Організація оперативного управління вугільною шахтою на основі контролю вихідних параметрів

Апробація результатів досліджень. Основні результати досліджень доповідалися на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Керування організацією: діагностика, стратегія, ефективність» (м. Київ-м. Трускавець, 1998), міжнародній науково-практичній конференції «XXI сторіччя – проблеми і перспективи освоєння родовищ корисних копалин'' (м. Дніпропетровськ, 1998), міжнародному симпозіумі “International Symposium on Mine Environmental and Economical Issues” (м. Дніпропетровськ, 1999), наукових семінарах кафедри менеджменту НГА України (Дніпропетровськ, 1997-1999 рр.), 

Публікації: Основні положення дисертації опубліковані у 6 статтях: 3- у наукових фахових виданнях, 2- у збірниках наукових праць конференцій, 1- у збірниках наукових праць симпозіуму. 

Структура ти обсяг. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків і додатків. Викладена на 151 сторінках машинописного тексту, містить 19 таблиць і 54 рисунки, список використаних джерел з 102 назв. 

 

 

Вирішення найважливіших науково-технічних і соціально-економічних завдань суспільства потребує, як правило, неодмінного зростання споживання енергетичних ресурсів. Їхні світові запаси, за даними Європейської економічної комісії 00Н, оцінюються нині у відсотковому відношенні в такий спосіб: 

вугілля – 91, нафта -5, газ – 3 і уран – 1. 

За прогнозами, передбачувані терміни повного вичерпання зазначених енергетичних ресурсів такі: нафти – 2100 р. ; природного газу – 2015 р., вугілля -2500 р. ; урану – на початку наступного сторіччя. 

Отож навіть з огляду на специфіку України, яка володіє достатніми запасами урану і має добре розвинену мережу атомних станцій, а також зважаючи на те. що цей вид енергетики й надалі займатиме гідне місце в паливно-енергетичному балансі держави, можна переконатися: вугілля ще тривалий час залишатиметься у нас та й в усьому світі найбільш приоритетним енергоносієм. 

За рахунками, очікуване споживання вугілля в Україні буде у межах: 75-95 млн. т у 2000р. і 95-105 млн. т у 2005 р. 

У 1976 р. в Україні досягнутий максимальний видобуток вугілля – 218 млн. т але через послаблення уваги до вугільної галузі протягом останніх десятиріч та скорочення фінансування на її розвиток видобуток вугілля у 1998 р. склав усього 71, 7 млн. т (рис. 1). Це приблизно 33% від того видобутку, що

забезпечувався в 1976 р. З графіків видно, що за ці роки істотно погіршилася якість видобутого вугілля. Так. середня по галузі зольність із 22, 5% зросла до 35%, а на окремих шахтах сягнула 50%. Із зниженням видобутку вугілля втричі чисельність працюючих зменшилася лише в 1, 1 раза, а продуктивність праці робітників по видобутку вугілля на 16% від рівня 1976 р. 

Проведений аналіз підтверджує, що кризові явища у вугільній промисловості стали помітними з 1976 р., що було обумовлено низкою об'єктивних і суб'єктивних причин. Вихід з нинішньої кризи у вугільній промисловості – одна з найбільш складних і актуальних проблем, для вирішення якої Кабінетом Міністрів України передбачено виконання таких основних заходів: підписання договорів лізингу з інвесторами; продаж пакетів акцій інвестиційно привабливих шахт; приватизація підприємств галузі; одержання пільгових кредитів (вітчизняних і закордонних') для реалізації найбільш ефективних проектів модернізації окремих шахт: широке впровадження сучасних методів керування виробництвом. 

Дисертаційна робота присвячена дослідженню одного з найважливіших перерахованих вище заходів, спрямованого на організацію управління вугільною шахтою в умовах нестабільної (перехідної) економіки. 

На рис. 2 показана зміна в часі відносної продуктивності на шахті “Червонолиманська” – одній з кращих на даний час шахт, що видобувають коксівне вугілля. Чітко видно, що графіки в період з 1975 до 1980 року та з 1993 до 1998 року мають істотну відмінність: в роки стійкої економіки показники достатньо стабільні, а нині вони мають вигляд випадкових кривих, які значно відхиляються від середнього значення. 

Графіки комплексно відображають усю складну внутрішню структуру чинного підприємства: своєчасність, якість і вартість отриманих матеріалів та устаткування, особливості гірничо-геологічних умов, стан гірничо-шахтного обладнання, кваліфікацію робітників, рівень підготовки керівного персоналу та його досвід практичного управління виробництвом, моральний клімат колективу тощо. В теорії автоматичного управління такі динамічні складноструктурні системи із зворотним зв'язком називаються “чорною скринькою”. 

Керування виробництвом – це завжди непросте заклання, навіть якщо передбачається налагоджений економічний механізм. Постійне збирання інформації та її аналіз, прийнятгя управлінських коригуючих рішень підтримують стабільну роботу підприємства. Якщо ж ринок не збалансований, тоді всі етапи керування ускладнюються. При цьому істотно зростає ризик прийняття неправильного або недостатньо правильного рішення. З приводу цього в Україні та за її межами виконано багато досліджень: так помітний внесок у розвиток організації та управління виробництвом зробили С.Я. Берсуцька. М.А. Беседін, М.К. Дружинін, А.І. Каоанов, Ю.І. Неймарк, Ю.М. Рубінський, В.І. Прокопенко, П.І. Пономаренко, Р. Стенсфідд, М. Еддоус, М.К. Фатхутдинов, С.В. Янко та інші. Здійснені авторами дослідження свідчать, що витрати на управлінську діяльность невпинно зростають, а наслідки невдалих рішень все більш відчутні. 

У роботі оглянуто існуючі підходи до прийняття управлінських рішень, яких чотири: кількісний, процесний, ситуаційний та системний. Перші три стосуються стійкої економіки, а четвертий, системний, дозволяє описувати моделі підприємств в умовах ринку, що нестабільно формується, тобто характерного для України. У нашому