Організація роботи з сенсорного виховання з дітьми молодшого віку

Уявлення про розмір ускладняються у процесі переходу від порівняння двох-трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють з відтінками кольору, варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання – вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.

Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладняється, навчання її набуває планомірності й систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і реалізовується під час організованих дидактичних ігор і вправ.

Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, крім програми «Малятко», як правило, не містять розділу «Сенсорне виховання». Завдання його реалізуються в інших розділах, у яких ідеться про мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення їх з навколишнім світом, розвиток продуктивних видів діяльності.

Отже, все вищезазначене дозволяє говорити про надзвичайну актуальність та значущість сенсорного виховання дітей та необхідність максимального врахування психофізіологічних особливостей розвитку дитини в процесі створення оточуючого її предметно-ігрового середовища.

 

 

Зміст сенсорного виховання полягає в ознайомленні дітей із сенсорними еталонами і навчанні їх способів обстеження предметів.

Зміст сенсорного виховання має бути узгоджено змістом дитячої діяльності. Це означає, що навчання дітей сприйняття предметів, вмінню їх аналізувати, порівнювати повинно бути узгоджено з подальшим процесом образотворчої, конструктивної чи інший діяльності. В іншому значно знижується ефект навчання і створюються певні труднощі при вирішенні дітьми образотворчих, конструктивних та інших завдань.

У повсякденному житті під час самостійних ігор, праці, на прогулянках малята мають справу з багатьма властивостями предметів, однак помічають, відокремлюють, усвідомлюють лише деякі з них. Практика і спеціальні дослідження підтверджують, що набутий стихійно, без керівництва дорослих, сенсорний досвід є досить бідним, поверховим. Керівництво сенсорним вихованням дитини повинне враховувати її вікові особливості. До трьох років вона ще не здатна зрозуміти значення зразків (еталонів), з якими необхідно порівнювати властивості предметів. Кружечок, кулька, кольорова смужка для неї такі одиничні і конкретні як м’яч, годинник, чашка, книжка тощо. На цьому етапі важливо забезпечити нагромадження різноманітних уявлень, сформувати основу для подальшого засвоєння і використання сенсорних еталонів, використовуючи у роботі з дітьми основні види форм і кольорів, які згодом виступатимуть як еталони. Вихователь повинен використовувати назви кольорів і форм, організовувати такі дії малят з предметами, які спрямовуватимуть увагу на їх певні властивості, сприятимуть утворенню відповідних уявлень. При цьому не потрібно вимагати, щоб дитина обов’язково запам’ятала їх. Повноцінне засвоєння назв можливе тільки після засвоєння сенсорних еталонів.

У цій роботі важливо знати і використовувати дії, які забезпечують відокремлення властивостей й утворення елементарних уявлень про них. Такими діями є зіставлення предметів за формою, розміром, кольором: дитина добирає пари з групи предметів або шукає серед них названий дорослим. Важливо, щоб вона навчилася використовувати як зразок будь – який предмет, що сприятиме засвоєнню загальноприйнятих еталонів. Найлегше малята вибирають предмет за формою, складніше – за розміром (величиною), і найважче – за кольором.

У зміст сенсорного виховання входить розвиток слухової чутливості, вміння вслухатися і розрізняти звуки, розвиток мовленнєвого слуху (сприйняття звукової сторони мови) і музичного (вміння розрізняти звуки по висоті, сприймати ритмічний малюнок та ін..).

Отже, способи обстеження, які застосовуються у сенсорному вихованні залежать від характерних властивостей предметів і його мети. Спрямовані вони на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової активності. У дошкільному закладі сенсорне виховання здійснюється на заняттях і у повсякденному житті, під час різноманітної діяльності дітей. Усі його форми спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орієнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності реагувати на безпосередній вплив явищ дійсності.

Завдання сенсорного розвитку у молодшій групі

1. Формувати загальну сенсорну здатність – здатність до використання сенсорних еталонів (п'ять, потім сім кольорів спектра; п'ять геометричних форм; три градації величини).

2. 3абезпечити поступовий перехід від предметного сприйняття й упізнання об'єкта до сенсорного аналізу (призначення предмета; його частини та їхнє призначення; матеріал, із якого зроблений предмет; колір, форма, розмір і т. ін.)

3. Допомогти дитині одержати перші уявлення про різні матеріали (папір, дерево, скло, метал) та їхні основні якості (скло холодне, прозоре, б'ється; папір гладкий, м'який, рветься, промокає й т. ін.)

4. Формувати уявлення про найпростіші перцептивні дії (погладити, надавити, пощупати, спробувати на смак і т. ін.)

5. Розвивати вміння активно вживати слова, що позначають дії (зім'яти, стиснути, погладити тощо, якості та властивості (м'якість, твердість, гладкість, шорсткість тощо; предмети рвуться, б'ються, розмокають).

