Організація роботи з сенсорного виховання з дітьми молодшого віку

 

1.1. Погляди педагогів класиків на розвиток сенсорики дітей дошкільного віку

1.2. Сучасні підходи до сенсорного виховання дітей дошкільного віку

1.3. Зміст роботи з сенсороного виховання в молодших группах

2.1. Констатуючий етап. Визначення рівня знань дітей про сенсорні еталони

2.2. Формуючий етап. Методика розвитку сенсорики дітей молодшого дошкільного віку

2.3. Контрольний етап. Аналіз результатів

 

 

Дошкільний вік – період первісного ознайомлення з навколишньою дійсністю; разом з тим в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні сили і здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню.

Первісною сходинкою пізнання світу є чуттєвий досвід, який найбільш посилено накопичується в ранньому дитинстві. Окремі відчуття, отримані від предмета, підсумовуються в цілісне його сприйняття. На основі відчуттів та сприйняття формуються уявлення про властивості предметів, стає можливим їх диференціювати, виділяти один з багатьох інших, знаходити подібність і відмінності між ними.

Видний вітчизняний вчений Н. М. Щелованов називав ранній вік золотою порою сенсорного виховання. Відсутність цілеспрямованого сприйняття спотворює уявлення дітей про предметі. Вони бувають невизначеними, інколи помилковими.

Компетентність дошкільника в розумовій діяльності засвідчується його здатністю розмірковувати, порівнювати, робити певні узагальнення, обчислювати, класифікувати, упорядковувати висловлювання, висувати елементарні гіпотези на основі власного сенсорного досвіду («sensus» – почуття, відчуття, сприйняття). Саме тому в Базовому компоненті дошкільної освіти особливу увагу приділено сенсорному розвитку дитини.

Сенсорне виховання дітей молодшого віку здійснюється, як правило, у дидактичних іграх і вправах, під час яких діти ознайомлюються з геометричними фігурами, аналізують форму, колір, розмір, властивості матеріалів тощо.

Актуальність даної теми полягає в тому, що сенсорний розвиток, з одного боку, є фундаментом загального розумового розвитку дитини, з другого боку, має самостійне значення, оскільки повноцінне сприймання необхідне і для успішного навчання дитини у дошкільному закладі, у школі і для багатьох видів праці.

Зі сприймання предметів і явищ оточуючого світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання – запам’ятовування, мислення, уява – будуються на основі образів сприймання, є результатом їх переробки. Тому розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприймання.

Дитина в житті стикається з різноманіттям форм, фарб і інших властивостей предметів, зокрема іграшок і предметів домашнього ужитку. Він знайомиться і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками – багатоквіттям, запахами, шумами. І звичайно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так або інакше, сприймає усе це. Але якщо засвоєння відбувається стихійно, без розумного педагогічного керівництва дорослих, воно нерідко виявляється поверхневим, неповноцінним. Адже відчуття і сприйняття піддаються розвитку, вдосконаленню, особливо в період дошкільного дитинства. Тут-то і приходить на допомогу сенсорне виховання – послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства. Сенсорне виховання – цілеспрямовані педагогічні дії, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття.

 

 

 

Важко переоцінити значення розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника. Сенсорний розвиток є фундаментом розумового розвитку дитини. Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги – Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.

Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я. А. Каменський (1592 – 1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.

Ж. Ж. Руссо (1712 – 1778) казав, що виховання має навчити дитину “дивитись, слухати і дотикатись”, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.

Засновник дитячого садка Ф. Фребель (1782 – 1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, – так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів,