – класифікація, прийнятий метод нарахування резерву сумнівних боргів, твердження третіх осіб тощо;
• доходи, які отримано підприємством протягом періоду, що перевіряється, у зв’язку з проведенням операцій з постачальниками та іншими кредиторами;
• витрати, які понесло підприємство протягом періоду, що перевіряється, у зв’язку з проведенням операцій з постачальниками та іншими кредиторами;
• первинні документи, які підтверджують визнання кредиторських заборгованостей;
• аналітичні та синтетичні регістри бухгалтерського обліку, у яких знайшли відображення операції ділянки аудиту кредиторської заборгованості;
• окремі статті фінансової звітності, у складі яких відображено інформацію про кредиторську заборгованість, інформацію про доходи та витрати наступних періодів.

Перш ніж досліджувати кредиторську заборгованість необхідно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов заборгованості – з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінансування. Під час аудиту необхідно з'ясувати, чи існують договори за проведеними операціями з постачальниками та підрядниками, чи правильно вони оформлені; за наявності заборгованості необхідно встановити дату та причину виникнення простроченої заборгованості, чому не проведені своєчасно розрахунки, чи немає штучної заборгованості, повторного оприбуткування матеріалів та послуг [21, с. 375].

Ділянка аудиту, що аналізується, охоплює великі масиви операцій. Саме тому кількість джерел інформації дуже велика, а саме дані всіх перелічених вище об’єктів аудиту з максимальною деталізацією, а саме:

- регламентований документ з облікової політики підприємства;

- договори з контрагентами;

- сальдо кредиторської заборгованості по контрагентам на дату, що підтверджується;

- витрати, понесені підприємством протягом періоду, що перевіряється, у зв’язку з проведенням операцій з постачальниками та підрядчиками;

- первинні документи, які підтверджують проведення операцій з контрагентами;

- аналітичні та синтетичні регістри бухгалтерського обліку, в яких знайшли відображення операції ділянки аудиту розрахунків з кредиторами;

- окремі статті фінансової звітності, у складі якої відображається інформація про кредиторську заборгованість.

Крім того, джерелами інформації можуть бути відповідні нормативні документи, відповіді на запити аудитора, результати наглядів, інформація, отримана від третіх осіб тощо.

Надалі розглянемо аудиторські процедури, які застосовуються при аудиті кредиторської заборгованості:

- перевірка записів та документів. Обов’язковій перевірці підлягають насамперед первинні документи. Особливої уваги потребують податкові накладні при відображенні податкового кредиту з податку на додану вартість;

- нагляд – дана процедура дуже актуальна на етапі проведення інвентаризації, хоча заборгованість не є матеріальними цінностями. Аудитору необхідно здійснювати нагляд за проведенням інвентаризації кредиторської заборгованості, за процедурою відображення результатів інвентаризації;

- запит – на етапі предадиту із загального переліку кредиторів обираються контрагенти визначеного рівня істотності, яким направляються запити. Провівши оцінку отриманих запитів аудитор формує свою точку зору про відібраних контрагентів та приймає рішення відносно інших аудиторських процедур;

- підтвердження – пов’язане безпосередньо з процедурою запит;

- перерахунок – перерахунок сальдо по кожному окремому контрагенту та цілком;

- повторне виконання – проводиться вибірково по найбільш істотним сумам;

- аналітичні процедури – застосовуються для аналізу впливу заборгованостей на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та фінансову стійкість.

 

 

Важливою умовою переходу до ринкових відносин у сфері грошово-кредитного регулювання є формування ринку векселів. Функціональним завданням такого ринку є перерозподіл в основному короткострокових грошових зобов'язань, а його об'єктом виступають прості та переказні векселі. Але нормативно-правова база з питань вексельного обігу в Україні є складною та несистематизованою, а інколи носить суперечливий характер.

Аудитору слід дуже уважно розглянути сутність кожної операції з обігу векселів на підприємстві та встановити, до розрахункових чи товарообмінних операцій вона відноситься, що зумовлює, перш за все, правильність та своєчасність обчислення податків та розрахунків з бюджетом.

Багато суб'єктів підприємницької діяльності, а також органів, які контролюють їхню діяльність, припускають чимало помилок під час застосування норм чинного законодавства з питань обігу векселів та оподаткування операцій з ними.

Основним завданням перевірки господарських операцій, здійснених за допомогою векселя, є виявлення порушень чинного законодавства з питань взаєморозрахунків по платежах до бюджетів різних рівнів, фактів ухилення від оподаткування через утворення збитковості за дисконтними операціями на підприємствах, вимивання бюджетних коштів на рахунки комерційних структур, виявлення незаконного обігу векселів без наявності відповідних ліцензій, виявлення втраченої вигоди, вилучення з обігу фіктивних векселів.

Особливостями такого