Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація спільної роботи спеціалістів із використання можливостей сенсорної кімнати для корекції вад розвитку дітей з особливими потребами (презентація досвіду роботи)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Дмитрук Людмила Арсентіївна
 
ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛЬНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕНСОРНОЇ КІМНАТИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ВАД РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ)
 
Основою загального розумового розвитку дитини є сенсорний розвиток. Адже пізнання починається із сприймання предметів і явищ, а далі формується на основі образів сприймання, стає результатом їх перетворення. Як зауважував О. Запорожець, певні системи, тобто закономірно побудовані ряди форм, кольорів, величин та інших якостей речей, отримують певне мовне позначення. Оволодіваючи цими системами, індивід отримує своєрідний набір еталонів, з якими він може зіставити будь-яку сприйняту річ, охарактеризувати її, знайти їй місце серед інших.
Чуттєве пізнання має особливо важливе значення у дошкільному дитинстві, оскільки цей період найсприятливіший для формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про світ. Це налаштовує на серйозну увагу до сенсорного розвитку дитини у дошкільний період.
Сенсорний (лат. sensohus- орган чуттів) розвиток дитини – розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).
Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.
Сенсорне виховання – система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, вдосконалення відчуттів і сприймань.
Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу – результати діяльності органів чуття. До головних завдань сенсорного виховання належать:
‒формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;
‒формування системи сенсорних еталонів;
‒розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній дальності.
Немає такої педагогічної системи, яка б ігнорувала роль сенсорного виховання. Наприклад, М. Монтессорі вбачала у сенсорному вихованні неабиякі можливості щодо підготовки дитини до повноцінного життя у природному і соціальному середовищах. Формування повноцінної особистості, на її погляд, неможливе без належного розвитку органів чуття, оскільки чуттєве сприймання є основою розумового і морального буття. Це означає, що розвинуті органи чуття є передумовою інтелекту й вихованості особистості. Тому система сенсорного виховання має бути спрямована на формування сенсорної культури – культури сприйняття зовнішнього світу. Дитина, яка оволоділа сенсорною культурою, не тільки звертатиме увагу, виокремлюватиме якості предметів і явищ навколишнього світу, а й самостійно набуватиме знань, відкриватиме свій внутрішній світ, що значно важливіше для неї, ніж готові повідомлення дорослих.
У процесі сенсорного виховання важливо організувати, за словами М. Монтессорі, педагогічне «підготовче середовище», яке є передумовою реалізації дитиною можливостей власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища є дидактичний матеріал. Розроблений М. Монтессорі дидактичний матеріал зорієнтований на розвиток окремих сфер відчуттів, вироблення уміння слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу тощо. Він зосереджує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета (об'ємі – циліндри, куби і призми; довжині – поділені на дециметри палиці; кольорах – шматочки шовку; шумах – циліндричні коробочки з різним умістом тощо). Цей матеріал не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження, забезпечує дитині змогу повторити посильні для її віку вправи. Такі вправи з дидактичним матеріалом сприяють самовихованню, оскільки передбачають контроль можливих помилок. Вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки, а намагаючись їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, вчиться надалі уникати неправильних рішень і дій. Під час такої роботи дитина виховує в собі чіткість, акуратність і цілеспрямованість.
Систему сенсорного виховання М. Монтессорі високо оцінила С. Русова, яка також вважала розвиток органів чуття першим кроком до самостійної свідомості дитини, доводила необхідність «якнайраніше давати раціональний розвиток чуттям». Це слід робити «постійно, щодня потроху, одночасно стежачи за усіма чуттями, бо вони разом виявляються і не працюють нарізно, поодинці».
Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових даних про психологічний і фізіологічний розвиток дитини. У дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому розвитку (М. Щелованов). Цей період називають «золотою порою» сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує у дитини відчуття «сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.
Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура формується у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення, оскільки сприймання живить мислення чуттєвим матеріалом, а мислення сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання не є пасивними процесами. Вони розгортаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей. Протягом дошкільного дитинства сенсорні процеси виокремлюються у самостійні довільні дії, на основі яких формуються способи спостереження, розглядання, пошуку. Сенсорний розвиток є процесом засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів.
Сенсорні еталони – зразки якостей предметів, створені людством у процесі суспільно-історичного розвитку.
Еталонами кольору є сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми – геометричні фігури; величини – метрична система мір та ін. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, а є досить складним і тривалим процесом.
