Організація інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України

Лише такий системний підхід до реформування інвестиційної політики, на нашу думку, зможе забезпечити високу ефективність організації інвестиційної діяльності в Україні.

 

Рис. 3. Механізм організації системи моніторингу інвестиційної діяльності

 

 

1. Непослідовна і суперечлива економічна політика уряду в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки створила несприятливий інвестиційний клімат, що стало найважливішим чинником різкого зниження інвестиційної активності та затяжного і глибокого спаду обсягу національного виробництва. Врахування у перехідному періоді впливу на характер і структуру інвестиційної діяльності як елементів адміністративної, так і ринкової економіки, а також значного незадоволеного попиту на інвестиційні ресурси потребує, на наш погляд, посилення державного регулювання інвестиційної діяльності.

2. Неефективна організаційна структура і невисокий рівень управління на більшості вітчизняних підприємств зумовлюють потребу формувати власний інвестиційний потенціал через їхню реструктуризацію (санацію). Для ефективної реалізації цього потенціалу в умовах переходу до ринку пропонуємо, плануючи інвестиційну діяльність, оптимізувати інвестиційні видатки не лише на основі критерію ефективності, а й також ступеня ризиковості. Це дасть змогу, на наш погляд, сформувати інвестиційний портфель як сукупність упорядкованих проектів з гранично прийнятним ступенем ризику, накопичені затрати яких не перевищують наявних грошових засобів.

3. Інвестиційну політику уряду треба докорінно змінити. Вона повинна формувати сприятливе макроекономічне середовище для інвестиційного процесу. З цією метою доцільно, на нашу думку, запровадити структуризацію цієї політики за чотирма такими напрямками:

- забезпечення фінансування пріоритетних для розвитку економіки України галузей і виробництв, чіткий розділ сфер інвестування між державними і приватними капітальними вкладеннями;

- перехід від розподілу державних засобів до їх партнерського інвестування разом із приватним сектором;

- державне підтримання реструктуризації суб'єктів господарювання;

- вибіркове регулювання інвестиційної діяльності в регіонах.

4. Нерівномірність регіонального розвитку економіки України потребує спеціального підходу до організації інвестиційної діяльності у кожному окремому регіоні. У регіонах з високим економічним потенціалом державне регулювання інвестиційної діяльності можна обмежити пайовим інвестуванням і контролем проектів (програм), які мають стратегічне значення для вітчизняної економіки. Водночас державну інвестиційну політику у менш розвинутих регіонах потрібно структуризувати за такими параметрами, як ціноутворення, оподаткування і загальнодержавна бюджетна підтримка. Інвестиційну політику в них потрібно вести у комплексі з антикризовими заходами уряду – загальним оздоровленням економічного середовища, створенням стійких передумов для ефективного функціонування ринкового механізму, забезпеченням умов для формування прогресивних територіально-галузевих пропорцій.

5. Для поліпшення умов роботи інвесторів на українському ринку потрібно, на нашу думку, створити ефективну інфраструктурну систему інвестиційної діяльності, основними складовими якої повинні стати інституційні комплекси інвестиційного менеджменту і ринкового механізму. Функціонування такої системи, на наш погляд, повинно ґрунтуватися на принципі комплексного поєднання нормативного, фінансового та інформаційно-аналітичного забезпечення інвестиційної діяльності.

6. В умовах ринкової трансформації економіки, коли можливості мобілізації традиційних внутрішніх інвестиційних ресурсів вкрай обмежені, потрібно за допомогою правових, адміністративних та економічних методів й інструментів розвивати нові для України, але традиційні для ринкової економіки джерела інвестиційного капіталу, такі як інвестиційні кредити, надходження від приватизації, інвестиційний лізинг тощо.

7. Для раціоналізації масштабів і структури іноземного інвестування в Україні потрібно застосувати комплексний підхід, який, на наш погляд, повинен передбачати заходи, що сприяють створенню конкурентного ринкового середовища, забезпечують позитивний імідж нашої країни у світі і дають змогу державним органам ефективно регулювати рух та використання закордонних капіталів. При цьому слід забезпечувати суворий контроль за дотриманням паритету державних інтересів України та іноземних інвесторів.

8. Підвищення оперативності та якості ухвалення рішень з організації інвестиційної діяльності потребує, на нашу думку, створення системи її моніторингу. Комплексне дослідження параметрів інвестиційного ринку у поєднанні із оперативним аналізом альтернативних рішень і чинників зміни інвестиційного клімату забезпечуватиме потрібні дані для оцінки стану інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці. Система моніторингу даватиме змогу моделювати і прогнозувати вплив на її інвестиційний рейтинг наслідків уведення того чи іншого нормативного акту або управлінського рішення.

 

 

1. Лисий І. В. Проблеми пожвавлення інвестиційної діяльності в Україні / / Становлення національної економіки в Україні. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. 1995. Вип. 26. – С. 36-39. (0, 2 д. а.).

2. Лисий І. В. До питання про методику оцінки ефективності інвестиційного проекту / / Національна економіка України: проблеми становлення, перспективи. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. 1997. Вип. 27. – С. 36-39. (0, 2 д. а.).

3. Лысый И. Инвестиционный климат в Украине: анализ и пути улучшения / / Бизнес Информ. – 1998. – № 3. – С. 44-46. (0, 4 д. а.).

4. Лисий І. Інвестиційна політика в Україні і джерела її фінансування / / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Щоріч. наук. праць. Вип. 2. НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 1997. С. 244-252. (0, 6 д. а.).

5. Лисий І. Інвестиційна криза в Україні: причини і шляхи подолання / / Економіка України: минуле, сучасне, майбутнє. Зб. доповідей і повідомлень Восьмої наукової сесії Економічної комісії НТШ. – Львів, 1997. С. 49-52. (0, 2 д. а.).

6.