6. Виховувати дбайливе ставлення до предметів, навчати дітей використовувати предмети відповідно до їхнього призначення та властивостей.

Сенсорне виховання відбувається також в побутовій діяльності.

Значний час, особливо в дітей молодшого дошкільного віку, приділяється на так звану побутову діяльність, пов'язану з використанням режиму. Зміст цієї діяльності дуже важливий для сенсорного розвитку. Під час умивання діти розрізняють теплу і холодну воду, пізнають інші властивості води, відчувають запах мила, сухість і вологість рушника. За сніданком, обідом, полуденком можна знайомити малят з особливостями їжі, продуктів, їхнім смаком, запахом, консистенцією тощо. У процесі виконання режимних процедур діти тренуються в просторових орієнтуваннях: права, ліва рука, нога, збоку, позаду й т. ін. Тимчасова значність режиму життя дітей допомагає їм засвоїти перші уявлення про частини доби, дні тижня, про тепло означає «зараз», «потім», «рано», «пізно» й т. ін. Дітей треба вчити цінувати час та інших, не спізнюватися, не змушувати чекати на себе. Таким чином, їх підводять до усвідомлення незворотності, плинності часу.

Діти дізнаються назву посуду, меблів, одягу, знайомляться з матеріалами, із яких вони зроблені. Сприйняття загострюється зі зміною характеру дій або життєвої ситуації. Черговим необхідно розрізняти тарілки за величиною, глибиною, чашки й блюдця за кольорами; у процесі роботи вони відчувають вагу, гладку поверхню, холодок порцелянового посуду, легкість пластмасового. Здвигання столів, розміщення стільців викликають інші рухові, дотикові відчуття, потребують сприйняття просторових відносин, ліній контуру тощо.

Ознайомлення дітей із предметами побуту, хатнім начинням служить розвитку аналітико-синтетичної діяльності, тренуванню в порівнянні, класифікації.

Засвоєння та відтворення послідовності дій, необхідних для вмивання, вдягання, роздягання, прийому їжі, сервірування столу, потребують зосередженості уваги, пам'яті, мислення, довільності поведінки.

Особлива роль у сенсорному вихованні дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється почуттєвим шляхом: за допомогою слуху, зору, дотику, нюху.

У будь-яку пору року діти відчувають радість від безлічі відчуттів, які дає природа. Як важливо надати їм можливість повніше відчути всі ці приємні, радісні моменти! Зануритися в атмосферу природи можна тільки на якусь мить, але ця мить для сенсорного розвитку дітей є дуже важливою. Так, у лісі, парку малята вчаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези воно лимонного кольору, у верби – зеленувато-жовтого, в осики – червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається яскравіше, якщо запропонувати дітям послухати голоси птахів, шум вітру, шерех опадаючого листя, учити визначити запахи грибів, прілої зелені.

Більшість дітей реагують на нові, гострі відчуття бурхливими рухами: бігають, стрибають, валяються на траві, кричать, верещать, сміються. Така реакція є природною, і треба їй виявитися. Діти завітають різноманітні ігри- бігають навколо дерев, ховаються за ними, обіймають руками стовбури, збігають із пагорка. Особливо приваблює дітей вода: вони опускають у струмок руки, кидають гілки й стежать, як вони спливають за течією. Із трав, плодів, коренів, піску, води готують «страви».

Легко й охоче малята засвоюють назви квітів, трав, каменів. Таке безпосереднє спілкування з природою допомагає дітям знаходити їх, орієнтуючись за формою, будовою, запахом, вологістю, гладкістю, пухнатістю.

Чим більше органів почуттів «задіяно» в пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явищі, в отже, тим багатшими стають її уявлення. На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

 

 

Дошкільний вік – період первинного ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні сили та здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню. Крім того, він отримує від дорослого відомості словесним шляхом: йому розповідають, пояснюють, читають. Обидва ці шляхи пізнання тісно пов'язані між собою.

Добре відомо, що знання, отримані словесним шляхом і не підкріплені чуттєвим досвідом, неясні, невиразні й неміцні.

Сенсорне виховання – виховання, спрямоване на розвиток сприйняття дітей про зовнішні властивості предметів, – має будуватися з урахуванням вивчених психологією закономірностей цього розвитку.

Необхідно пам'ятати про те, що чим раніше почати з дитиною займатися вихованням сенсорної культури, тим більш швидкими темпами він буде розвиватися після, тим краще він буде вчитися в школі.

В даний час до послуг людини безліч засобів, які дозволяють йому, знайомиться з явищами не в їх натуральному вигляді, а через фотографії, схеми, креслення, малюнки, моделі, за допомогою літератури та кіно. При цьому дійсність постає перед нами в препарованому, розчленованому або, навпаки, в узагальненому вигляді.

Добре розвинена здатність сприйняття необхідна сучасній людині, і її потрібно розвивати починаючи з самого народження.