Психологи виокремлюють такі періоди засвоєння еталонів у дошкільному віці:
‒передеталонний період (від народження до початку 3-го року життя) ; дитина відображає окремі особливості предметів, здебільшого суттєві, важливі для безпосереднього використання;
‒період предметних еталонів (до 5-ти років) ; образи якостей предметів дитина зіставляє з певними предметами;
‒набуття якостями предметів еталонного значення (від 5-ти років і далі) ; дитина співвідносить якості предметів із загальноприйнятими еталонами: вода холодна, стільниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.
Розвиток сприймання відбувається в процесі різноманітної діяльності, кожен вид якої має свої основи і забезпечує ефективну динаміку певних сенсорних процесів.
Сучасна педагогічна наука на основі даних психології і педагогіки окреслює зміст сенсорного виховання, яке має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі. Ознайомлення з кольором, формою, розміром предметів повинно відбуватися одночасно з удосконаленням звукового аналізу мови, формуванням музичного слуху, розвитком м'язово-суглобової чутливості та ін. Ці вміння є важливими для музичної, образотворчої, трудової діяльності, мовленнєвого спілкування.
Опанування дитиною сенсорних дій поєднується з різноманітною діяльністю, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. Сенсорне виховання передбачає і спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей із сенсорними еталонами, спеціальними способами зіставлення якостей предметів із засвоєними зразками, тобтоіз способами обстеження предметів.
Для виокремлення певних груп якостей потрібні як прості дії (дотик, погладжування – для визначення гладкості поверхні), так і складніші системи обстежувальних (перцептивних) дій, якою є, наприклад, система виявлення звукового складу слова. Все це і становить зміст сенсорного виховання.
На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких диференціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об'ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.
За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини можуть скластися хибні уявлення про якості предметів, і процес їх засвоєння штучно затягнеться у часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися методом навчання.
Дитині складно дається пізнання просторових відношень. Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття – прогулянкою, а прогулянка – обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.
Важливим є і розвиток слухового сприймання. Вже наприкінці 2-го року життя дитина має розвинений фонематичний слух, а в дошкільному віці оволодіває здатністю до звукового аналізу слів. Для розвитку тактильної, нюхової та смакової чутливості у процесі сенсорного виховання вдаються до спеціальних вправ на порівняння, а також використовують досвід повсякденного життя дітей. Важливо вміло включати завдання сенсорного виховання у діяльність дітей.
Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:
1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).
На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;
2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.
Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).
Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу від порівняння двох – трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють із відтінками кольору, варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання – вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.
Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її набуває планомірності і систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і реалізовується під час організованих дидактичних ігор і вправ.
Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, як правило, не містять розділу «Сенсорне виховання». Завдання його реалізуються в інших розділах, у яких ідеться про мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення їх з нинішнім світом, розвиток продуктивних видів діяльності. Щоб подолати емоційні проблеми і труднощі вольового самоконтролю, які є відчутною проблемою сьогодення для дітей і підлітків, – використовується спеціальна сенсорна кімната. Сенсорні кімнати були розроблені в Голландії наприкінці 70 -х років, де зародилася ідея штучної стимуляції сенсорного сприйняттям. Сенсорні кімнати використовувалися реабілітологами і соціальними працівниками для роботи з найбільш важким контингентом хворих психоневрологічного профілю і грубим зниженням інтелекту. На початку 80-х років, крім Голландії, найактивнішим користувачем сенсорних кімнат стала Великобританія. Розширилося коло пацієнтів: кімнати стали активно використовуватися при лікуванні пацієнтів із девіантною поведінкою, дітей із різними психічними відхиленнями і т. д.
Переваги об'єднання навчання психом'язевої саморегуляції з умовами сенсорної кімнати можна визначити тим, що сенсорна кімната своєю ізольованістю, незвичайністю обстановки створює відповідний настрій релаксації, виходу зі стресових стимулів зовнішнього світу; використання спеціальних матів, подушок і сухого басейну дозволяють значно легше, ніж крісла або кушетки, створити положення тіла, зручне для навчання довільної релаксації; оптичні ефекти сенсорної кімнати дозволяють переключати увагу дітей, які навчаються; світло-звуко-тактильна стимуляція в сенсорній кімнаті легко може бути асоційована з природними релаксаційними об'єктами, що підсилює глибину релаксації. Заняття в умовах сенсорної кімнати сприяють зниженню гніву. Позитивні емоції є могутнім антистресовим фактором. Вважається, що періоди емоційної напруги в людини навіть у найважчих ситуаціях, якщо вони завершуються періодами активного відпочинку, розслабленням, супроводжуються позитивними емоційними відчуттями. Коли дитина слухає, наприклад, особливо підібрану музику і згадує які-небудь приємні події, отримані до цього важкі емоції травматичної події стираються з пам'яті.
Сенсорна кімната є важливим інструментом для розширення і розвитку світогляду, сенсорного і пізнавального розвитку, проведення психологічних консультацій. Обстановка сенсорної кімнати сприяє нормалізації психічного стану в здорових і хворих людей. Устаткування сенсорної кімнати можна розділити на два функціональні блоки:
Релаксаційний – у нього входять м'які покриття, пуфики і подушечки, сухий басейн, прилади, що створюють розсіяння світла, мобайли (підвішені рухливі конструкції, іграшки), установка для аромотерапії і підбір музичних творів для релаксації. Дитина, лежачи в басейні або на м'яких формах, може прийняти комфортну позу і розслабитися.
Активаційний – у нього входять всі прилади зі світлооптичними і звуковими ефектами, сенсорні панелі для рук і ніг, масажні м'ячики. Додатково можна в нього включити сухий басейн. Яскраві світлооптичні ефекти залучають, стимулюють і підтримують увагу, створюють радісну атмосферу свята. Застосування приладів цього блоку сенсорної кімнати спрямовано на стимуляцію дослідницького інтересу і рухової активності.
Сенсорна кімната – це організоване особливим чином навколишнє середовище, що складається з безлічі різного роду стимуляторів, що впливають на органи зору, нюху, дотику і вестибулярні рецептори. У сенсорній кімнаті за допомогою різних елементів створюється відчуття комфорту і безпеки. Це сприяє швидкому встановленню теплого контакту між педагогом і дитиною. Спокійна колірна гама обстановки, м'яке світло, приємні аромати, тиха ніжна музика – усе це створює відчуття спокою, умиротворення. Створені умови не тільки дають приємні відчуття, але і застосовуються для терапії. Не даремно сенсорну кімнату називають «кімната – лікар».
Перебування в сенсорній кімнаті сприяє поліпшенню емоційного стану; зниженню занепокоєння й агресивності; зняттю нервового порушення і тривожності; нормалізації сну; активізації мозкової діяльності; прискоренню відновлювальних процесів після захворювань. Відсутність небезпечних предметів, «м'яка» підлога і стіни дають дитині відчуття безпеки при пересуванні, навички спілкування і самообслуговування, сприяють розвиткові рухових і психічних навичок. В умовах цієїкімнати можна знімати страхи, невротичні стани, проводити корекцію поведінки. Сенсорна кімната використовується як додатковий інструмент терапії і підвищує ефективність будь-яких заходів, спрямованих на поліпшення психічного і фізичного здоров'я дитини.
Наша сенсорна кімната використовується для релаксації дітей з невротичнимипсихосоматичними розладами, а також для стимуляції різних функцій організму (слуху, зору, дотику, нюху, рухових функцій, мовлення) у дітей із затримкою психічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення, для проведення корекційних занять із дітьми, що мають різні сенсомоторні порушення, корекції ігрової діяльності, психічних процесів та інше.
При роботі з гіперзбудливими дітьми необхідно знизити навантаження на сенсорику, виключити елементи активної стимуляції.
При роботі з тривожними дітьми потрібно виключити різкі переходи від одного стимулу доіншого. За допомогою очей ми одержуємо до 90 відсотків інформації. Крім цього, «красива їжа для очей» – кращий засіб для зняття нервової і м'язевої напруги.
Для роботи в сенсорній кімнаті використовуються методики світло-, кольоро-, звуко-, казко- і аромотерапії для впливу на стан пацієнта через відповідні органи почуттів.
Нетрадиційні корекційні методики, які можна використовувати при роботі в сенсорній кімнаті, дають можливість зробити корекційно-реабілітаційний процес не лише якісним та продуктивним, а й цікавим для дітей, які сприймають заняття як гру та із задоволенням беруть участь у корекційних вправах.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  1. Богініч О. Особливості організації рухової діяльності дітей з проблемами фізичного розвитку / О. Богініч // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н. Софій, І. Єрмаков [та ін. ]. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.
  2. Ілляшенко Т. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та корекція / Т. Ілляшенко // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н. Софій, І. Єрмаков [та ін. ]. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.
  3. Сенсорное воспитание в детском саду / ред. Н. Н. Поддьякова, В. Н. Аванесовой. – М. : Просвещение, 1997. – 212 с.
  4. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Е. Литвяк. – Первое сентября. – 2000. – №74.
 
 
 
 
Фото Капча